Вус В.І.

Кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної психології ІСНіС МАУП

Віхровська В.А.

Докторант МКА

Вплив взаємини з батьками та дітьми на розвиток позитивного самоставлення дошкільника

На ранніх етапах дитинства розвиток особистості зумовлюється психологічними очікуваннями батьків (осіб, які здійснюють виховний вплив). Саме батьківська соціально-психологічна модель розвитку дитини за багатьма напрямками й детермінує специфіку формування дитячої особистості. Тому, в контексті дослідження особливостей розвитку позитивного само ставлення дошкільника (в умовах різновікових груп), вивчались й особливості ставлень батьків до власних дітей, та дошкільників між собою.

Відповідно до моделі організації виховного процесу (Вус В.І.) [2], дослідженням були охоплені очікування батьків стосовно соціального та особистісного розвитку дитини, ставлення до розвитку дитини у навчальному закладі (характер взаємин з педагогами та однолітками), вибір форм виховного впливу та духовної активності дитини, індивідуальний характер ставлень батьків до себе та до соціуму.

З цією метою була застосована методика «Батьківський опитувальник». Відповіді досліджуваних, за допомогою методу контент-аналізу, були виокремлені в семантичні напрями. Статистична обробка даних здійснювалась на основі цих напрямів.

Досліджувані прагнуть бачити власну дитину самореалізованою, гармонійною, всебічно розвинутою, з бажанням самовдосконалюватись, наповненою моральними чеснотами. Батьки схильні вважати, що до дітей слід ставитись як до унікальної особистості з неповторним духовним світом, індивідуальності, прагнучи сприяти гармонійному та всебічному розвитку дитини.

За результатами аналізу здійсненого дослідження простежуються розбіжності у поглядах батьків щодо специфіки організації навчально-виховного процесу, конкретних напрямків та форм здійснення виховного впливу. Наявним, також, є й низький рівень ціннісно-смислової згуртованості досліджуваних.

Виявлено неоднозначне ставлення батьків до ступеня важливості поняття «мораль» та «моральні якості», доцільності цих категорій для повноцінного розвитку дитини. Можливо стверджувати про різновекторність здійснення формувального впливу на моральну сферу дитини. Досліджувані схильні пов’язувати поняття «мораль» та «соціально схвалювана поведінка».

З метою оптимізації та гармонізації формувального впливу на особистість дитини доцільним є узгодження світоглядних установок, поєднання аксіологічних позицій педагогів та батьків.

У контексті вивчення характеру впливу батьківських (осіб, що здійснюють виховний вплив) світоглядних установок, аксіологічних позицій та специфіки соціально-психологічних моделей розвитку на процес розвитку позитивного самоставлення дитини, був здійснений кореляційний аналіз (коєфіціент Пірсона) показників методик Мельник І.С., «Батьківський опитувальник» (Вус В.І.) та методики вивчення самоповаги (Дятленко).

Отримані результати емпіричного дослідження дозволяють виокремити такі детермінанти гармонійного розвитку позитивного самоставлення дошкільника:

· Ступінь узгодженості (у батьків та педагогів) очікувань та соціально-психологічних моделей розвитку дитини (єдність та систематичність виховних впливів);

· Рівень взаємоповаги та взаємоприйняття аксіологічних позицій та світоглядних установок учасників навчально-виховного процесу;

· Проекція (батьками та педагогами) християнських та морально-етичних цінностей на праксис повсякденного життя, як можливість для дитини засвоювати взірці, моделі поведінки;

· Позитивна оцінка учасниками виховного процесу особистісних якостей дошкільника;

· Спрямовування зусиль дитини на отримання соціально схвалюваних здобутків (кар’єрне та освітнє зростання);

· Формування адекватної самооцінки.