Харківський Торгівельно Економічний Інститут КНТЕУ

Основні аспекти формування та використання оборотних коштів підприємства

Для здійснення своєї діяльності підприємство самостійно формує та використовує різноманітні види оборотних коштів. Самостійне формування програми діяльності підприємства, а також залучення ресурсів визначено Законом України "Про підприємництво".

Оборотні кошти (або активи) підприємства є категорією статичною і представляються в балансі підприємства. При формуванні та використанні оборотних коштів виділяють запаси товарно-матеріальних цінностей, дебіторську і кредиторську заборгованість, кошти і деякі інші оборотні активи (наприклад, витрати майбутніх періодів). Конкретні види оборотних коштів аналізуються і плануються окремо, із використанням специфічних методик.

Формування та використання оборотних коштів полягає у визначенні оптимального їхнього розміру і структури, а також обсягу і структури джерел їхнього фінансування, як власних, так і позичкових. Для вирішення цих задач використовуються сучасні методи планування, прогнозування та управління запасами.

Не дивлячись на те, що всі види оборотних активів в тій чи іншій мірі є ліквідними, загальний рівень їх ліквідності повинен забезпечувати відповідний рівень платоспроможності підприємства за поточними фінансовими зобов’язаннями. Тому з урахуванням обсягу та графіку платіжного обігу на кожному підприємстві необхідно визначити оптимальний розмір і структуру оборотних активів, спираючись на певні критерії.

Обґрунтоване формування оборотних активів в умовах підприємства, це, перш за все – пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та розміром власного оборотного капіталу підприємства. Власний оборотний капітал використовується для покриття матеріально-виробничих запасів. Запаси можуть формуватись також за рахунок короткострокових кредитів банків та позик і за рахунок кредиторської заборгованості за товарними операціями.

Необхідно також виявляти іммобілізацію оборотних активів, під якою розуміється використання оборотних активів не за призначенням, вибуття їх з нормального кругообігу. Види можливої іммобілізації оборотних активі різноманітні: товари відвантажені, не сплачені в строк покупцями, товари на відповідному зберіганні у покупців у зв’язку з відмовою від акцепта, нестачі понад норми збитків або витрати від псування товарно-матеріальних цінностей, не списані з балансу у встановленому порядку, кошти й витрати по капітальних вкладеннях у розмірах, які перевищують джерела фінансування та ін. Необхідно знати, що іммобілізація оборотних активів може призвести до суттєвих фінансових труднощів, погіршення фінансових результатів, збитків, тому важливо не тільки визначити суми іммобілізації, але й встановити винних посадових осіб й усунути причини, які викликали іммобілізацію оборотних активів.

При формуванні оборотних активів їх поділяють на такі види :

- запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Це всі запаси, необхідні для забезпечення виробничої діяльності підприємства;

- запаси готової продукції. Це продукція, призначена для реалізації, а також незавершене виробництво, скориговане на коефіцієнт завершеності по окремих видах продукції. При значному обсязі незавершеного виробництва вона виділяється в окремий вид оборотних коштів;

- дебіторська заборгованість. Всі зобов'язання юридичних і фізичних осіб по розрахунках за товари, послуги і т.д.;

- грошові активи. Являють собою суму залишків коштів на рахунках підприємства і короткострокового фінансового вкладення;

- інші види оборотних активів (витрати майбутніх періодів і ін.)

За джерелами формування виділяють такі види оборотних активів:

- валові оборотні активи. Це весь обсяг оборотних коштів, сформованих за рахунок як власного, так і позикового капіталу;

- чисті оборотні активи (чистий робочий капітал). Частина активів, сформована за рахунок власних і довгострокових позикових засобів;

- власні оборотні активи, джерелом формування яких є власні засоби.

По характеру участі в операційному процесі розрізняють:

- оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, запаси готової продукції);

- оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл підприємства (дебіторська заборгованість, кошти й ін.)

Отже, проблема формування та зберігання мінімально необхідного для організації безперебійного функціонування підприємства розміру оборотних активів є досить актуальною. Зниження запасів оборотних активів нижче за припустимий рівень підвищує ризик фізичної зупинки виробництва і, як правило, зумовлює додаткові витрати на термінове поповнення запасів. Збільшення запасів супроводжується зростанням витрат, пов’язаних з їх зберіганням.

Формування оборотних активів підприємства передбачає:

а) формування окремих видів оборотних активів і загального їх розміру відповідно до обсягу господарської діяльності підприємства і його виробничо-комерційного циклу. Розмір оборотних активів підприємства прямо залежить від обсягу його господарської діяльності. Обслуговуючи цю діяльність, оборотні активи визначають основу змінної частини поточних витрат підприємства. У той же час тривалість окремих стадій виробничо-комерційного циклу (котра істотно різниться на підприємствах окремих галузей економіки) у сукупності з обсягом господарської діяльності визначають необхідні розміри окремих видів оборотних активів. Урахування цих двох основних чинників є важливою умовою для оптимізації обсягу і складу оборотних активів;

б) урахування сезонних коливань господарської діяльності підприємства при формуванні обсягу і складу оборотних активів. Потреба в окремих видах оборотних активів істотно залежить від сезонних особливостей господарської діяльності для ряду підприємств;

в) забезпечення прискорення оборотності оборотних активів у розрізі окремих їхніх видів і в цілому. Прискорення оборотності оборотних активів дозволяє істотно знизити потребу в них, тому що між швидкістю обігу цих активів і їх розмірів існує обернено пропорційна залежність. При незмінних розмірах оборотних активів прискорення їх обігу приносить підприємству додатковий прибуток, тому що в цьому випадку вони забезпечують розширення обсягу його господарської діяльності. У зв'язку з цим оборотні активи розділяють на три групи по ступені оборотності (високообіговість, із нормальною оборотністю, низькообіговість) і розробляють для кожної групи методи по аналізу і управлінню;

г) формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів. З урахуванням специфіки підприємства і стану економічного середовища повинні бути сформульовані принципи фінансування окремих складових елементів оборотних активів і обраний адекватний у сформованих умовах підхід до фінансування окремих видів оборотних активів - від украй консервативного - до вкрай агрессивного;

д) формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів. Відповідно до визначених принципів фінансування в процесі управління оборотними активами формується конкретна структура джерел фінансування їх приросту з урахуванням оцінки вартості окремих видів капіталу й ефективного управління кредиторською заборгованістю підприємства .

Формування необхідних підприємству валютних фондів здійснюють тільки ті підприємства, що ведуть зовнішньоекономічну діяльність.

Вибір форми регулювання середнього залишку грошових активів передбачає коригування потоку майбутніх платежів. При цьому визначають по декадам залишки грошових активів, знаходять максимальний, мінімальний і середній їх рівень, упорядкують платежі з метою мінімізації середньоквадратичного відхилення значень від середнього.

Визначають найбільш вигідні форми використання тимчасово вільних коштів (депозити банку, високоприбуткові фондові інструменти, контокорентні рахунки).

При використанні оборотних коштів необхідно слідкувати за рівнем їх оборотності та рівнем впливу фінансового левериджу, а також на ріст дебіторської заборгованості, допустимі проміжки часу між відвантаженням та оплатою продукції.

Використання комплексної цільової програми сприяє підвищенню ефективності управління оборотними активами.

Розробляються підходи, які дозволяють більш ефективно використовувати оборотні кошти підприємства в ході його господарської діяльності, що дозволяє в результаті заходів використовувати більш якісно джерела фінансування виробничих потреб підприємства.

1. Гарнер Д. Привлечение капитала. -М: Джон Уайли энд Санз, 2000. -464 с

2. Бланк И.А. Управление активами. -K. : Ника-Центр. "Эльга", 2000. -715с.

3.Кравцова Е.М. Некоторые аспекты управления дебиторской задолженностью на предприятии// Праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна, Випуск 19. - Донецьк, Дон. ГОТУ, 2000. –

с. 178-183