Левченко І.В.

Національний Технічний Університет України «Київський Політехнічний Інститут»

Оказіональні лексичні одиниці в художніх текстах

Постійні зміни в мовній системі тягнуть за собою необхідність досліджувати мову в тимчасовому розрізі сучасної епохи, відокремити живі процеси від скам'янілих форм, продуктивні системи – від «лінгвістичного пилу» (термін Ф. де Сосюра), а також розглянути не тільки кристалізовані закони, але й нові помітні тенденції, які постійно з’являються. З цієї точки зору, лексичний пласт мови особливо привертає до себе увагу, оскільки представляє динамічну систему. Слова, як відомо, «вмирають», змінюють свої значення і «народжуються» заново. Нові лексеми часто з'являються під пером майстрів слова.

На сучасному етапі розвитку мовознавства у зв'язку із становленням антропоцентричного підходу вивчення питань мовного варіювання, лінгвокреативної діяльності мовної особистості та словотворчості заслуговує все більшої уваги.

Широке систематичне вивчення оказіональних слів розпочалося порівняно недавно, при цьому проблеми окказіональних слів ставали об'єктом досліджень таких видатних вітчизняних лінгвістів, як Н.І. Фельдман, Г.О. Винокур, А.І. Смирницький, Е.А. Земська, Е.І. Ханпіра, В.В. Лопатин, А.Г. Ликов, І.С. Улуханов, Н.А. Янко-Трініцкая та ін. Але незважаючи на значну кількість робіт, присвячених аналізу окказіонального словотворення, се-мантизація окказіонального слова і його функціонування в художньому тексті є недостатньо вивченими.

Окказіональні новоутворення виникають безперервно, і тому навряд чи можна говорити про те, що вони досить детально досліджені. Крім того, в переважній більшості випадків дослідження авторських новоутворень обмежувалися розглядом їх виникнення в рамках однієї мови, а можливості збереження особливостей таких феноменів в перекладі вивчалися досить рідко [2]. Тим часом дослідження словотвірної структури окказіоналізмів набуває особливого значення саме при перекладі оказіональних слів на інші мови, оскільки розкриття коннотативних значень і збереження їх в тексті перекладу сприяє відтворенню авторської прагматики, дозволяє розкрити творчі потенції різних мов і відстежити вдалі знахідки перекладачів.

Аналіз робіт останніх років, які присвячені оказіоналізмам, більшість вчених визнає, оказіональні слова являються особливим типом нових слів, однак деякі вчені відмежовують оказіональні лексеми від неологізмів, аргументуючи свою точку зору тим, що оказіональні одиниці мають властивості, які відсутні у канонічних новоутвореннях.

Виникають в мовознавстві також й термінологічні розбіжності з приводу оказіональної лексики в більшості випадків пов'язані саме з обов'язковими і факультативними властивостями. Серед різних підходів до вирішення питання про властивості або ознаки оказіональних слів, що відокремлюють їх від узуальной лексики, найбільш послідовною представляється точка зору А.Г. Ликова, який виділяє такі основні властивості окказионализмов: приналежність до мовлення, ненормативність, функціональна одноразовість, залежність від контексту, експресивність, номінативна факультативність, індивідуальна приналежність, синхронно-діахронна диффузність [1]. З перерахованих властивостей основним, безперечно, є приналежність оказіонального слова до мовлення, а найбільш яскраві ознаки художнього окказіоналізма – це утворюваність, залежність від контексту, авторська приналежність і експресивність. Таким чином, під художнім оказіональним словом в цій роботі розуміється лексичне новоутворення, що виникає під впливом контексту за типовою або нетиповою словотворчої моделлю, яке являє собою реалізацію нереалізованих можливостей мови і втілює комунікативну інтенцію автора, налаштованного на «винахідництво»

Як відомо, мова поезії живе за власними законами, а окказіональна номінація як така пов'язана з потребою поета оновити форми вираження і ввести себе в режим «антиштампа». Вибір саме вітчизняних поетів пояснюється тим, що показати основні особливості індивідуально-авторських новотворів, а також тонкощі оказіонального словотворення значно легше на прикладі рідної (української) мови. У той же час оказіональні способи утворення є в деякому роді універсальними для більшості мов.

Мова – явище настільки унікальне і багатогранне, що його дослідження ніколи не буде вичерпаним. Поповнення словника новими лексичними одиницями є одним з основних і рушійних факторів розвитку мови. Матеріальне багатство тієї чи іншої нації неодмінно відбивається в мові. Чим більш розвинені сфери суспільства, тим більше нових слів «народжується» в мові.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лыков А. Г. Современная русская лексикология (русское окказиональное слово) : [учебное пособие для филологических факультетов ун-тов] / А. Г. Лыков. – М. : Высшая школа, 1976. – 120 с.

2. Виноградов, В.С. Введение в переводоведение «общие и лексические вопросы» [Электронный ресурс] / В.С. Виноградов. – Москва, 2004 – URL: http://linguistic.ru/index.php?id=88&op=content.

3. Шмелев Д.Н. Избранные труды по русскому языку / Д.Н. Шмелев. – М.: Языки славянской культуры, 2002. – 888 с.