«Педагогические  науки» / 2.Проблемы подготовки специалистов.

Спіцина А.Є., ст. викладач кафедри економіки НТУ м. Київ

Ділові ігрові форми навчання як засіб формування компетентності майбутніх економістів

Науковці стверджують, що ділові ігри, які спрямовані на розвиток творчих здібностей студентів, на їхню самостійність у постановці й розв’язуванні нетрадиційних завдань, сприяють більш швидкому й міцному засвоєнню матеріалу, соціалізації особистості в цілому. Доведено, що ділова гра дає можливість збільшити обсяг засвоєної інформації на 70% (з 20% після лекції і до 90% після ділової гри), уможливлює скорочення часу на вивчення деяких дисциплін – на 30-50%.

У сучасних умовах до фахівця-економіста пред’являються досить високі вимоги. Компетентність економіста і його конкурентоздатність на ринку праці залежать від того, наскільки він володіє практичними уміннями і навичками математичного моделювання, може застосовувати у своїй професійній діяльності інформаційні й телекомунікаційні технології (ІТКТ). Це змушує вдосконалювати систему підготовки майбутніх економістів, у тому числі  розробляти і впроваджувати нові інтегровані технології навчання.

Основою гри є реальне життя. Гра має свої закони розвитку, разом із працею і навчанням вона є одним з основних видів діяльності людини. Значення гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-рекреативними можливостями. Навіть будучи розвагою, відпочинком, гра здатна перерости в навчання, творчість.

Гра активізує студентів, підвищує пізнавальний інтерес. Він викликає в них емоційний підйом, підвищує працездатність, що переходить у творчість. Нове завжди викликає цікавість і допитливість, за умов прояву яких майбутні фахівці прагнуть до одержання нових знань.

Досвід показує, що ігрові технології допомагають студентам відчути впевненість у собі. Потрапляючи в ситуації реального життя, ситуації успіху, створювані ігровими технологіями, вони  краще засвоюють будь-якої складності матеріал.

Гра часто розглядається як інструмент розв’язання суперечностей між характером мотивації, пізнавальною спрямованістю особистості та об’єктивною необхідністю оволодіння новими знаннями, між сприйняттям явищ та усвідомленням їх як наукових фактів, між знаннями, що мають студенти, і тими, що повинні бути, між усвідомленням одиничного і за­гального, елементарного та систематичного і т.ін.

Ігрова форма занять забезпечує особистісне включення учасників у процес оволодіння предметним змістом професійної діяльності. Ділова гра служить насамперед “інструментом” розвитку і практичного мислення майбутніх фахівців.

Якщо гра проводиться економістами, то вона називається діловою грою (business game), рідше - управлінською (management game) або операційною.

Класифікація ділових ігор може проводитися за різними напрямами.

За цільовою спрямованістю:

1)                ситуаційні ігри — спрямовані на аналіз запропонованих ситуацій, подолання виявлених у них проблем, розв’язання даних ситуацій і оволодіння способами дій у даних ситуаціях; 

2)                 рольові (позиційні) ігри — вирішують переважно завдання формування комунікативної складової професійної діяльності, визначення рольової позиції, формування стереотипів професійної поведінки та її корекції  в спілкуванні з іншими;

3)                 комплексні ігри — поєднують у собі цільову спрямованість перших і других;

4)                 організаційно-діяльнісні ігри — спрямовані на навчання принципам методологічної роботи з рішення різних завдань: системних способів виділення й аналізу виробничих проблем, організації розумової діяльності, що забезпечують їхнє рішення.

За  ступенем ”закритості” або ”відкритості” або творчої спрямованості:

1)                імітаційні ігри, в яких здійснюється жорстке моделювання деякої стандартної реальної або уявлюваної ситуації із закріпленням визначених ролей, мета якої — прийняття відповідного професійним вимогам рішення в даній ситуації (за типом розв’язуваних задач вони є ситуаційно- дидактичними);

2)                 інноваційні ігри — ігри відкритого типу, які мають складну  організаційну структуру, передбачають можливість саморозвитку їхніх учасників, перерозподіл ними ролей у процесі розв’язання поставлених завдань. Застосовуються для розв’язання нестандартних задач і дій у проблемних, складних ситуаціях.

За наявністю  або відсутністю конфлікту в сценарії виділяють:

1)                ігри в безконфліктних (кооперативних) ситуаціях, у яких реалізується принцип “індивідуальних внесків”. Дані ігри характеризуються частковим або повним збігом інтересів гравців, спільною розробкою різних аспектів проблеми (наприклад, розслідування економічного злочину в ролях “слідчих”, “експертів”);

2)                 ігри з нестрогим суперництвом, засновані на конкуренції, суперництві в розробці однієї проблеми, що робить гру гострішою і забезпечує творчу активність студентів у висуванні нових ідей і підходів;

3)                 ігри зі строгим суперництвом, засновані на повній  протилежності  ігрових інтересів суперників (наприклад, ділова гра “балансова комісія”).

За ступенем участі студентів у підготовці ділової гри виділяють:

1)                ігри з попередньою підготовкою студентів, що формують уміння аналізувати й систематизувати вихідний матеріал і проектувати можливі дії і ситуації. Різновидом таких ігор є ігри, засновані на включенні студентів в активну дослідницьку діяльність уже на етапі підготовки (пошук додаткової інформації, збір і аналіз виробничих документів, консультування у фахівців-практиків і т.ін.);

2)                 ділові бліц-ігри без попередньої підготовки студентів, що дозволяють створити умови для розвитку здатності до імпровізації, оперативного застосування знань, оволодіння досвідом прийняття рішень в екстремальних ситуаціях.

За тривалістю ігри можуть бути нетривалими, що займають частину заняття, або тривалими, що проводяться протягом цілого заняття або навіть кількох занять.

За способом створення і вирішення проблемних ситуацій розрізняють:

1)                Ділові ігри із заданою проблемною ситуацією, що може бути розв’язана  на стадії групового обговорення і спільного ухвалення рішення;

2)                 Ділові ігри з проблемними ситуаціями, що виникають у процесі  самої гри. У таких випадках сценарій не розписаний цілком, а лише намічає основні контури гри і можливі позиції учасників, що остаточно уточнюються вже в грі, в ситуації рольової взаємодії. У ситуаціях імпровізації найбільш яскраво виявляються ціннісні орієнтації і творчі можливості особистості, розвивається здатність до прийняття нестандартних, творчих рішень.

За дидактичними цілями і сферою застосування можна виділити ігри, які використовуються:

1)                для створення проблемної ситуації, що забезпечує мотивацію і цілепокладання студентів під час вивчення нового матеріалу;

2)                 для організації дослідницької роботи студентів (наприклад, для розробки ідей і основних аспектів курсового роботи);

3)                 для забезпечення систематизації й узагальнення вивченого навчального матеріалу на основі його застосування в конкретній виробничій ситуації;

4)                 для контролю –  це ігри, спрямовані на перевірку рівня засвоєння навчального матеріалу, з’ясування ступеня готовності студентів до професійної діяльності (“творчий залік”, “творчий іспит” у вигляді ділової гри, в процесі якої студенти моделюють ситуації професійної діяльності, що вимагають комплексного застосування і творчого використання засвоєних знань, умінь, навичок).

Аналіз практики впровадження ділових ігор у підготовці економістів показує, що досвід їхнього застосування розрізнений, багато в чому носить емпіричний характер, що ускладнює впровадження та поширення ігор в інтересах ефективної і всебічної підготовки економістів. Разом з тим, у практиці економічних навчальних закладів відзначаються наступні тенденції: по-перше, елементи ігор сполучаться з традиційними методами навчання; по-друге, проводяться комплекси дидактичних ігор протягом одного-двох занять з визначеної теми у відповідності із заздалегідь визначеними дидактичними цілями; проводяться й тривалі за часом ігри на базі спеціально обладнаних ігроцентрів (навчальні фірми).

Авторитарна педагогіка робить студента пасивним, знижує навіть в обдарованого студента відсоток засвоюваності навчального матеріалу до нижньої планки пізнання, пригнічує його права і гідність, гасить творчі поривання й інтелектуальний зліт. Змінити ситуацію на краще здатні методи активного навчання, до яких відносяться ігрові форми.

Використана література

1.                 Абрамова Г.С, Степанович В.А.  Деловые игры. Теория и организация, — Екатеринбург: Деловая книга, 1999. – 63 с.

2.                 Балягіна І.А., Богорад М.А., Ковальчук Г.О. Методика викладання економіки: Навч.-метод.посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – 341 с.

3.                 Бойцун Н.Е., Момот В.Е. Досвід застосування case-study у викладанні дисциплін економічного та менеджерського циклу //Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Збірник наукових праць /За редакцією Л.Л.Товажнянського та О.Г.Романовського. – У двох частинах. – Ч.2. – Харків: НТУ „ХПІ”, 2002. – 432 с.

4.                 Друзь Г.М.  Дидактичні засади розробки ділової гри //Наукові записки Вінницького державного педагогічного ун-ту. Серія: Педагогіка і психологія. – Випуск 6. – Вінниця: РВВ ДП ”Державна картографічна фабрика”, 2002. – 230 с.

5.                  Бізнес-тренінги для економістів : навч. посіб. / Н. Ю. Бутенко, О. О. Герасименко, О. Ю. Гулевич та ін. – К. : КНЕУ, 2007. – 280 с.

6.                  Євтух О. Новітні технології інтерактивного навчання при підготовці фахівців з економіки / О. Євтух, О. Євтух, А. Фастовець // Вища школа. – 2010. – № 9. – С. 48–56.

7.                  Новиков А. М. Методология игровой деятельности / А. М. Новиков. – М. : Издательство «Эгвес», 2006. – 48 с.

8.                  Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О. І. Пометун. – К., 2007. – 144 с.