К.п.н. Духаніна Н.М.

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”

Критерії оцінки ефективності застосування медіаосвітніх технологій у навчально-виховному процесі

У сучасних умовах активного розвитку науково-технічного процесу, інформатизації всіх сфер життєдіяльності людини, набуває особливої актуальності проблема підготовки особистості до використання технологій медіаосвіти.

Проведені науковцями аналізи застосування медіаосвітніх технологій у фаховій підготовці, визначення їхньої сутності, змісту, основних компонентів, запропоновані методики та концепції впровадження їх у навчально-виховний процес, безумовно, цінні для нашого дослідження. Проте застосування медіаосвітніх технологій у підготовці фахівців технічних спеціальностей лишилося поза увагою науковців.

У результаті вивчення стану професійної підготовки майбутніх фахівців з комп’ютерних наук виявлено суперечності між:

– потребою у висококваліфікованих, конкурентоспроможних на міжнародному ринку праці магістрів комп’ютерних наук та відсутністю цілеспрямованого розвитку системи самоосвіти магістрантів за посередництва та на матеріалі медіа;

– декларуванням ідей медіаосвітнього виховання та недостатнім обґрунтуванням у педагогічній літературі змісту медіаосвіти для підготовки фахівців технічних спеціальностей;

– потребою у впровадженні медіаосвітніх технологій у магістерську підготовку та недостатньою розробленістю змісту, методики та педагогічних умов використання їх у підготовці магістрів комп’ютерних наук;

– вимогами суспільства до формування медіакультури фахівців з комп’ютерних наук та відсутністю цілеспрямованого медійного виховання магістрантів у межах спецкурсів з медіаосвіти.

Отже, постає питання щодо цілеспрямованої підготовки кваліфікованої аудиторії засобів масової комунікації, здатної до використання пізнавального потенціалу інформаційної діяльності, пов'язаної з накопиченням, аналітико-синтетичною переробкою, створенням та обміном інформації, формуванням культури спілкування з медіа, розвитком висококваліфікованої, творчої особистості, готової самостійно здобувати нові знання впродовж життя, швидко реагувати та адаптуватись до змін в інформаційно-насиченому середовищі.

Теоретичне опрацювання проблеми дало змогу з’ясувати, що застосування медіаосвітніх технологій з опорою на концептуальні засади медіакультурного підходу сприятиме:

– етичній й естетичній спрямованості навчання за допомогою та на матеріалі медіа;

– формуванню культури спілкування з медіа;

– розумінню завуальованого змісту соціальних, економічних, політичних і культурних медіатекстів;

– формуванню та реалізації художньо-мистецького, креативного потенціалу особистості в результаті медіаосвітньої діяльності;

– формуванню культурних цінностей магістранта засобами медіа й бачення цілісної картини світу;

– розвитку умінь та навичок міжкультурної комунікації засобами медіа на основі поваги, взаєморозуміння, терпимості до культурних відмінностей і подолання культурних бар'єрів.

Для забезпечення продуктивності та ефективності навчально-виховного процесу значну роль відіграє вдалий вибір медіаосвітніх технологій. Ефективність застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрантів технічних спеціальностей визначаємо за наступними критеріями: мотиваційним, інформаційно-пізнавальним, діяльнісно-практичним і креативним.

Мотиваційний критерій характеризується наявністю у магістранта чітких мотивів щодо застосування медіаосвітніх технологій для задоволення професійних, навчальних, наукових інтересів й потреб, серед яких переважають мотиви контакту з медіа та медіатекстами, мотиви медіаосвітньої діяльності: пізнавальні, жанрові, моральні, емоційні, естетичні, інтелектуальні, комунікаційні тощо. Показниками мотиваційного критерію є:

1) наявність позитивного ставлення магістранта до необхідності застосування медіаосвітніх технологій у навчальній, науковій і професійній діяльності;

2) потреба у саморозвитку та самовдосконаленні за посередництва медіаосвітніх технологій.

Інформаційно-пізнавальний критерій сприяє виявленню рівня знань магістранта в галузі медіаосвіти та медіадидактики, що є необхідними для ефективного застосування медіаосвітніх технологій. Система показників цього критерію є наступною:

1) знання з термінології, історії і теорій медіаосвіти;

2) знання про сутність, зміст, умови, методи та організаційні форми навчання із залученням медіаосвітніх технологій;

3) здатність до аналізу, синтезу, узагальнення і структурування знань, необхідних для медіаосвітньої діяльності.

В основу діяльнісно-практичного критерію покладено здійснення активних дій магістранта щодо реалізації себе в медіаосвітній діяльності. Діяльнісно-практичний критерій визначає ступінь сформованості умінь, що сприятимуть ефективності застосування технологій медіаосвіти для задоволення інформаційних, інтелектуальних, культурних та комунікаційних потреб особистості. Керуючись науковими напрацюваннями І. Жилавської, Т. Кристопчук , О. Федорова, Н. Шубенко дійшли висновку, що показниками діяльнісно-практичного критерію є:

1) історико-теоретичні уміння (самостійне використання отриманих знань з термінології, історії та теорії медіаосвіти, технологій медіаосвіти);

2) інформаційні уміння (здатність до аналізу, синтезу, трансформації та творення медіатекстів);

3) методичні уміння (володіння методами та формами медіаосвіти, різними технологіями самовираження за допомогою медіа).

Креативний критерій розкриває компоненти, які відносяться до творчих особливостей особистості, що визначають його творчу активність, розвинуте естетичне відчуття, здатність сприйняття нового і незвичного; продукування оригінальних ідей. Система показників цього критерію є наступною:

1) наявність творчого підходу у вирішенні медіаосвітніх завдань;

2) здатність осмислювати та трансформувати творчу активність з метою самоосвіти за посередництва медіаосвітніх технологій;

3) здатність творчо застосовувати набуті знання у процесі створення медіапродукту.

Для кожного критерію характерні рівні їхнього розвитку: високий, середній, низький.

Варто зазначити, що застосування медіаосвітніх технологій буде результативним за умови цілеспрямованого формування готовності особистості до їхнього використання, яка потребує розробки не лише теоретико-методологічних, а й організаційно-методичних засад, а відтак, створенні відповідної системи підготовки магістрантів до впровадження технологій медіаосвіти як у рамках навчального процесу, так і поза його межами.

Література:

1. Федоров А. В. Медиаобразование и медиакомпетентность: анкеты, тесты, контрольные задания / А. В. Федоров. – Таганрог : Изд–во Таганрог. гос. пед. ин–та, 2009. – 136 c.

2. Онкович Г. В. Використання інтегрованого простору знань у начальному процесі засобами медіаосвіти / Г .В. Онкович // Журналістика, філологія та медіаосвіта: збірник наук. доп. у 2-х томах. – Т.2. – Полтава: Освіта, 2009. – С.252 – 255.