Філологічні науки

к. філол. н., доцент М.М.Телеки

Буковинський державний медичний університет, Україна

МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ПРОПРІАЛЬНОЇ ТЕРМІНОЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ

Методи формування професійної мовної компетенції постійно зазнають трансформацій залежно від завдань, які постають перед освітнім процесом і пояснюються як система відкритого гнучкого індивідуалізованого творчого знання. Викладання класичних мов, зокрема латинської у вищому навчальному медичному закладі, розглядається як вирішення проблем підвищення рівня професійної компетентності медичних фахівців.

Оптимізація шляхів вирішення проблем методології навчання латинської мови майбутніх медичних спеціалістів в період освітянських реформ в аспекті компетентнісного підходу стають ще актуальнішими після прийняття нового закону «Про вищу освіту».

Метою даної статті є розкриття деяких методів, способів та засобів формування пропріальної лексичної компетенції при викладанні латинської мови.

Огляд праць І. В. Баценко, О. Б. Бігич, А. Є. Боковні, Н. Ф. Бориско, В. А. Бухбіндера, Є. П. Копіци, В. С. Цетліна, С. В. Смоліної та ін., присвячених формуванню іншомовної лексичної компетенції, засвідчує зацікавленість мовознавців у дослідженні та аналізі способів і прийомів для розкриття значень слів, що призначені для рецептивного засвоєння, дії лексичного механізму в різних видах мовленнєвої діяльності, описі процесу функціонального оволодіння студентами лексикою у висловленнях і способах добору лексичних одиниць для формування лексичного мінімуму, розробці нових інтерактивних вправ для засвоєння лексичних одиниць.

Питання методики навчання термінологічної лексики студентів немовних вищих навчальних закладів досліджували М. О. Бурлакова, Н. І. Говорова¸ О. В. Дудоладова, О. Н. Краснянська, В. О. Кудряшова, Н. М. Петрушевська, Н. С. Саєнко, С. Т. Семенова, О. Л. Тарасова та ін. У своїх розвідках дослідники висвітлювали методики навчання фахової лексики, вказували на переваги та недоліки її тестування, окреслили проблеми семантизації термінологічних одиниць англійської, німецької, французької та інших мов, описували способи формування лексичних навичок.

Вивченню різних аспектів латинської мови приділяли увагу Н. В. Бойко, С. П. Гриценко, В. М. Миронов, К. В. Третьякова, Р. А. Щербина. Аналіз проблем медичної латини висвітлили у своїх працях Л. Ю. Смольська, В. Ф. Новодранова. Гуманітарний підхід до викладання латинської мови у медичних навчальних закладах розкриті В. М. Катеринич, М. Н. Черняховським.

Основи професійної лінгводидактики закладені у працях М. В. Дружиніної [5], А. К. Крупченко [7]. О. Ю. Балалаєва розглядає професійну лінгводидактику як галузь лінгводидактики, що займається розробкою методології професійно орієнтованого навчання мов (рідної, сучасної іноземної та латинської) в системі мовної освіти студентів-аграрників [2]. Н. Л. Кацман докладно описала методику викладання латинської мови [6]. Г. І. Навольська вивчала дидактичні умови формування лінгвістичної компетенції студентів філологічних факультетів при вивченні латинської мови [9]. Методичні основи застосування взаємозіставного методу в навчанні граматики класичних мов схарактеризував В. М. Шовковий. Найбільш докладно лінгвопрофесійні аспекти проблем викладання латинської мови в медичних вишах проаналізовані О. М. Бєляєвою [4]. Свою увагу на форми роботи на практичних заняттях з латинської мови зосередили В. Г. Синиця, Н. І. Бицко [11].

Одним з пріоритетних завдань вивчення латинської мови у вищих медичних закладах полягає у постійній потребі фахового спілкування. Важко не погодитись з дослідницею формування української медичної клінічної термінології Наталією Місник, що «вирішення нагальних проблем підготовки висококваліфікованих національних медичних кадрів, формування наступної генерації українських лікарів неможливе без опанування фахової мови як на рівні міжнародної наукової термінології, так і на рівні медичної лексики, що має національні корені» [8].

Формування компетенції передбачає володіння студентом сукупністю знань, навичок і вмінь, які формуються в процесі вивчення мови, а також здатність виконувати певну діяльність на основі цих знань, навичок та вмінь [14]. Латинська медична термінологічна лексика, що вивчається сьогодні на першому курсі, повинна стати підґрунтям для вправного її використання при вивченні медичних дисциплін та клінічній практиці. За спостереженнями мовознавців, окремі терміносистеми містять значний відсоток пропріальних назв. Наприклад, дослідниця епонімів англійської медичної терміносистеми Л. В. Стегніцька проаналізувала більше 350 термінів-епонімів. Переважна кількість термінів з пропріальними назвами так або так буде траплятися у професійній діяльності майбутнього медика [12].

Для формування пропріальної лексичної компетенції викладач цілеспрямовано відбирає методи навчання, тобто способи подання інформації студентові в ході його пізнавальної діяльності, реалізований через ряд послідовних дій викладача й студента [3]. Бажана результативність процесу засвоєння термінологічних лексичних знань може досягатися з обов’язковим використанням міжпредметних зв’язків. З погляду специфічних принципів професійної лінгводидактики інтегративність виступає як системотвірний елемент, взаємозв’язок, взаємодоповнюваність і взаємозалежність міжпредметної інформації та способів її засвоєння [5]. Вивчення латинської мови базується на принципах наступності знань, навичок і вмінь, отриманих в школі з курсів української та іноземної мов, анатомії, хімії, біології. Оволодіння мовою передбачено програмою на першому курсі і викладається паралельно з фаховими медичними дисциплінами або передує їм, таким чином слугуючи інструментально-понятійною базою для них та закладаючи основи для подальшого свідомого сприйняття інтернаціональної медичної термінології у рідній та сучасних іноземних мовах [1].

Інформаційно-рецептивним методом викладач послуговується уже на першому занятті, використовуючи прийом випереджального введення термінів з пропріальними назвами. Це метод, на думку О. М. Бєляєвої, є найбільш ефективним засобом передачі узагальненого та систематизованого людського досвіду [3]. Формуючи уміння студентів класифікувати, правильно записувати й вимовляти звуки та букви латинського алфавіту,читати і записувати латинською мовою слова, на занятті презентується декілька термінів з власними назвами, в яких трапляється літера W, w [в], що до алфавіту не входить. Студенти вперше знайомляться з відтворенням звукового образу термінів з власними іменами, які позначають назви синдромів, симптомів, реакцій, проб тощо, до складу яких входять прізвища вчених, лікарів, які винайшли та описали захворювання, спосіб або метод лікування, як-от: sýndromum Wіlsonі – синдром Вільсона → синдром гепатолентикулярної дегенерації – рідкісне спадкове порушення обміну міді в організмі; sýndromum Wolff-Pаrkinson-Wheiteі – синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW-синдром) → синдром передчасного збудження шлуночків. Сприймання (рецепція) та усвідомлення студентами інформації відбувається через подачу терміна засобами комп’ютерної техніки у «готовому вигляді» та коротке пояснення його суті, принципу побудови. Звертається увага на те, що графічне зображення назв синдромів відтворюється за нормами англійської мови. Цей етап доповнюється методом вправ, коли студентам пропонується пояснювальні вправи: самостійне читання; запис латинською мовою епонімів з власними назвами з літерою W та пояснення написання; завдання розташувати термінолексику з власними іменами в алфавітному порядку; коментований навчальний диктант [11]. Студенти за рекомендованою формою записують пропріальну лексику в індивідуальний словник.

Репродуктивний метод застосовується у взаємозв’язку з інформаційно-рецептивним методом. Разом вони сприяють формуванню знань, навичок і умінь розпізнавання й диференціації терміна, що виділяє предмет з класу подібних і надає йому нового значення [12]. Зі зразками термінів з пропріальними назвами вони вже ознайомлені на початкових заняттях та отримують їх на поточних. Закріплення анатомо-гістологічних термінів та відтворення попередніх знань організується навчальною діяльністю через різноманітні рецептивно-продуктивні вправи, які створюють умови для аналізу: вибрати з ряду пропонованих терміни з пропріальними назвами та вказати, ґрунтуючись на знаннях з науково-природничих дисциплін, лінгвогеографічні аспекти походження терміна, а також на міжпредметні зв’язки (латинська мова, анатомія людини, гістологія), наприклад: ductus Bartholini (Бартолінова протока), antrum Highmori (Гайморова порожнина), сellula Schwannі (клітина Шванна); заповнити пропуски в реченнях, що розвиває здатність до прогнозування; виписати з тексту терміни; виконати так звані «перекладні» лексичні диктанти [11], використати термін у мікротексті тощо. Варто зауважити, що мікротексти відбираються за фаховим спрямуванням студентів, які навчаються за тою або тою спеціальністю. Ці тексти є не тільки джерелом накопичення фахової лексики, але й засобом професійно орієнтованої ерудиції.

Взаємозіставний метод сприяє ефективному засвоєнню термінолексики. Навчальний матеріал однієї мови слугує для вивчення іншої та коригується, повторюється і в такий спосіб закріплюється на заняттях з іншої іноземної мови. Зіставлення, за дослідженнями В. М. Шовкового, оптимізують процеси запам’ятовування, логічного мислення, абстрагування та систематизації [13]. При вивченні анатомічних, клінічних термінів використовується принцип схожості, ідентичності утворення пропріальних назв у латинській та східноєвропейських мовах, зокрема в англійській, німецькій, які вивчає переважна більшість студентів. Зіставний метод застосовується на етапі практики навчального матеріалу.

Добір для дедуктивного та індуктивного вивчення термінів з власними назвами здійснюється за критерієм від відомих пропріальних назв до невідомих. Термін подає студент за алгоритмом, при цьому використовує термінологічний словник, подаючи коротеньку додаткову інформацію про того, хто вперше описав явище: презентація терміна латинською, констатація про наявність ідентичного терміна в англійській або німецькій мовах, еквівалент рідною мовою, як-от: Heine-Medinۥ morbus (J. Heine, німецький лікар, 1800-1879; O. Medin, шведський лікар, 1847-1927) → poliomyelitis anterior acuta sive poliomyelitis epidemica (гострий епідемічний поліомієліт або ж дитячий інфекційний параліч) – Heine-Medin disease – Heine-Medinsche Krankenheit – хвороба Гейне-Медина. Викладач підкреслює спільні та відмінні риси утворення терміна з обов’язковим пояснення його значення, оскільки студенти тільки починають вивчати медичні дисципліни. У такий спосіб формуються навички пошукової роботи з двомовними та іншими видами словників. Студенти розуміють, що опанування пропріальною термінолексикою розширює межі її використання у галузевій медицині, наукових пошуках та є засобом спілкування (усного, писемного) між фахівцями для накопичення і передавання відповідної інформації.

Дієвим для формування пропріальної термінолексичної компетенції є метод вправ і завдань. Залежно від навчальної мети використовуються підготовчі, коментовані, пояснювальні, тренувальні (за зразком, інструкцією, творчі, тестові). Виконання вправ і завдань здійснюється різними засобами навчання: підручником, словниками та інструкціями щодо їхнього використання, атомічними атласами, рекомендаціями до виконання лексичних завдань. Такі засоби розширюють пізнавальні можливості, допомагають студентам працювати над вивченням лексики самостійно, спостерігати, порівнювати та аналізувати мовні явища.

Отже, проаналізовані методи є способами формування загальної та, зокрема, пропріальної термінолексичної компетенції студентів, яка визначає їхню здатність комбінувати знання, вміння і практичні навички для використання пропріальних назв у професійному усному та писемному спілкуванні, успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність.

Перспективним напрямом подальших досліджень вважаємо застосування нових підходів до використання методів, форм і засобів, зокрема, інтерактивного навчання, для формування професійно-термінолексичної компетенції студентів при вивченні латинської мови.

Література

1. Балалаєва О.Ю. Принцип інтегративності у навчанні латини на факультетах ветеринарної медицини / [Текст] / О.Ю. Балалаєва [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.

2. Балалаєва О.Ю. Викладання латини у дзеркалі професійної лінгводидактики / [Текст] / О.Ю. Балалаєва // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна». – 2012. – № 6. – С. 15-19. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Znpkhist_2012_6_5.pdf

3. Бєляєва О.М. Аналіз дидактичних термінів, пов’язаних з професійно орієнтованим навчанням латинської мови [Текст] / О. М. Бєляєва // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки. – Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна. – 2008. – вип. 12. – С. 50-54.

4. Бєляєва О.М. Професійно орієнтоване навчання латинської мови студентів вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 / О. М. Бєляєва. – К.: 2011. – 21 с.

5. Дружинина М.В. Развитие профессиональной лингводидактики в современной педагогике [Текст] / М. В. Дружинина [Электронный ресурс] // Интернет-Форум Всероссийской науч. конф. с международ. участием «Педагогика в современном мире». – Режим доступа: http://kafedraforum. narod2.ru/publikatsii/nauchnie_pedagogicheskie_issledovaniya/druzhininа.

6. Кацман Н.Л. Методика преподавания латинского языка [Текст] / Н. Л. Кацман. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 258 с.

7. Крупченко А.К. Становление профессиональной лингводидактики как теоретико-методологическая проблема в профессиональном образовании: автореф. дисс. на здобуття учен. степ. док. пед. наук: спец. 13.00.08 / А. К. Крупченко. – М. : 2007. – 46 с.

8. Місник Н. Нормативний аспект терміносфери медичного тексту [Текст] / Н. Місник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journlib.univ. kiev.ua/index.php

9. Навольська Г.І. Дидактичні умови формування лінгвістичної компетенції студентів філологічних факультетів при вивченні латинської мови [Текст] /Г.І. Навольська [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://naub.oa.edu.ua/2012/ dydaktychni-umovy-formuvannya-linhvistychnoji-kompetentsiji-studentiv-filolohichnyh-fakultetiv-pry-vyvchenni-latynskoji-movy/

10. Новодранова В.Ф. Взаимодействие обыденного и научного знания в медицинской терминологии [Текст] / В. Ф. Новодранова // Науковий вісник Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. – 2009. – № 3. – C. 177-181.

11. Синиця В.Г. Диктант як одна з форм роботи на практичних заняттях з латинської мови / [Текст] / Н.І. Бицко / Актуальні питання викладання іноземних мов у ВНЗ та самостійна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи навчання: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (16-17 квітня 2009р.). – Харків: Вид-во НФаУ, 2009. – (серія «Наука»). – С. 72-74.

12. Стегніцька Л.В. Варіативність транскодування та трансформацій англійських медичних термінів-епонімів мовою-реципієнтом [Текст] / Л.В. Стегніцька [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.bsmu.edu.ua: 8080/xmlui/ bitstream/handle/ 123456789/5895/Stegnitska_article.pdf

13. Шовковий В.М. Методичні основи застосування взаємозіставного методу в навчанні граматики класичних мов: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / В.М.Шовковий; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.: 2004. – 21 с.

14. Щукин А.Н. Лингводидактический энциклопедический словарь: более 2000 единиц / А.Н. Щукин. – М.: Астрель: АСТ: Хранитель, 2007. – 746 с.