Економічні науки/ Державне регулювання економіки

Тимошенко О.В.

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

Право комунальної власності:

організаційні та фінансові аспекти

Комунальну власність територіальних громад визнано в Україні на конституційному рівні як самостійну форму власності, захищено законодавчими актами на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів і покладено в основу матеріально-фінансового забезпечення місцевого самоврядування.

Комунальну власність науковці розглядають як сукупність активів, які належать органам місцевого самоврядування, забезпечують соціально-економічні потреби громади та є джерелом отримання її доходів [3], або як спільне майно жителів територіальної громади, яке використовується на благо громадян, що проживають на зазначеній території [1, с. 40; 2, с. 152], та як майновий комплекс, який є основою для виконання функцій представницькими органами [5, с. 11]. Зазначені трактування розкривають зміст комунальної власності як матеріальної основи місцевого самоврядування, тобто як матеріально-речового явища. Проте власність як економічна категорія відображає форму привласнення матеріальних та фінансових благ згідно з визнаним законом правом власності. Також слід зазначити, що право комунальної власності територіальної громади розповсюджується не тільки на майнові, а і на її природні та фінансові ресурси. На нашу думку, комунальна власність – це не сукупність об’єктів власності, а лише форма привласнення територіальною громадою матеріальних і фінансових ресурсів місцевого самоврядування.

Комунальна власність характеризується такими двома визначальними ознаками, як прив’язаність до певної територіальної одиниці та тісний взаємозв’язок із забезпеченням соціально-економічних потреб її населення [3, с. 85]. На наш погляд, доречно виділити третю ознаку комунальної власності – це специфічний характер функціонального призначення об’єктів комунальної власності. З одного боку, функції об’єктів комунальної власності обмежені виключно питаннями місцевого значення щодо функціонування і розвитку територіальної громади або задоволення спільних інтересів територіальних громад, якщо мова йде про об’єкти їх спільної власності. З іншого боку, у межах питань місцевого характеру об’єкти комунальної власності беруть участь у вирішенні різноманітних завдань забезпечення життєдіяльності населення та спільних інтересів територіальних громад.

У будь-якій економічній системі рішення людей залежать, насамперед, від загальновизнаних у даному суспільстві прав власності. Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» сутність права комунальної власності трактується як право територіальної громади володіти та доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах її майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. На наш погляд, вищенаведений зміст права комунальної власності та складові її об’єктів потребують уточнення.

По-перше, залишається незрозумілим, чому право власності територіальної громади, відповідно до наведеного у законі трактування, розповсюджується лише на її майно. Адже ст. 16 та ст. 60 вищезазначеного закону передбачено, що до об’єктів права комунальної власності територіальної громади належать також природні ресурси, земля і доходи місцевого бюджету.

По-друге, якщо право комунальної власності територіальної громади передбачає володіння, користування і розпорядження об’єктами власності на свій розсуд і в своїх інтересах, то яким чином це узгоджується з існуванням першого кошику доходів та офіційними трансфертами з державного бюджету, які є складовими доходної частини місцевих бюджетів. Відповідні доходи, на нашу думку, не можуть бути віднесені до об’єктів власності територіальних громад та їх представницьких органів. Враховуючи походження офіційних трансфертів з державного бюджету і призначення доходів першого кошика та особливі умови щодо їх використання і розпорядження органами місцевого самоврядування, відповідні складові доходної частини місцевих бюджетів, на наш погляд, не є об’єктами права власності територіальних громад. При цьому, вищезазначені надходження до місцевих бюджетів слугують джерелами формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування як об’єкти, що передані із державного бюджету.

На наш погляд, право комунальної власності розповсюджується лише на матеріальні і фінансові ресурси, які є надбанням територіальної громади та щодо яких органи місцевого самоврядування мають можливість приймати необхідні рішення з приводу використання і розпорядження в інтересах власника. У свою чергу, результати проведеного дослідження дозволяють право комунальної власності трактувати як врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, економного і ефективного розпорядження майном, природними ресурсами та доходами, що перебувають у власності територіальних громад і які вона може використати на власний розсуд особисто або через органи місцевого самоврядування для задоволення власних потреб.

Література

1. Алексєєв В. М. Власність територіальних громад в Україні: шляхи розвитку : монографія / В. М. Алексєєв. – Чернівці : Технодрук, 2007. – 335 с.

2. Бадида М. П. Податкова база місцевого самоврядування : монографія / М. П. Бадида. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2010. – 408 с.

3. Занфіров В. А. Удосконалення управління власністю територіальних громад в Україні / В. А. Занфіров // Держава та регіони. – 2009. – № 3. – С. 84-90.

4. Про місцеве самоврядування в Україні [Електронний ресурс] : Закон України від 21 трав. 1997 р. № 280/97-ВР : станом на 24 трав. 2012 р. / Верховна Рада України. - Режим доступу : http: // zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.

5. Шульгина И. В. Направления развития бюджетного потенциала муниципальных образований : автореф. дис. … канд. эк. наук : 08.00.10 / Шульгина Инесса Викторовна ; Тамбовский государственный университет имени Г.Р. Державина. – Тамбов, 2008. – 26 с.