Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Гафіяк А.М., Головко Г.В.

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, Україна

Проблема оцінки інтелектуального потенціалу

як особливої форми капіталу

В сучасному суспільстві інтелектуальний капітал стає основою багатства. Саме він визначає конкурентоспроможність соціально-економічних систем, виступає ключовим ресурсом їх розвитку. В сучасному світі фірма або організація – це виробник не стільки товарів, скільки знань. Це означає, що працівники займаються виробництвом знань, організації стають тими, що навчаються, інновації стають джерелом знов створеної вартості. Інтелектуальний капітал в більшій мірі, ніж фізичні активи або фінансовий капітал, стає стійкою конкурентною перевагою.

Складовими частинами інтелектуального капіталу є: людські активи, інтелектуальна власність, інфраструктурні і ринкові активи. Під людськими активами мається на увазі сукупність колективних знань співробітників підприємства, їх творчих здібностей, уміння вирішувати проблеми, лідерських якостей, підприємницьких і управлінських навиків" [1, с. 31]. Складові частини інтелектуального капіталу, згідно точці зору В. Л. Іноземцева: перше - людський капітал, втілений в працівниках компанії у вигляді їх досвіду, знань, навиків, здібностей до нововведень, а також до загальної культури, філософії фірми, її внутрішніх цінностей; друге - структурний капітал, що включає патенти, ліцензії, торгові марки, організаційну структуру, бази даних, електронні мережі [2, с. 342].

Під інтелектуальним капіталом того або іншого суб'єкта розуміється вартість сукупності є у нього інтелектуальних активів, включаючи інтелектуальну власність, його природні і придбані інтелектуальні здібності і навики, а також накопичені їм бази знань і корисні відносини з іншими суб'єктами завжди повинна розглядатися в співвідношенні з реально очікуваними результатами його інтелектуальної діяльності. Інтелектуальний капітал є провідним капіталом і складає основу будь-кого підприємства на сучасному етапі розвитку ринкової економіки.

Інтелектуальному капіталу властивий більш високий ступінь розвитку в порівнянні з вже відомими функціональними формами капіталу, критерієм чого є більш стійкий рівень економічного зростання суспільства ефективності його структур. Сучасними формами матеріалізації інтелектуального капіталу сьогодні є фактори виробництва, праці - патенти, ліцензії, ноу-хау, моделі, програми і т. д., що знаходять застосування у всіх сферах життєдіяльності суспільства і його суб'єктів.

Інтелектуальний капітал поступово знаходить власну оригінальну форму руху, системоутворюючим елементом якого є наука та всебічний розвиток наукової діяльності. Інтелектуальний капітал здійснює завершений процес руху, формуючи, доповнюючи, реалізовуючи себе як систему. Значна частина циклу руху інтелектуального капіталу пов'язана з залученням інвестиційних засобів, але віддача відбувається поступово.

Інтелектуальний капітал пов'язаний з якісними властивостями робочої сили. Для формування інтелектуального капіталу недостатньо одного творчого потенціалу. Базою всебічного його розвитку є наступні характеристики робочої сили: природні властивості (здоров'я, психофізіологічна стійкість та ін.), відповідне виховання, що дало індивіду можливість і бажання наполегливо, дисципліновано трудитися, систематично працюючи над собою; професійна підготовка, кваліфікаційний рівень, що поєднується з неухильною роботою над його підвищенням, пошук нових рішень, постійне підвищення культурного рівня розширюючи горизонт знань і мислення; відчуття господаря. В цілому це формує певний творчий креативний менталітет, який є невід'ємною рушійною частиною інтелектуального капіталу.

Інтелектуальний капітал як економічна категорія може існувати тільки в ринковій економіці, в умовах ринку, як і інші форми капіталу, коли здібність до праці є товаром, що приносить не тільки вартість, але і додаткову вартість.

З погляду технологічної сукупності інтелектуальний капітал націями є створення суспільством певних матеріально-технічних умов для формування і розвитку продуктивних здібностей людей. На розвиток сукупного інтелектуального капіталу країни безпосередньо впливають такі чинники, як витрати на освіту, науку, культуру, охорону здоров'я, охорону навколишнього середовища, поліпшення умов праці, інвестиції у виробництво і сферу збуту.

В оцінці інтелектуального потенціалу як особливої форми капіталу є одна серйозна проблема, яку поки не вдається задовільно розв’язати. Річ у тому, що у інтелектуального потенціалу процес зносу і знецінення протікає інакше, ніж у матеріально-речовинних чинників. В перші роки функціонування інтелектуального капіталу за рахунок фізичного дорослішання працівника, а також за рахунок накопичення ним виробничого досвіду, економічна цінність запасу його знань і здібностей не зменшується, як це відбувається з фізичним капіталом, а, навпаки, зростає. Спостерігається процес підвищення цінності інтелектуального капіталу.

Література

1. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Пер. с англ, под ред. Л. Н. Ковачин ('lift Питер, 2001.-288 с.

2. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной формации - М., 1995.-336 с.

3. Леонтьев Б. Б. Цена интеллекта. Интеллектуальный капитал в российском бизнесе . - М.: Издательский центр "Акционер", 2002.-200 с.