Экономические науки/ 13.Региональная экономика

Катанаха А.М.,

студент Хмельницького національного університету

Гончар О.І.,

к.н.е, доцент

Україна, м. Хмельницький

КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ

Над темою комерціалізації технологій працювало багато вчених-економістів, таких як Д. М.Черваньов, Л. К. Безчасний, Ю.М.Бажал, Г. І. Калитич, Б. А. Малицький, В. П. Соловйов, С. В Валдайцев, С. Ю. Глазьєв, П. Н. Завлін, Н. М. Фонштейн, Д. І. Кокурін, А. М. Поручник, Н.П.Гончарова, А. А. Пересада, В. М. Геєць. Серед зарубіжних дослідників слід відзначити роботи Й.Шумпетера, Б. Санто, Б. Твісса, Р. Хафмаєра, Б.Лундвалла, С. Фрімана, Г. Менша. Але питання не є достатньо вивченим, особливо в Україні, саме тому розглянемо його детальніше.

Комерціалізація технологій – найважливіший елемент інноваційного процесу, оскільки вона являє собою процес перетворення результатів науково-технічної діяльності на товар і подальшу їхню ефективну реалізацію в промислових масштабах [1].

Сьогодні в Україні особливо актуальним питанням є використання результатів науково-дослідних робіт, фінансованих з державного бюджету. Воно має першорядне значення для забезпечення економічного й соціального розвитку України, для підвищення конкурентноздатності продукції українського виробництва й залучення додаткових коштів у бюджет за рахунок уведення в господарський обіг об’єктів інтелектуальної власності.

Держава може одержати віддачу від коштів, вкладених у фінансування наукової діяльності тільки тоді, коли ці результати втіляться в нові технології (способи), нову продукцію (пристрої, прилади, апарати, речі), які можуть бути реалізовані на ринку [2]. Для повноти аналізу необхідно простежити, як формувалася інноваційна система України і як здійснювалася комерціалізація технологій за останні 20-30 років.

Можна виділити основні труднощі, які гальмують процеси формування й реалізації науково-технічного продукту у виробництво:

- не розроблені чіткі механізми із залучення й використання результатів науково-технічної діяльності в господарський обіг;

- відсутні критерії оцінки ринкової вартості науково-технічної продукції;

- кадрова проблема (процес комерціалізації вимагає комплексного підходу, зусиль і знань цілого колективу фахівців).

Закордонні фахівці звертають увагу, крім недостачі кваліфікованих менеджерів, у першу чергу, на такі перешкоди:

- корупція і, як наслідок, непрозорість українських компаній;

- митний режим, що перешкоджає як увезенню, так і вивезенню високотехнологічних товарів;

- відсутність технічної інфраструктури у двох значеннях слова: у вузькому (технологічної) і широкому (незадовільний стан доріг, аеропортів, комунікацій, візового режиму) [3];

- відсутність технологічної пропрацьованості багатьох складових впровадження інноваційного продукту (ІП) на ринок, відсутність кваліфікованих кадрів із впровадження ІП тощо.

Сьогодні в Україні відсутні необхідні умови для комерціалізації інтелектуальної власності, практично відсутній механізм державної підтримки просування вітчизняних об’єктів інтелектуальної власності на закордонні ринки, не унормовано захист прав на ці об’єкти за кордоном. Розроблювачі, наукові співробітники, керівники наукових організацій недостатньо обізнані про пріоритети сучасного ринку, потреби споживача, тому й маємо негативну динаміку в освоєнні досягнень науки, про що свідчить зменшення питомої ваги підприємств, організацій, які здійснюють розробку й використання нововведень. Винаходи, створені в процесі виконання НДР, використовуються в основному тільки в одній організації, як правило, тій, що є розроблювачем винаходу. У технічних університетах відсутні структури забезпечення комерціалізації винаходів. Причиною є низька організація науково-технічної сфери, неготовність її до роботи в ринкових умовах, обмеженість фінансування, низький рівень економічних знань новаторів.

Як наслідок – не використані в господарстві країни продукти творчої праці позбавляють учених, дослідників, винахідників матеріальних стимулів, гальмують творчу активність у створенні нових об’єктів техніки й технологій.

У сформованій ситуації в Україні необхідно консолідувати збережені елементи інноваційної інфраструктури, успадкованої від СРСР, надбудувавши над цим ефективну державну інноваційну політику й ринкові інститути стимулювання інновацій. Створення ефективної структури, що зможе управляти проектами комерціалізації інновацій, дасть можливість підприємствам зайняти ще вільні сегменти світового ринку.

Україна може скористатися досвідом Росії зі створення центрів трансферту технологій, ряду країн Заходу, Японії по створенню посередницьких фірм, які спеціалізуються саме на просуванні інновацій у виробництво. Український центр комерціалізації космічних технологій з’явиться в найближчі роки в рамках співробітництва з Європейською космічною агенцією й передбачає впровадження космічних розробок українських учених у промислове виробництво. Природно, копіювати не треба – усі країни мають відмінності: те, що працює в США, не завжди працює в Німеччині. Необхідно спробувати зробити те, що буде працювати в Україні. Ця специфіка стосується вітчизняного рівня комерціалізації технологій, законодавчої бази і пріоритетних галузей впровадження інновацій, а також самої атмосфери сприйняття молодою українською ринковою економікою з великим відсотком тінізації власне ідеї відкритості інноваційного процесу. Сьогодні в Україні вже ініціативно створюються структури різного рівня, що надають допомогу в комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності. Вони поки що нечисленні, не мають у своєму розпорядженні достатніх коштів й істотно не впливають на використання досягнень науки у вітчизняному виробництві [4].

Владі необхідно серйозно віднестися до вирішення цієї проблеми і зосередити увагу на вирішенні організаційно-фінансових питань діяльності науково-технологічного комплексу України. Адже вони є вирішальним чинником в інноваційному розвитку економіки держави.

Отже, в майбутньому доцільно спрямувати напрямки вивчення цього питання на вирішення проблем із удосконалювання організації використання й комерціалізації досягнень науки, підвищення ефективності наукової й науково-технічної діяльності.

Література:

1. Дежинов И., Салтыков Б. Механизмы стимулирования коммерциализации исследований и разработок // Общество и экономика. – 2004. – № 7/8. – С. 188-248.
2. Филякова Т. Коммерциализация РНТД: проблемы и решения // Интеллектуал. собственность. Пром. собственность. – 2004. – № 11. – С. 11-15. 3.
4. Денисюк В. Провідна та організаційна роль влади в інноваційному розвитку // Iнтелектуальна власність. – 2004. – № 11. – С. 3-10.
5. Комерціалізація технологій в сучасних умовах в Україні – [Електронний ресурс.] – Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=31888