Право / 10. Хозяйственное право

к.ю.н. Несинова С.В., студентка Солодовник Е.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

Поняття і роль забезпечення позову у господарському процесі

Швидкими темпами в Україні удосконалюється судово-правове реформування законодавства. Дуже великих змін зазнали питання судоустрою та статусу суддів, почалось впровадження новел у правове життя держави.

Забезпечення позову є важливою складовою господарського розгляду, яка протягом тривалого часу активно обговорюється як теоретиками, так і практиками господарського процесу.

Процес забезпечення позову та проблеми із його застосуванням напряму залежать від органу, уповноваженого на вжиття забезпечувальних заходів, а також від стадії, на якій перебуває відповідна господарська справа [1].

Інститут забезпечення позову вважається однією з гарантій захисту прав та законних інтересів організацій, який передбачений господарським процесуальним законодавством України.

Забезпечення позову за своєю природою відрізняється від цивільно-правових заходів забезпечення виконання зобов’язань, оскільки має не добровільний, а владний характер і ґрунтується на судовому акті.

Забезпечення позову в судовому процесі - це інструмент, спрямований на гарантоване виконання судового рішення.

Що стосується нормативної регламентації інституту забезпечення позову в господарському процесі, то, варто погодитись з думкою А. Дяковського, що її необхідно покращувати [2].

Відносно розгляду питання забезпечення позову, законодавець нам вказує, що до даного визначення стосується увесь 10 розділ Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), але чіткого тлумачення поняття забезпечення позову немає. Так вийшло, напевно, через те, що законодавець не продумав та залишив це як елементарно зрозуміле поняття, але як мені здається, це не дуже коректна позиція з його боку. Норми права повинні бути чіткими при їх застосуванні на практиці, що в свою чергу вимагає від них однозначності при трактуванні термінів та зафіксувати тлумачення цих термінів в контексті закону. Даний недолік все частіше намагаються удосконалити юристи-науковці, даючи свої роздуми стосовно визначення терміну «забезпечення позову» в своїх наукових роботах та коментарях до ГПУ України, та такі тлумачення є суб’єктивними та не мають як такої юридичної сили.

Беручи до уваги багатогранність обставин при розгляді господарських справ, законодавець тільки в загальних рисах окреслив підстави, міру та умови забезпечення позову, надаючи суду широкий ряд повноважень у прийняті рішень з цих питань.

Розглядаючи ст. 67 ГПК України, можна звернути увагу на те, що суддя за ініціативою сторін або за власною ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову, але не визначає конкретні підстави і умови віддаючи це на розгляд суду, ще на розгляд суду передано право визначення міри забезпечення позову [3].

Щоб встановити все ж таки сутність забезпечення позову науковцями досліджено взаємозв’язок правової природи таких визначень як «позов» із правовою природою поняття «забезпечення позову», в завершальному результаті встановлено однозначність таких категорій та встановлюється, що позов, як і забезпечення позову поєднує у собі процесуально-правовий та матеріально-правовий аспекти.

При досліджені правової природи забезпечення позову виявлено такі ознаки як:

1. Строковість, тобто має місце часова визначеність дії забезпечення;

2. Терміновість, визначає те, що заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову розглядається невідкладно;

3. Відповідність заходів щодо забезпечення позову, тобто заходи повинні бути такими, які зможуть дати можливість заявнику бути впевненим в тому, що саме цей вид заходу допоможе йому відсторонити від свого майна незаконні посягання;

4. Цільова спрямованість заходів до забезпечення позову на захист інтересів заявника полягає в тому, що заходи не можуть застосовуватись , тоді коли відсутній безпосередньо факт порушення прав позивача, стосовно майна чи цінних паперів, які безпосередньо йому належать [4].

5. Обмеженість дії забезпечення, полягає у тому, що забезпечення позову може бути тільки на стадіях розгляду справи місцевими господарськими судами та апеляційними господарськими судами.

Значення інституту забезпечення позову полягає у: гарантії судом захисту прав позивача, у разі виникнення будь-яких підстав для неможливості виконання або утруднення виконання рішень господарського суду; захисті щодо спричинення шкоди позивачеві по справі (заявникові); забезпеченні реального, повного відновлення прав учасників господарського судочинства, порушених у результаті неправомірних дій інших осіб. Правильне використання заходів забезпечення позову гарантує належне виконання судових постанов [5]. Суд, коли ставить питання щодо забезпечення позову, виконує функції щодо запобігання створення перешкод для реалізації майбутнього рішення в справі і тим самим гарантує реальність її виконання. Це значення визначається через необхідність гарантування заявнику реалізації заявнику його матеріально-правових вимог у разі задоволення їх судом. Також застосування заходів забезпечення позову має значення для попередження господарсько-правових правопорушень.

Звертаючи увагу на практику застосування термінів, словосполучень і слів у юридичній галузі, поняття «забезпечення позову» – це сукупність заходів, які забезпечують реальність виконання судового рішення у майбутньому; одна з частин гарантії захисту інтересів позивача.

Тому, на наш погляд, Розділ 10 ГПК України необхідно починати з визначення поняття «забезпечення позову», яке доречно було б викладене таким чином: «забезпечення позову - це ряд юридично обґрунтованих заходів, що вживаються господарським судом в інтересах заявника (позивача) направленні на захист його прав та законних інтересів стосовно його майна, цінних паперів, майнових та корпоративних прав».

З огляду на судову статистику забезпечення позову доводить своє значення у господарському судочинстві та слугує гарантом виконання рішення суду в майбутньому. При цьому заходами до забезпечення позову можна і повністю унеможливити здійснення фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання. Тому вжиття заходів до забезпечення позову в практиці господарських судів викликає множинність гострих питань, результатом яких стає мінімізоване застосування забезпечення позову.

Після проведення порівняльного аналізу між діючим Господарським процесуальним кодексом України та проектом Господарського процесуального кодексу України, важко не погодитись, що останній процесуальний закон мав би більш розширене поняття щодо застосування заходів забезпечення позову, але він також має недосконалості, які потребують додаткового доопрацювання у цьому питанні.

Література:

1. Маліневський О. Забезпечення позову: від зловживань до захисту/ О. Маліневський. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/zabezpechennya-pozovu-vid-zlovzhivan-do-zahistu-.html.

2. Дяковский А. Обеспечение без опасности / А. Дяковский // Юридическая практика. - № 44 (880). – 4 ноября 2014. – С. 12-14.

3. Господарський процесуальний кодекс України: в редакції від 12.02.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1798-12.

4. Забезпечення позову в господарському процесі.// Правовий тиждень - щотижнева інформаційно-правова газета від 27.08.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://legalweekly.com.ua/.

5. Короткий російсько-український тлумачний словник юридичних термінів/ упоряд. О. М. Турчак. – Д.: Вид-во ДУЕП, 2009. – 144 с.