Медицина/1.Акушерство і гінекологія

К.мед.н. Бирчак І.В.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Характеристика соціального, загального та акушерсько-гінекологічного анамнезу жінок з хронічним тазовим болем

Згідно сучасних уявлень про біль, фізіологічна ноцицепція включає чотири основні процеси [2,3,6]:

1.Трансдукцію - процес, при якому пошкоджувальна дія трансформується у вигляді електричної активності у вільних неінкапсульованих нервових закінченнях (ноцицепторах).

2.Трансмісію - проведення імпульсів, що виникли, по системі чутливих нервових волокон і шляхів в центральну нервову систему.

3.Модуляцію - процес зміни ноцицептивної інформації низхідними, антиноцицептивними впливами центральної нервової системи, мішенню яких є переважно нейрони задніх рогів спинного мозку.

4.Перцепцію - суб'єктивне емоційне відчуття, яке, власне, сприймається як біль і що формується під впливом фонових генетично детермінованих властивостей центральної нервової системи.

Загальновідомим є факт, що біль відіграє позитивну роль в житті живих істот до тих пір, поки він оберігає організм від небезпеки, що загрожує йому. Отже, поки біль попереджає про небезпеку, хворобу, порушення цілісності організму, він потрібний і корисний . Як тільки інформація врахована і перетворюється на страждання, біль набуває хронічного патологічного характеру. На сьогодні доведено, що хронічний біль відрізняється від гострого не стільки своєю тривалістю, скільки патогенезом, клінічними проявами і, як наслідок, лікуванням і прогнозом. Хронічний біль розглядається як біль, що «відірвався» від основного захворювання й придбав «надорганний» і навіть автономний характер [1,4,5].

Особливе місце в «медицині болю» посідає тазовий біль у жінок, який останнім часом набув статусу нозологічної одиниці – «синдром хронічного тазового болю». Вагомість і актуальність проблеми підтверджується клінічним досвідом, який показує, що переживання болю визначається не лише, а часто і не стільки сенсорним, скільки емоційним компонентом, реакцією особи на біль [9]. У зв'язку з цим особливого значення набуває правильна клінічна оцінка співвідношення двох основних компонентів переживання болю: сенсорного і емоційного, встановлення своєрідного коефіцієнта "психогенності болю" [7,8,10].

Більшість науковців та клініцистів, визначають синдром хронічного тазового болю - як стан, що характеризується неспецифічним тазовим болем впродовж 6 місяців і більше, відсутністю органічних змін органів і тканин, які могли б зумовити больовий синдром [11,14]. Головною ознакою СХТБ є відсутність будь-якої вагомої патології, з якою можна було б пов'язати тазовий біль. Статистичні дані щодо поширеності цієї патології дуже варіабельні [12,13,15]. Дані ВООЗ засвідчують, що близько 55-60% жінок щорічно звертаються до акушерсько-гінекологічних стаціонарів по допомогу зі скаргами на тазовий біль.

Предикторами СХТБ, які достовірно підвищують вірогідність переходу гострого болю в хронічний в умовах розвитку центральної сенситизації, традиційно вважають расу, вік жінки, індивідуальні типологічні особливості, соціальний статус, наявність попереднього "больового досвіду" тощо.

Метою роботи було визначення ролі психосоматичних і соціальних факторів розвитку синдрому хронічного тазового болю у жінок. Для вирішення поставленого завдання було проаналізовано 36 амбулаторних карт жінок, що звертались в жіночу консультацію та гінекологічний стаціонар з цією нозологією.

Проведений аналіз показав, віковий діапазон пацієнток коливався від 29 до 49 років, середній вік становив 37,8 років. Як відомо, в генезі деяких психоемоційних порушень вагоме значення має первинне порушення гіпоталамо-гіпофізарної регуляції, яке проявляється, як правило, розладами менструальної функції. З метою уточнення ролі цього фактора в розвитку даної патології проведено вивчення характеру менструальної функції з моменту менархе. Встановлено, що вік початку менструацій коливався в межах від 9 до 18 років, середній показник становив 13,7±1,3 років. Із раннім менархе не виявлено жодної жінки, проте у 20,6% жінок статеве дозрівання затримувалось і перша менструація починалась після 15 років. Зі слів пацієнтів встановлено, що об’єм менструальної крововтрати був помірним (88,2%). Майже половина жінок (44,1%) відмічали з моменту менархе гіпер- та поліменорею, нерегулярні менструації, 52,9% менструації перебігали з больовим синдромом. Середній вік початку статевого життя коливався від 20 до 24 років і в середньому становив 23,2 року.

Враховуючи, що соціальна адаптація та характер трудової діяльності має певний вплив на розвиток СХТБ, нами вивчені особливості трудової діяльності контингенту, що вивчався, і виявлено, що до найчисленнішої групи належали службовці (76,5%), на другому місці робітники промислових об'єктів (14,7%), домогосподарки і пенсіонерки складали 8,8%. Привернув до себе увагу той факт, що 85,3 % жінок, що страждають СХТБ, були мешканками міста і тільки 14,7% - мешканками сільської місцевості. 52,9% паціенток перебували в зареєстрованому шлюбі, 32,4% були розлучені, інші жінки - незаміжні. При зборі загального анамнезу 64,7% хворих відмічали незадоволення умовами побуту і праці, наявність професійних шкідливостей, невдоволення начальством або підлеглими тощо.

При спробі виявити пусковий механізм розвитку синдрому хронічного тазового болю у жінок дискутується питання про роль репродуктивної функції. Нами встановлений певний взаємозв'язок: у 9 жінок (26,5%) було первинне безпліддя, у 17 (50,0%) в анамнезі мали місце мимовільні викидні, у 19 (55,9%) - патологічні пологи. Таким чином, мимовільне переривання вагітностей, внутрішньоматкові втручання при ревізії порожнини матки після них, оперативне розродження, без сумніву, можна розглядати як преморбідні чинники патогенезу захворювання.

При вивченні соматичного анамнезу, нами встановлено, що у усіх пацієнток з хронічним тазовим болем була виявлена екстрагенітальна патологія. У 61,8% жінок була виявлена патологія шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунку або дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит, дуоденіт, холецистит, панкреатит, коліт, хронічні закрепи). Досить високий відсоток жінок мали патологію серцево-судинної системи (52,9%). В основному це були вегето-судинна дистонія за кардіальним, гіпотонічним і гіпертонічним типами, гіпертонічна хвороба І ступеня, стенокардія напруження, міокардіофіброз, метаболічний синдром. Особливе місце в структурі екстрагенітальної патології жінок з СХТБ займали варикозне розширення вен нижніх кінцівок (29,4%), хронічний зовнішній або внутрішній геморой (44,1%). В поодиноких випадках були відмічені бронхіальна астма, хвороба Крона, псоріаз, екзема тощо.

Збір анамнезу у жінок з хронічним тазовим болем показав, що переважна більшість із них (88,2%) неодноразово зверталась для консультації до суміжних спеціалістів – психологів, психотерапевтів, невропатологів, проктологів, урологів. Цікавим, на нашу думку, є факт, що 94,1% пацієнток з СХТБ, які перебували на стаціонарному лікуванні потребували листка непрацездатності.

Отже, проведений аналіз підтверджує концепцію складності та мультифакторності синдрому хронічного тазового болю у жінок. Групою ризику щодо даної нозології слід вважати службовців у віці близько 38 років, мешканок міста, незаміжніх або розлучених, які невдоволені умовами праці та побуту. У більшості пацієнток з хронічним тазовим болем мав місце обтяжений акушерський анамнез і супутні хронічні соматичні захворювання. Представлені дані повинні враховуватися практичними лікарями з метою раціоналізації ведення хворих з СХТБ і при організації профілактичної служби.

Література

1. Баранская Е. К. Боль в животе: клинический подход к больному и алгоритм лечения. Место спазмолитической терапии в лечении абдоминальной боли // Фарматека. - 2005. - № 14.

2. Бунятян А.А. Руководство по анестезиологии - М.: Медицина, 1997. - 656 с.

3. Голуб И. Б., Малышев В. В., Пинский С. Б. и др. Комбинированная активация стресс-лимитирующих систем организма новый принцип повышения качества анестезиологической защиты у хирургических больных//Вести. Интенсив, тер. - 1998. -N3. -С. 15-18.

4. Захарова Л.А., Василенко A.M. Медиаторы взаимодействия нейроэндокринной и иммунной систем // Успехи соврем, биол.- 1984.-Т.98.- №1.- С.103-115.

5. Ивашкин В. Т., Шульпекова Ю. О. Нервные механизмы болевой чувствительности // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 2002. - № 4. - С. 16-21.

6. Катц Н., Ферранте Ф.М. Послеоперационная боль: Руководство. Пер. с англ. / Под ред. Ф. Майкла Ферранте, Тимоти Р. Вейд Бонкора. М.: Медицина, 1998. - 640 с.

7. Пчелинцев М.В. Спазмолитики: от клинической фармакологии до фармакотерапии // Лечащий врач - №7, 2008г. - с. 3-6.

8. Anderson R, Wise D, Sawyer T, Nathanson BH. Safety and Effectiveness of an Internal Pelvic Myofascial Trigger Point Wand for Urologic Chronic Pelvic

9. Check JH. Chronic pelvic pain syndromes--traditional and novel therapies: part I surgical therapy. Clin Exp Obstet Gynecol. 2011;38(1):10-3.

10. Cicchiello LA, Hamper UM, Scoutt LM. Ultrasound evaluation of gynecologic causes of pelvic pain. Obstet Gynecol Clin North Am. 2011 Mar;38(1):85-114.

11. Driul L, Bertozzi S, Londero AP et al. Risk factors for chronic pelvic pain in a cohort of primipara and secondipara at one year after delivery: association of chronic pelvic pain with autoimmune pathologies. Minerva Ginecol. 2011 Apr;63(2):181-7.

12. El-Din Shawki H. The efficacy of laparoscopic uterosacral nerve ablation (LUNA) in the treatment of unexplained chronic pelvic pain: a randomized controlled trial. Gynecol Surg. 2011 Feb;8(1):31-39.

13. Fitzgerald CM, Neville CE, Mallinson T et al. Pelvic floor muscle examination in female chronic pelvic pain. J Reprod Med. 2011 Mar-Apr;56(3-4):

14. Lamvu G. Role of hysterectomy in the treatment of chronic pelvic pain. Obstet Gynecol. 2011 May;117(5):1175-8.

15. Soleymani H, Ismail L, Currie I. GPs should be vigilant for pelvic inflammatory disease. Practitioner. 2011 Mar;255(1738):15-8.