Кіреєва Олександра

Старший викладач Вахняк Надія Вікторівна

Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б.  Хмельницького, Україна

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДІВ КОРЕКЦІЇ СТРАХІВ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Особливості методів корекції страхів у дітей дошкільного віку є однією із головних проблем, з якою пов’язані праці і дослідження відомих психологів. Проблему розглядали психологи минулих років Л. Божович, Л. Виготський, О. Запорожець, О. Захаров, О. Леонтьєв, А. Співаковська. На основі отриманих досліджень психологів минулого, проблему розглядають і сучасні психологи: В. Корнілова, І. Кулінцова, Л. Олійник, Л. Постоєва, Г. Лукіна, А. Цяцько та інші.

Психологи вбачали причину появи тривог та страху у розвитку цивілізації та великому потоці інформації, який обрушується на дитину, впливаючи на психічний розвиток (Л. Виготський, А. Захаров, В. Лебединський, Л. Обухова). Останнім часом акцентування уваги психологів на вивченні дитячих страхів збільшилось, наголошуючи на тому, що більшість причин проявів страхів лежать в області сімейних відносин, таких як потурання, непослідовність у вихованні, негативне або занадто вимогливе ставлення до дитини, яке породжує в нього тривогу і потім формує ворожість до світу (Л. Олійник, Г. Ольховецька, А. Співаковська).

Актуальність означеної проблеми полягає в пошуку найбільш ефективних методів корекції страхів у дітей дошкільного віку. В наш час питання діагностики та корекції страхів має важливе значення, зважаючи на його досить широке розповсюдження серед дітей. Страхи, емоційні порушення піддаються корекції і без наслідків проходять у дітей до десяти років. Тому надзвичайно важливо своєчасно звертатися до фахівця, вжити заходів з подолання фобій у дитини.

Дитячі страхи – небезпечне явище, що з віком не минає, а лише ускладнюється і може призвести до тяжких психологічних проблем. Він є неминучою складовою нашого життя. Історія людства від минулого до сьогодення складається зі спроб подолати, зменшити, пересилити або приборкати страх.

Спираючись на думку А. Захарова, страх – афективне (емоційно загострене) відображення в підсвідомості конкретної загрози для життя і благополуччя людини. Він заснований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується конкретними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, що відображається на частоті пульсу і дихання, показниках артеріального тиску, виділені жовчного соку [1, с. 7].

У роботі відомого психолога Ф. Римана „Основні форми страху” наведена лише частина видів фобій: страх видимого простору; боязкість замкнутого простору; боязкість висоти; боязкість павуків; боязкість погляду ляльки або ж особливих ситуацій; боязкість зуболікарського втручання; боязкість самотності та ін. [3, с.18]. Всі вони мають вплив на психіку людини.

Дитячий страх, спричинений навіюванням дорослих, – один з численних випадків у практиці психолога. Слід памʼятати, що активність дітей та успішність їхньої діяльності багато в чому визначаються відносинами, які в неї складаються з дорослими.

Зазначимо, що найпоширенішими серед дитячих страхів є боязкість казкових персонажів. Психолог О. Захаров зі своїх досліджень говорив, що казкові персонажі з’являються у дитячих снах саме тоді, коли батьки: віддаляються від своїх дітей; постійно роздратовані і незадоволені своєю дитиною, маючи невротичний стан психіки; багато погрожують, жахають різними карами та ін. [1, с. 305].

Водночас виявлено, що невротичні страхи – результат довготривалих і невирішених переживань або гострих психічних потрясінь, рідко на фоні хворобливого перенапруження нервових процесів (зазвичай це страх темряви, самотності, тварин), а також недостатньої впевненості в собі, порушення адекватної самооцінки. Такі неврози виявляють неблагополучний вплив на формування характеру і особистості дитини.

Відзначається, що вік, у якому з’являються страхи, – 2 – 3 роки. У цей період формується відчуття самого себе, власного „Я”. І перші страхи, як правило, відбивають усе незрозуміле цьому „Я”. Дитина дорослішає – додаються вже складніші страхи: бути приниженим, осміяним і тощо.

У деяких сучасних авторських дефініціях простежуються особливості зовнішнього прояву емоційних станів, що визначаються мімікою (виразними рухами м’язів обличчя); пантомімікою (виразними рухами всього тіла); „вокальною мімікою” (вираженням емоцій в інтонації, тембрі, ритмі, вібрації голосу).

Дитячі страхи – це небезпечне явище, з яким повинні боротися не тільки психологи, а й вихователі, які мають безпосередній вплив на дитину, і, звісно, батьки – люди, які мають найближчий контакт і довірливе відношення дітей. Існують різні методи корекції: бесіда, арт-терапія, психодрама, казкотерапія.

Дослухаючись до думки О. Захарова, який говорив про метод бесіди, ми наголошуємо, що проводиться він з дітьми старше 3 років за допомогою запитання – відповіді. Запитання повинні бути доступними для дитячого розуміння. Бесіду слід вести не поспішаючи і обов’язково, називаючи страхи і очікуючи відповіді „так – ні” або „боюсь – не боюсь”[1, с. 350].

Одним із способів не допустити переростання дитячих страхів у хворобу і допомогти боязким дітям здолати їх є терапевтична казка (казкотерапія). Останнім часом психологи все частіше вдаються до казкотерапії для розв’язання психологічних проблем дітей. Вона спрямована на те, щоб допомогти дитині налагодити її внутрішній світ, дізнатись щось нове про нього і здійснити бажані зміни.

Психолог Р. Ткач у своїх доробках „Сказкотерапия детских проблем” стверджує, що казка вчить дитину поводженню зі страхом, допомагає спрямувати переживання назовні, вивільнити емоції і таким чином подолати страх [4, с. 17].

Відомо, що використовувати мистецтво у своїй практиці психотерапевти почали майже 70 років тому. Термін арт-терапія виник у 40-х роках ХХ ст. Арт-терапія як напрямок психокорекції дитячих страхів, особливо у поєднанні з казкотерапією, дає позитивні результати. Малювання – могутній засіб самовираження, що допомагає малюку виявити свої почуття. З метою діагностики страхів можна запропонувати дитині намалювати ситуацію, що її лякає, а з метою корекції страхів – ті казкові події, які дають зразок подолання страху.

Ще один напрямок психокорекційної роботи, який можна ефективно застосовувати з метою подолання страхів дітей дошкільного віку є психодрама. В основі її лежить припущення, що люди – це актори, які грають різні життєві ролі. Якщо дослівно перекласти саме слово „психодрама”, отримаємо „дійство душі”. І справді, душа діє, причому не всередині, що є звичним, а на зовнішньому, видимому рівні. Психологічно для рольової гри дитина готова приблизно до 3-х років, але елементи психодрами у поведінці малюка спостережливі дорослі відзначають набагато раніше.

За словами В. Лебединського, психодрама формується в дитячому віці спочатку як механізм подолання страхів. Перші її прояви стосуються того моменту, коли дитина навчилася повзати або ходити і таким чином набула відносної самостійності, незалежності від матері в освоєнні навколишнього простору [2, с. 170].

Таким чином, відзначимо, що актуальність використання психодрами при подоланні дитячих страхів пояснюється тим, що для дитини дошкільного віку основним і найважливішим видом діяльності є гра.

Резюмуємо: особливість методів корекції страхів у дітей дошкільного віку полягає у взаємодії дорослого та самої дитини. Найважливіша роль у подоланні страху відводиться саме батькам, вихователям та психологу, які використовуватимуть найоптимальніші методи корекції дитячих страхів, враховуючи вікові особливості.

Литература:

1. Захаров А. И. Дневные и ночные страхи у детей / А. И. Захаров. – СПб.: Союз, 2000. – 448 с.

2. Лебединский В. В. Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция / В. В. Лебединский. Альфа, 1990. – с. 198

3. Риман Ф. Основные формы страха. Исследование в области глубинной психологии. / Ф. Риман. Пер. с нем. – М: Актейа, 1999. – с. 355

4. Ткач Р. М. Сказкотерапия детских проблем. / Р. М. Ткач. – М.: Сфера, 2008. – с. 118