Секція “Економічні науки”

Підсекція 14

Перова О.А.

Національна металургійна академія України

Взаємодія ринків праці й освітніх послуг в Україні

В умовах формування нової економіки пріоритетною стає сфера відтворення людського капіталу, який є одним з факторів, що забезпечує конкурентоспроможність економіки, підвищення ефективності виробництва, економічне зростання країни. Дослідження функціонування ринків праці й освітніх послуг та створення механізму їх взаємодії детерміновані парадигмами зайнятості та підготовки кадрів. Освітній потенціал держави визначає його конкурентоспроможність на світовому ринку, вирішує стратегічні завдання кадрового забезпечення процесу продукування та засвоєння нових наукових знань, трансформації їх в сучасні технології, товари та послуги, впливає на довгострокові результати соціально-економічного розвитку країни.

Потреба у витратах на освіту, соціальну допомогу, обсяг яких зростає постійно, виникає разом з прогресуючим усуспільненням виробничих сил та збільшенням вартості робочої сили. Це збільшення вартості є наслідком розвитку науки та техніки. На ринку праці представлений підвищений попит на висококваліфіковану робочу силу, який не відповідає наявному рівню її пропозиції.

Досягнення відповідності попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці сприятиме зменшенню однієї із значних соціально-економічних проблем на шляху економічного зростання – безробіття. З точки зору перспективи важливо скоординувати діяльність ринків між собою: система освіти має спрямовувати свою діяльність на потреби економіки, зокрема на потреби ринку праці. Оптимальне функціонування ринків, що досліджуються, досягається через узгодження інтересів суб’єктів цих ринків.

Суб’єктами ринків праці й освітніх послуг виступають держава, освітня установа, роботодавець і робітник, взаємозв’язки між якими зображені на рис.1.

Рис. 1. Взаємозв’язки основних суб’єктів ринків праці й освітніх послуг

Минулими роками велика кількість підприємств працювала на припущенні, що капітал є дорогим, а робоча сила – дешевою. Тенденцією останніх років є розуміння того, що капітал знайти легше, ніж людей, тому відбувається подорожчання останнього. Талановита людина усвідомлює ринкову цінність своїх здібностей і знань, тому що на них є великий попит на ринку персоналу. З появою нових можливостей ринок праці стає все більш гнучким. Кваліфікація в самому загальному вигляді може бути визначена як спроможність людини справлятися з сучасними виробничими функціям. Вона характеризується рівнем наявних у працівника загальних і спеціальних фахових знань, трудових навичок, досвіду, вправності й ін. [1, с. 76-77].

Є прогноз демографів, що дефіцит кваліфікованих спеціалістів триватиме приблизно до 2030 року, коли новітні технології дозволять менше залежати від людей [2].

Щодо сучасної структури зайнятості, то з 1999 року вона є відносно постійною у відсотковому вимірі. Кількість зайнятих в Україні порівняно з 1999 роком збільшилася в середньому на 4%. Але ж за останні 7 років спостерігається скорочення чисельності професіоналів, спеціалістів, технічних службовців та операторів обладнання (відповідно, порівняно з 1999 р. – на 4,98%, 19,47%, 8,08%, 14,44%). Значно збільшилась кількість найпростіших професій – на 51,88%, тобто некваліфікованої праці [3].

Це відбувається через те, що зменшується доступність безоплатної професійної освіти. Вища освіта має бути більш досяжною для населення України. Реалізація соціальної політики позитивно вплине на економічне зростання та фінансову стабілізацію країни. Надання можливості отримання вищої освіти потенційним робітникам призведе до покращення якості пропозиції робочої сили, та дозволить підвищити рівень соціального добробуту через збільшення зайнятості (працевлаштування за наявними вакансіями).

Підвищення рівня загальної та професійної освіти працівників є невід’ємним компонентом постіндустріального суспільства. Важливим є створення умов, за яких буде досягнуто оптимуму взаємодії ринків праці й освітніх послуг. Професійно-кваліфікаційний склад робочої сили виступає як об’єкт, з приводу якого мають бути узгоджені інтереси суб’єктів обох ринків. Реалізація політики оптимізації діяльності ринків призведе до прискорення темпів економічного зростання, покращення якості робочої сили, пом’якшення нерівностей у розподілі особистих доходів, підвищення конкурентоспроможності економіки.

Література:

1. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і профпідготовки. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 254с.

2. Беляев С. Война за таланты в Украине: тенденции 2006-2007 (http://itjob.nm.ru/pub/r018.html).

3. Либанова Э. Кому выгодна дешевая рабочая сила? (http://www.zn.ua/2000/2020/56547/).