Економічні науки/7. Облік та аудит

К.е.н., доц. Волощук Л. О., студентка Некіпелова Ю. А.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Вплив нематеріальних активів на інноваційний

розвиток підприємства

В умовах ринкової інтеграції економіки актуальним питанням для підприємств в Україні залишається розвиток інноваційної діяльності. Основною метою управління інноваційною діяльністю є формування та розвиток інноваційного потенціалу, який повинен мати певну систему ресурсів, адже створення та впровадження нових ідей, технологій і наукомісткої продукції гарантують підприємствам фінансову стабільність та отримання економічних вигід у майбутньому. Одним з таких ресурсів є нематеріальні активи.

Нематеріальні активи є важливою складовою потенціалу підприємства, але їх частка у сукупних активах на підприємствах України значно менше, порівняно із зарубіжними підприємствами.

Нематеріальні активи – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Вони утримуються на підприємстві більше одного року з метою отримання економічної вигоди від їх використання в майбутньому. Нематеріальні активи складаються з таких груп:

– право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище;

– право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень;

– права на торговельні марки, комерційні найменування тощо;

– право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції;

– право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних, виконання, фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення;

– право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо [1].

В свою чергу, нематеріальні активи є однією зі значних складових інтелектуального потенціалу. У роботах багатьох дослідників інтелектуальний потенціал ототожнюється з інтелектуальним капіталом. Так, наприклад, у роботі Гейця В.М., інтелектуальний капітал – це, перш за все, люди та знання, якими вони володіють, а також їх навички і все те, що допомагає ефективно використовувати знання та навички; це збірне поняття для визначення нематеріальних цінностей, що об’єктивно підвищують ринкову вартість компанії [2].

У структурі інтелектуального капіталу виділяють наступні складові:

1) інтелектуальний людський капітал (знання, практичні навички, творчі здібності працівників підприємства);

2) інтелектуальна власність (патенти, ноу-хау, ліцензії, торгові сектори, торгові марки, дизайн, програмне забезпечення тощо);

3) споживчий капітал (відносини організації зі споживачами її продукції та послуг, система бізнес-комунікацій у внутрішніх і зовнішніх відносинах із споживачами, навчальними закладами, інвесторами, іншими зацікавленими організаціями);

4) структурний капітал (інформаційна структура підприємства, технічне і програмне забезпечення, організаційна структура, система наукових і проектних підрозділів, система підготовки і перепідготовки кадрів, що визначає науковий, культурний і духовний потенціал підприємства) [3].

Отже, у структурі інтелектуального капіталу нематеріальні активи представлені як інтелектуальна власність підприємства.

Наряду з матеріальною складовою, нематеріальна складова, а саме інтелектуальний потенціал (капітал), формують інноваційний потенціал підприємства.

Саме поняття «інноваційний потенціал» дуже широке. Так, під інноваційним потенціалом розуміють органічне сполучення ресурсів, що можуть за певних діючих внутрішніх і зовнішніх факторів інноваційного середовища бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності, метою якої є задоволення нових потреб суспільства, та невикористаних (прихованих) можливостей, які можуть бути введені в дію для досягнення цілей економічних суб’єктів [4].

Щодо нематеріальних активів, то в інноваційному потенціалі вони являють собою інтелектуальну власність підприємства.

Інноваційний розвиток підприємства насамперед залежить від його інноваційного потенціалу. Тому необхідно приділяти особливу увагу системі ресурсів на підприємстві.

Отже, прослідивши ланцюг «нематеріальні активи – інтелектуальний потенціал – інноваційний потенціал – інноваційний розвиток» можна сказати, що нематеріальні активи суттєво впливають на інноваційний розвиток підприємства. А значить, що наряду зі збільшенням матеріальної бази, одним зі шляхів розвитку інноваційної діяльності підприємств в Україні є збільшення їх нематеріальної бази, вдосконалення обліку нематеріальних активів, аналізу їх структури, рентабельності та ефективності використання в процесах розвитку підприємства.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8: зі змінами за станом на 09 серп. 2013р. [Електронний ресурс] / МФУ, від 18.10.1999р. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ z0750-99

2. Україна у вимірі економіки знань / за ред. акад. НАН України В. М. Гейця. – К. : Основа, 2006. – 592 с.

3. Лебедик Г.В., Шуляк О.М. Інтелектуальний потенціал держави – джерело інноваційного розвитку // Економіка і регіони // Науковий Вісник Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. – Полтава, 2005. – №1(4). – 2005. – С. 162–165.

4. Ніколенко Г.О. Роль інноваційного потенціалу у розвитку регіонів України // Наукове дослідження та їх практичне застосування. Сучасний стан та шляхи розвитку. – 2012. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/konfer28/858.pdf