«Економічні науки»
2.
Зовнішньоекономічна діяльність
Мережко В.М.
Управління міжнародного співробітництва та
євроінтеграції
Вінницької обласної державної адміністрації
Олійник В.В.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Сучасні тенденції розвитку відносин України та Європейського Союзу
Актуальність дослідження
стану, проблем та перспектив розвитку зовнішньоекономічних відносин України
обумовлена високим рівнем інтеграції у світове господарство на основі
використання провідних економічних стратегій розвитку та існуючих конкурентних
переваг країни.
Головною рисою сучасного
світового розвитку стала глобалізація. Світова практика свідчить, що країни,
які опираються на глобалізацію, як на новий ефективний фактор для досягнення
економічного росту, мають можливість вийти на якісно вищий етап розвитку.
Україна як велика європейська
держава з високим економічним потенціалом не може залишитися осторонь світових
процесів. Саме тому, входження України до світової економічної спільноти
являється досить вагомим пріоритетом розбудови нашої держави. Стосунки з
Європейським Союзом набувають для України особливого значення при визначенні
власних перспектив і резервів для підвищення рівня міжнародних торговельних
контактів та рівня конкурентноздатності вітчизняної економіки на світовому
ринку. Співпраця з Європейським Союзом дає неоціненний результат, який є
очевидним. Це і доступ до світових ринків, інформаційних технологій, і
розширення участі у міжнародних інвестиційних процесах, і освітні програми
допомоги, вдосконалення транспортних та телекомунікаційних систем. На сьогодні
ЄС – найважливіше джерело інвестицій, що приносять в економіку не лише фінансові
ресурси, а й міжнародний досвід корпоративного управління, спонукають компанії
до впровадження міжнародних стандартів якості, обліку тощо. Нині ЄС-27 є
найбільшим торговельним партнером України, на який припадає майже третина загального
національного зовнішньоекономічного товарообігу.
Отже,
необхідно зазначити, що з кожним роком поглиблюються відносини між Україною та
Європейським Союзом та удосконалюється модель євроінтеграційної стратегії
України в рамках політики сусідства. Так, моніторинг відносин України та ЄС
вказує на те, що протягом першого півріччя 2007 р. головною темою для
обговорення двома сторонами була внутрішньополітична криза в країні. У
політичному діалозі України з Європейським Союзом пріоритетними питаннями
виявилися такі:
1. Обговорення
внутрішньополітичної кризи в Україні та пошук шляхів виходу з неї.
2. Підготовка нової посиленої
Угоди між Україною та ЄС.
3. Спрощення візового режиму.
Внутрішньополітична криза в Україні сприймалась Європейським Союзом
водночас як чинник, який дуже негативно впливає на подальший розвиток
партнерських відносин обох сторін, робить їх непевними і непередбачуваними, і
як загроза внутрішньому демократичному поступу України, що, звісно, не
відповідає європейським цінностям. Саме ці дві ключові константи інтересів ЄС і
визначили його позицію щодо внутрішньополітичної кризи в Україні, а також
бачення шляхів її розв'язання. Головною відмінністю позиції ЄС цього разу,
порівняно з політичною кризою в Україні 2004 р., є те, що Євросоюз зайняв
нейтральну позицію стосовно головних учасників політичного конфлікту, яка була
чітко озвучена комісаром ЄС з питань зовнішніх відносин і європейської політики
сусідства Беніто Ферреро-Вальднер, яка заявила, що «питання політичної кризи є
внутрішнім питанням України» [1, ст. 3].
Відсутність
співпраці між гілками влади гальмує прихід в Україну стратегічних західних
інвесторів, унеможливлює розробку та реалізацію довготривалих економічних
програм і проектів, особливо в галузі високих технологій та структурної
перебудови економіки. У політичному плані криза підриває довіру до України,
позбавляє країну євроінтеграційної перспективи, робить її рух у цьому напрямі
непевним, невизначеним і неконсолідованим.
Переговори
щодо нової посиленої Угоди про партнерство між Україною та ЄС наражаються на
непереборні перепони. Головною серед них є різне концептуальне бачення змісту
та філософії зазначеного документа. Українській стороні ця філософія відносин з
ЄС вбачається у формулі «політична асоціація + економічна інтеграція». Євросоюз
розглядає майбутній розвиток відносин з Україною тільки в рамках «політики
сусідства», що зовсім не гарантує перспективи її членства ні тепер, ні у
майбутньому. Більше того, 11 квітня 2007 р. Єврокомісія запропонувала нову стратегію
відносин ЄС з країнами Чорноморського регіону. Така стратегія має три складові:
підготовку Туреччини до вступу в ЄС; Європейську політику сусідства щодо
України, Молдови, Грузії, Вірменії та Азербайджану; стратегічне партнерство з
Росією. Головними цілями нової стратегії відносин із країнами Чорного моря
Єврокомісія вважає: розвиток демократії; захист прав людини; прозорість влади;
посилення безпеки і боротьбу з незаконною міграцією; розв'язання «заморожених
конфліктів»; співробітництво в галузях енергетики, транспорту, захисту
навколишнього середовища; співпраця в торгівлі, морській політиці, рибальстві,
науці і технологіях; розв'язання проблем безробіття і регіонального розвитку.
Таким чином,
внутрішньополітична криза значно послаблює позиції України у переговорах з
розробки та прийняття такого стратегічного документа у відносинах України та
ЄС, якою є нова посилена Угода про партнерство. Відсутність скоординованої та
консолідованої позиції вищих державних органів України значно ускладнює процес
переговорів з узгодження змісту цього документа. А основна проблема полягає у
розбіжності концептуальних підходів щодо призначення цієї Угоди. В умовах, які
склалися, українська сторона має мало шансів на ухвалення власної концепції
Угоди.
Підписання
угод про спрощення візового режиму та реадмісію можна вважати найбільшим
здобутком у відносинах України та ЄС за перше півріччя 2007 р. Угода про
спрощення візового режиму відкриває великі можливості для співпраці в різних
сферах народного господарства.
Що стосується
сфери безпеки, то Євросоюз схильний сприймати Україну радше як джерело
небезпеки, ніж стабільності. Особливо велике занепокоєння в ЄС викликає
проблема нелегальної міграції і торгівлі людьми в Україні. Це свідчить про те,
що Євросоюз найбільш чутливий до тих міжнародних загроз, які безпосередньо
зачіпають інтереси національної безпеки його країн.
Співпраця
Уряду України з ЄС у розробці та реалізації спільних програм протягом першого
півріччя концентрувалася на таких пріоритетних напрямах: високі технології; енергетика; транспорт і зв'язок. Крім того,
до здобутків ще слід віднести намір створити в Україні Центр комерціалізації
космічних технологій. На перший етап реалізації цього проекту Єврокомісія вже
виділила 1,5 млн євро [1, ст. 10].
Серед інших
галузей співробітництва, привабливих для Євросоюзу, виділяється енергетичний
ринок України. Європейські інвестори готові вкладати гроші в цей сектор
економіки, модернізувати енергетичну базу України, запроваджуючи новітні
технології. У червні Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄВРР)
підписав Програму співпраці з Урядом України на 2007-2009 рр. Ця програма
передбачає надання Україні кредитів на суму до 1 млрд євро. Проте, західні
інвестори занепокоєні владним протистоянням в Україні і готові інвестувати в
українську економіку лише за умови стабільної політичної ситуації.
Виходячи з
вищевикладеного та з метою більшої інтеграції України до Європейського Союзу
необхідно, щоб політика держави була направлена на вихід з внутрішньополітичної
кризи. Безсумнівно, внутрішня економічна політика має бути націлена на
структурну перебудову економіки для досягнення міжнародних стандартів, повинна
орієнтуватися на залучення іноземних інвестицій, вдосконалення системи захисту
вітчизняних виробників, забезпечення правових і економічних гарантій стабільного
функціонування іноземних підприємців, зближення вітчизняного господарського
права з міжнародним.
Отже,
реалізація курсу на європейську інтеграцію України має стати невід’ємним
елементом внутрішніх реформ, спрямованих не лише на економічне зростання та
підвищення рівня життя народу, а й на розвиток демократії, становлення
громадського суспільства, забезпечення гарантій верховенства права, свободи
слова, захисту прав і свобод людини, зміцненні національної безпеки держави.
Європейський
вибір України – це невід’ємна складова її подальшого розвитку, а швидкість
прогресу у відносинах повністю залежить від зусиль нашої держави та
відповідного прагнення ЄС до більш поглибленої співпраці.
Список
використаних джерел:
1. Перепелиця
Г. Головні пріоритети відносин Україна – ЄС в першому півріччі 2007 року // Моніторинг
відносин Україна-ЄС: підсумки першого півріччя. – 2007. - №2. – С. 3-12.