Економічні науки/7. Облік та аудит

студентка Носовець О.І, к.е.н. Волощук Л.О.

Одеський національний політехнічний університет

АНАЛІЗ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Умови нестійкого політичного стану та важкопрогнозованого стрімко подібного розвитку економіки, інфляційних процесів та ряду випливаючих з цього причин несвоєчасного виконання покупцями своїх зобов'язань перед своїми кредиторами обумовлюють необхідність вироблення методичного інструментарію оцінювання заборгованостей підприємства, зв'язок яких має значний вплив на фінансовий стан та платоспроможність суб'єктів господарювання, для підвищення використання мобілізованих в розрахунках оборотних коштів як підприємств, що представляють на продаж свої товари, роботи та послуги, так і для підприємств, що їх використовують для провадження своєї діяльності.

Важливим напрямом забезпечення ефективного управління дебіторської заборгованістю є аналіз і внутрішній контроль, що їх має здійснювати спеціальний підрозділ підприємства [4, c. 32].

Вивченню питання аналізу заборгованості покупців присвячено праці багатьох вчених, зокрема А.Д. Шеремета, О.В. Ефимової, А.А. Максютова, А.В. Панфилова, Е.М. Шахбазяна, Б.К. Кулизбакова. Рекомендації та алгоритми декількох з яких ми розглянемо.

Основними «точками опори» аналізу для оцінки дебіторської заборгованості є визначення складу та динаміки складових статей за допомогою горизонтального та вертикального аналізів, якості та стану (класифікація за строками виникнення та іншими ознаками) за допомогою коефіцієнтів. Як якісний показник використовують поняття ліквідності дебіторської заборгованості, що характеризує швидкість, з якою вона буде перетворена в грошові кошти, тобто це теж оборотність. Таким чином, показником якості та ліквідності дебіторської заборгованості може бути її оборотність. Показники оборотності дебіторської заборгованості порівнюються за ряд періодів з середніми по галузі, з умовами договорів. Порівняння фактичної оборотності з розрахованою за умовами договорів дає можливість оцінити ступінь своєчасності платежів покупцями [3, c.. 22].

За методикою аналізу А.Д. Шеремета в основу аналізу дебіторської заборгованості покладено надання основної оцінки динаміки та обсягу загальної дебіторської заборгованості та її окремих статей з наступним визначенням коефіцієнтів: питомої ваги даного високоліквідного активу в складі оборотної частини майна підприємства, структури дебіторської заборгованості, ліквідності та оборотності в рамках якісної частини аналізу, оцінки динаміки сумнівної заборгованості. Кінцевим пунктом даного алгоритму є співставлення результатів аналізу дебіторської та кредиторської заборгованостей. Доступність методики є значною перевагою з причини можливості проведення аналізу зовнішніми користувачами фінансової звітності – за формами 1-5, – та проста за застосуванням, але недостатні розкритість окремих моментів та деталізація аналітичних процедур робить цю методику недосконалою та неспроможною на прогнозний аналіз при принципово поверховому аналізі і без того не претендуючої на достовірність інформації фінансової звітності минулих подій.

У методику аналізу, що може бути застосована відносно обох видів заборгованостей підприємств, О.В.Єфімової покладено коефіцієнтний аналіз в тій самій послідовності та критеріальності, але на відміну від методики аналізу Шеремета акцентується увага на необхідності порівняння результатів, отриманих за однією етапною та змістовною послідовністю, аналізу дебіторських та кредиторських зобовязань. Відмінною рисою методики є не тільки простота застосування, а й наочність – представлення у вигляді узагальнюючих таблиць, але вона також носить загальний рекомендаційний характер та має недоліки, притаманні попередній.

Методика аналізу дебіторської заборгованості Б.К. Кулізбакова ґрунтується на принципах визначення резерву сумнівних боргів, а саме: групування дебіторської заборгованості з індивідуальним розглядом заборгованості кожного дебітора окремо та прийняття рішень відносно подальшого співробітництва, що віддзеркалює метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, де величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів [1]; аналіз заборгованості складу дебіторів за найбільшою питомою вагою, в якому знаходить відображення метод визначення коефіцієнту сумнівності за питомою вагою безнадійних боргів у чистому доході. Наступним етапом йде встановлення розміру безнадійних боргів для самого розрахунку резерву з метою встановлення реальної реалізаційної вартості заборгованості покупців та об'єктивна оцінка зваженого її старіння. Також частиною методики є класифікація дебіторської заборгованості за строками виникнення з аналізом її динаміки. Після наведених аналітичних процедур приймається рішення про надання знижок дебітору чи групі дебіторів, заходів з метою збільшення швидкості здійснення розрахунків, перепродажу заборгованості тощо. На фоні раніше зазначених переваг методики двох попередніх авторів поступаються конкретності запропонованих рекомендацій Кулізбакова, наближених до практичних та нагальних завдань аналізу даного високоліквідного активу, але неможливість застосування даної поетапності до аналізу кредиторської заборгованості віддаляє її від оптимальності.

Вивчивши перераховані методики аналізу зобов'язань організації, виявлено такі моменти:

- орієнтація на аналіз ситуації минулого часу (ретроспективний аналіз), жодна методика не передбачає оперативного відстеження змін заборгованості і реакції на них в режимі реального часу;

- дані методики використовують показники, характерні для українського бухгалтерського обліку, а не МСФЗ, тоді як останні в сучасних умовах більш прогресивні;

- методики часто дублюють одна одну [2].

В усіх запропонованих методиках аналізу дебіторської заборгованості є свої недоліки та вузькі місця, що не дозволяють в повному обсязі задовольнити потреби управлінців. Серед усіх варіантів алгоритмів аналізу простежується загальні напрямки: розклад дебіторської заборгованості на складові та аналіз їх динаміки, якісний аналіз та аналіз стану заборгованості, проте менеджерам та аналітикам для вирішення нагальних проблем та поточних завдань необхідно самим вибирати види аналітичних процедур та показники, що відповідали б обліковій політиці, специфіці діяльності та стратегії кожного окремого суб'єкту підприємницької діяльності. Залишаються актуальними питання розробки доцільного поетапного аналізу обох видів заборгованостей, що охоплював би широкий спектр проблем та були б універсальними для підприємств багатьох галузей економіки та стратегічних напрямків з можливістю їх прилаштування для специфіки діяльності підприємства без порушення методики.

Література:

1. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО), затверджено наказом міністерства фінансів України від 8.10.1999р. №237 від 1.01.2000 р. зі змінами та доповненнями.

2. Клімова Н.В. Аналітичні дослідження в управлінні дебіторською та кредиторською заборгованістю / Н.В.Клімова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://afdanalyse.ru/news/analiticheskie_issledovanija_v_upravlenii_

debitorskoj_i_kreditorskoj_zadolzhennostju_organizacii/2011-12-09-177.

3. Келлерман Б.Г., Осипович Л.Я. Організація і нормування оборотних коштів. / / Фінанси. -1989р. - № 3. -С.19-25.

4. Білик, М. Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств / М. Д. Білик // Фінанси України. – 2003. – № 12. – C.24-37.