Филологические науки/3. Теоретические и методологические проблемы исследования языка

Дерев’янко О.А., Федюк Л.Є.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

ҐЕНЕЗА РОЗВИТКУ «ТРАДИЦІЙНОГО ШОТЛАНДСЬКОГО ОДЯГУ»

В англомовному світі чимало лінгвістичних досліджень присвячено лексиці англійської мови, однак не так багато з них стосуються саме традиційного одягу народу королівств, що складають англійську державу. Так, праці H. F. McClintock включають документальну інформацію про галльський одяг (ірландський та шотландський), який одягали до 17 століття [9]. M. Newsome, E. Johnson зробили вагомий внесок у дослідження шотландського одягу в культурологічному аспекті [6; 10; 11]. Вчені акцентують увагу на англійській лексиці, що позначає елементи одягу шотландців, які стали традиційними атрибутами цього народу. У вітчизняній лінгвістичній літературі Г. Полякова здійснила аналіз лексико-семантичного поля “одяг” в російській, англійській та німецькій мовах в аспекті порівняльної лінгвокультурології. Англійську лексику моди 20-21 ст. досліджувала Г. Коваленко у когнітивному і традиційному лексикологічному аспектах [3]. Ю. Верем’єва порівнювала лексику семантичного поля «жіночий одяг» в англійській та російській мовах [1]. Семіотичні особливості дослідження моди розкрито у праці А. Нечипоренко. О. Заболотська та Я. Абрамова дослідили мовні засоби вираження концепту “мода” в англійській лінгвокультурі [2]. Мета нашого дослідження полягає у здійсненні аналізу лексики традиційного шотландського одягу як культурологічної частини англомовної картини світу.

Кожен народ прагне утвердити свою ідентичність, тому й кожна нація має характерні особливості у традиції одягання. Це й пояснює той факт, що жодне народне свято у країнах всього світу не відбувається без використання традиційного костюму. Як кожна людина зокрема, так і весь народ загалом, використовує одяг зі спільною метою: відобразити індивідуальність, прагнення, натуру представників, об’єднаних не лише територіально, а й духовно.

Чи не в кожної людини слово Шотландія асоціюється із шотландкою? Англійське слово “tartan”, імовірно, походить від французького tiretaine. Шотландці запозичили це слово приблизно у 16 столітті, коли Шотландія мала династичні зв’язки з Францією [8]. Сьогодні у багатьох країнах візерунок, що складається з поєднаних смужок, часто помилково плутають із пледом (plaid). Плед фактично походить від гальського слова на позначення простирадла і конкретно вживається у значенні матеріалу великої довжини. Оригінальний кілт (kilt) був відомий як «belted plaid» і складався із великого шматка тканини, зібраного і закріпленого поясом на талії. Плед був виготовлений здебільшого із тканини в клітку. Це і пояснює сплутування цих двох понять.

У ранньому 19 ст. виникла ідея, що назви шотландок відображають фактичний зв’язок із кланами. Шотландські емігранти, які виросли за межами високогір’я, зацікавилися збереженням культури свого краю. Передбачалося, що шотландка завжди мала назву і це свідчило про певну приналежність. У 1815 році високогірне суспільство Лондона написало до вождів кланів прохання представити зразки їхніх кланових шотландок. Багато вождів кланів навіть гадки не мали, що в них є особлива кланова шотландка, тому й зверталися до старших представників роду, щоб ті пригадали, чи був у них якийсь певний вид шотландки.

З того часу, як кілт став елементом шотландського національного костюма, його запозичили й такі побратими як Ірландія, Уельс, Галлія, Бретань і Корнуол. Таким чином, виділяють різні види тартану. Ірландський національний тартан (Irish tartan) поєднує в собі зелений, білий і помаранчевий кольори, наслідуючи кольори ірландського національного стягу. Валлійський тартан (Welsh tartan) має простий візерунок із зелених, червоних і білих ниток, тобто тих же кольорів, що й у валлійському національному прапорі [5].

Поширеною думкою є те, що кілт був традиційним і давнім одягом в Ірландії, і тільки згодом набув поширення у Шотландії. Проте нема жодних доказів на підтвердження цього факту. Кам’яні різьблення на хрестах і пам’ятниках в Ірландії, що датуються 11 ст. і зображають фігури, одягнені в кілт, є насправді ірланськими туніками (tunic) і leine. Іншим джерелом плутанини виступають фігури воїнів і лицарів, одягнутих у броню. Вони мали довгі важкі туніки з повздовжніми смугами, котрі служили бронею. Їх теж вважали зразком кілту. У 16 ст. існували й інші галльські слова на позначення кілту, зокрема feiligh-mor, abreacan-feile, які можна перекласти англійською як great wrap чи tartan wrap [11]. Серед науковців є й інша версія, що кілт походить з Галлії, і що саме галли вперше носили чоловічу спідницю, зроблену з клітчастої тканини [5].

Прослідкуємо, як розвивався національний костюм шотландців.

З 1314 до пізніх 1500-х горяни одягалися так само, як ірландці. Основним чоловічим вбранням була туніка (leine) і плащ або мантія (brat). Цих двох елементів одягу було достатньо, щоб зобразити членів роду – дуже легкий і недорогий костюм. Щодо картатих штанів, то їх одягали взимку, оскільки кілт був недостатньо теплим. Зустрічаються й інші слова на позначення trews: trowse, triubhas (шотландською). Сучасні шотландські штани зазвичай з високою талією та без бокового шва. Їх одягають переважно у поєднанні з коротким піджаком [4].

Знаменита шафранова сорочка чи військове пальто (leine croich) – це просто aqueton або гамбезон (gambeson) – набивка, яку носили під бронею або кольчугою. Ця сорочка або пальто, як правило, зроблені плісируванням або стьобанням 24 ліктів (один лікоть дорівнює 37 дюймам) лляного полотна шафранового кольору, розташованого вертикально в області спідниці, що дозволяє помилково стверджувати, що кілт чи підпоясний плед носили до цього часу. Багато шотландців, які не могли дозволити собі броню, носили в бою тільки шафранову сорочку. Бідніші представники кланів вбирали для захисту шкіряний камзол (doublet) або шкіряний жилет (jerkin).

Що ж стосується взуття, то варто відзначити, що більшість шотландців були занадто бідними, щоб мати власні черевики. Вони, як правило, ходили босоніж і з голими ногами (і пишалися цим!); звідси й принизливе прізвисько «redshanks», яке їм дали англійці. Простою і ранньою формою взуття, яке носили горяни, були brogs (шнуроване взуття із недубленої шкіри або шкіри оленя, що часто мали отвори для стікання води). Ті, хто міг собі це дозволити, носили певний вид панчох (osain) з тонкої вовни з клітчастими або картатими візерунками. Одним із варіантів був названий morgan. Це вовняні панчохи без ступні, які покривали нижню частину ноги від щиколотки до коліна.

З 1500-х до 1746 року, можливо, найбільш поширеним історичним шотландським одягом був підпоясний плед (breacan an fheilidh або breacan fheile). Сьогодні він відомий як попередник короткого кілту, котрий мав відносно короткий період популярності порівняно з попередніми видами одягу. Еволюція і використання підпоясного пледу була логічною, оскільки це був дуже теплий одяг, що давало більшу свободу руху в гористій місцевості, вологій і болотистій. Його носили, обгорнувши навколо себе як ковдрою або знімали повністю і використовувати як навіс або намет. Це, ймовірно, один із найбільш унікальних, а також послужливих предметів одягу, коли-небудь створених. Традиційно плед був зроблений із двох відрізків вовни довжиною 5 ліктів (зазвичай картаті) зшитих разом, щоб зробити одяг приблизно 60 дюймів шириною. Ткацькі верстати того часу зазвичай виробляли тканину до 30 см шириною, таким чином, була необхідність зшивання двох деталей, щоб отримати потрібну ширину. Бідні люди носили лише плед, але, як правило, одягали його з сорочкою, жилетом і жакетом або дублетом (cota gearr). Цей верхній одяг був таким же, який в той час носити у Франції та Англії. Сорочки були зазвичай довгі і вдягалися по нічній сорочці.

Капелюхи (boneid) синього кольору вперше згадуються в 1650 році як властива риса шотландців. До цього, капелюхи були поширеними по всій Європі, в тій чи іншій формі. Популярним був темно-синій колір, але також згадується чорний, сірий і червоно-коричневий кольори. Спочатку капелюшки були трикотажними і зроблені вдвічі більшими за готовий виріб, який пізніше стягували, щоб зробити щільним. Цей процес валяння робив капелюх практично водонепроникним. Невеликий шматок країв вирізали і шматок стрічки прикріплювали до кожної сторони країв. Це дозволяло людині відрегулювати посадку.

Протягом періоду з 1314 року до кінця 1500 року, жінки одягалися у такому ж стилі, як чоловіки, – серед одягу поширеними були туніки, які носили довжиною до щиколотки, і плащ (brat). Туніка могла бути виготовлена з вовни або льону з рукавами довжиною до ліктя або до зап’ястя.

З кінця 1500-х до 1746 рр. з’явилася нова версія жіночого верхнього одягу – arisaid. Його виготовляли з вовняної тканини від 2,5 до 3 ярдів подвійної ширини (54 - 60 дюймів). Цей одяг носили довжиною до щиколоток і підперезували, а верхню частину обмотували навколо плечей. Його прикріплювали за допомогою шпильки на грудях. Надлишок тканини створював відкат на плечах, який накидали на голову, як капюшон, для захисту від несприятливих погодних умов. Фактично жіночий одяг складався із нижньої білизни під назвою chemise, спідниці або нижньої спідниці і корсета – куртки, жилета або shortgown.

Шотландський капелюх тем-о-шентер (Tam o'Shanter) спочатку носили чоловіки. Однак, жінки запозичили форму цього капелюха, і він став відомим як “Tam” або “Tammy”. Шотландський Тam o'Shanter іноді носили з пером, відомим як “hackle”. Цю прикрасу з пера тепер здебільшого носять оркестранти (або також жінки) [8].

Кertch (currac) носили всі жінки за умови досягнення певного віку і, за звичаєм, на ранок після вінчання. Для багатьох жінок це слугувало найзаповітнішим предметом одягу. Заможні жінки мали кілька головних уборів такого виду. Кertch є шматком білого полотна квадратної форми розміром один ярд. Він традиційно закочений з одного кута в два рази у напрямку до центру, тим самим створюючи трикутник, що символізує Трійцю. Закочена кайма знаходилася на лобі по лінії росту волосся, а кінці зав'язували або закріплювали на задній частині шиї.

Що стосується ювелірних виробів, то вони – досить прості, хоча кельтські, звичайно, мали складний і красивий дизайн. Ювелірний виріб, який не носили історичні горяни, – це шпилька для кілту. Вона була винайдена у вікторіанську епоху. Незвичайні камені були, у першу чергу, привілеєм багатих. Натуральні камені вважалися більш придатними для використовування у шпильках. Penannulars, тобто брошки, або Penannular Brooch (Celtic Brooch) можуть бути з латуні або олова і мати оздоблення із природного каменю.

Традиційним елементом шотландського костюма є також sgian dubh – ніж, який ніколи не вважався зброєю, як такою, але аксесуаром, який носили всі. Звичай носити його, заправленим в гетри, став популярним в кінці 1700-х років. До цього його, ймовірно, носили в мішку, споррані, або десь приховуючи від стороннього ока. Існував звичай залишати зброю знадвору, коли хтось приходив у гості, що свідчило про гостинність.

Простими шкіряними або тканинними сумками (sporran) користувалися в більш ранні періоди часу чоловіки, і у всі періоди – жінки. Сумки горяни виготовляли з м'якої, податливої шкіри або хутра. Властивим було оздоблення у вигляді кельтського вузла або чортополоху. У вікторіанську епоху поширеними були довгі сумки з кінським волоссям.

Шпилька для кілту (kilt pin) використовується, щоб додати вагу до зовнішнього нижнього краю фартуха, зупинити його від падіння або пориву вітру і, зазвичай, розглядається як форма прикраси. Для запобігання пошкодження її зачіпають через фартух, а не крізь другий шар кілту [7].

Сучасне шотландське взуття називають Gillies Brogues. Ці черевики не мають звичних язичків, завдяки чому ноги швидше висихають. Довгі шнурівки обмотують довкола щиколотки і зав’язують нижче стегна. Це дозволяє уберегти їх від бруду, а також утримати черевик на нозі, щоб він не спадав [4].

Ghillies використовували для ірландського та шотландського танцю. Вони виготовлені з еластичної, м'якої шкіри, для того, щоб пристосуватися до нерівності поверхні стопи. Це взуття дуже схоже на балетні тапочки, з основною відмінністю у стилі зовнішного вигляду і порядком шнурування. Своїм виглядом вони цілком нагадують шкіряне взуття раннього середньовіччя, і їх носять жінки в шотландському та ірландському танці, а також чоловіки в Хайленд танцях [12].

Традиційний шотландський танець посідає особливе місце в шотландській культурі. Відповідно одяг для нього теж був спеціальним. Для чоловіків стиль традиційного костюму головного танцівника має такий вигляд. Куртка (jacket) може бути з оксамиту або сукна в будь-якому кольорі і будь-якого встановленого стилю дублета (наприклад, принц Чарлі, Montrose). Жилет (waistcoat) може бути одягнений з курткою в стилі принца Чарлі. Замість жилета можна носити поясний ремінь (cummerbund) чорного кольору або відповідно до кілта. Кілт є обов’язковим елементом одягу танцівника. Він може бути клановим, фамільним чи регіональним довжиною до верхньої частини коліна. Подекуди може одягатися зі шпилькою. Гетри (hose) повинні мати взірець шотландки або в кубики, що б пасувало до кілту. Підв'язки (garter flashes) зазвичай обирають в тон з кілтом, але вони не є обов'язковими. Костюм доповнює спорран із візерунком та металевим або шкіряним верхом [6].

Очевидно, що британська мода – це не тільки англійський стиль, але й шотландський, уельський, ірландський. Так само й англійська мова запозичила значний пласт лексики в народів, що й створили британську країну. Лексика на позначення традиційного шотландського одягу стала теж її невід’ємною частиною. Тому англійська мова збагатилася такими лексичними одиницями: tartan, plaid, kilt, beltedplaid, tunic, leine, great wrap, tartan wrap, brat, trews, aqueton, gambeson, doublet, jerkin, brogs, osain, morgan, breacan fheile, cota gearr, boneid, arisaid, chemise, shortgown, Tam o'Shanter, Tam, Tammy, hackle, kertch, currac, penannulars, Рenannular Brooch Celtic Brooch, sporran, kilt pin, Gillies Brogues, Ghillies, jacket, cummerbund, waistcoat, hose, garter flashes, sgian dubh.

Література:

1. Веремьєва Ю.Г. Некоторые результаты сопостовительного анали за лексики семантической групы «женская одежда» в английском и русаком языках / Ю. Г. Веремьєва. – Вестник МГОУ. – Серия «Лингвистика». – №2. – 2011.

2. Заболоцька О.В. Мовні засоби вираження концепту МОДА в англійській лінгвокультурі / О. В. Заболоцька, Я. О. Абрамова // Актуальні питання сучасної філології. – Херсон : Гельветика, 2014.

3. Коваленко Г. М. Англійська лексика моди ХХ - ХХІ ст. / Г. М. Коваленко. Автореф. дис. канд. філол. наук. – К., 2005. – 20 с.

4. Historical Customs and Dress [Електронний ресурс]. – Режим доступу : httpwww.pssc.ttu.edustudyabroadPresentationsHistorical%20Customs%20and%20Dress.pdf

5. History of the Kilt in Galicia and Other Celtic Nations. Kilt and Tartan Gallaecia [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.tartan.galician.org/kilts

6. Johnson E. Costuming Regulations of the Scottish Official Board of Highland Dancing. Margs highland dance wear [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.margshighlanddancewear.com/sobhd.htm

7. Kilt Pins [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.stubbornstag. co.uk/Kilt_Pins.html#.VFTUpfmsXCE

8. Many hat returns [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. manyhattyreturns.com/2008/12/16/tam-oshanter-the-scottish-hat/

9. McClintock H. Old Irish and Highland Dress: With Notes on That of the Isle of Man., Irish Historical Studies. Vol. 4, No. 13, pp. 117-119.

10. Newsome M.A., The Scottish Tartans Museum [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scottishtartans.org/tartan.html

11. Newsome M. The Early History of the Kilt [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.albanach.org/kilt.html

12. Traditional Clothing of Scottish Women [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.carolynemerick.com/the-archivists-corner/traditional-clothing-of-scottish-women