Крива Т.В.

Донецький Національний Університет економіки і торгівлі ім.М.І.Туган-Барановського

Рейтингові агенства на міжнародному фондовому ринку: загроза кризи чи підтримка стабільності?

Ціллю написання даної статті є вивчення впливу рейтингових агенств, що діють на міжнародному фондовому ринку, на стан ліквідності та платоспроможності основних суб'єктів даної сфери фінансового ринку.

Цю проблему вивчали такі вчені: Міщенко В.І., Шаповалов А.В., Юрчук Г.В., Шелудько В.М. та ін.

Характерною ознакою міжнародного фінансового ринку є те, що операції на ньому, як правило, не підпадають під регулювання будь-якої однієї країни. Учасниками міжнародного фінансового ринку виступають уряди, центральні банки, фінансові інститути, великі промислові корпорації, фізичні особм окремих держав, а також міжнародні організації, міжнародні фінансові інститути, наднаціональнікорпорації [№1, С.85-90].

На міжнародному ринку банки залучають кошти переважно на короткий термін і під процентні ставки, розраховані на основі відповідних процентних ставок на національних ринках так, щоб інвестиції на міжнародному ринку були привабливішими для інвесторів. Крім вкладів банки залучають на ринку кошти, емітуючи комерційні цінні папери, депозитні сертифікати, вексклі тощо.

Наприкінці липня 2007р. на світовому фінансовому ринку пролунала жорстка криза, коріння якої беруть початок з іпотечного ринку в США. Протягом останніх місяців ціни на ринку нерухомості у США демонстрували тенденцію до зниження, це негативно позначилось на якості іпотечних банківських портфелів, і, в свою чергу, вдарило по ринку іпотечних цінних паперів [№ 5].

Більше десяти відомих інвестиційних фондів, сумарна вартість активів яких на початок 2007 р. перевищувала $200 млрд., відчули суттєві проблеми з ліквідністю, а на початку серпня деякі з них оголосили про самоліквідацію. Велика кількість іпотечних цінних паперів, що спробували продати невдалі іпотечні фонди, призвела до кризи ліквідності на грошовому ринку [№2, С.38].

Несподіваною криза стала не тільки для компаній з управління активами та інвесторів, а і для рейтингових агентств. Жодному з міжнародних рейтингових агентств не вистачило півроку для того, щоб розпізнати кризу та відкоригувати свої рейтингові оцінки.

У серпні 2007 року відповідальний працівник Єврокомісії оголосив про те, що остання буде самостійно вивчати роботу міжнародних рейтингових агентств. Причиною такої заяви стала криза на ринку іпотеки у США, яка зачепила найбільші європейські банки. У них не тільки знизилась якість активів, а й скоротився обсяг операцій з сек’юритизації портфелів іпотечних кредитів. За приблизно 20 торгових днів серпня ціни на акції найбільших фінансових холдингів ЄС знизились на 10-15%, і це при тому, що більшість компаній фінансового сектору демонстрували дуже позитивні результати роботи за перше півріччя 2007 року [№ 4, 6].

Розслідування, яке сьогодні проводить Єврокомісія, може сильно вдарити по доходах рейтингових агентств, до 80% виручки яких останнім часом було сформовано за рахунок доходів, отриманих від рейтингування цінних паперів, випущених у результаті сек’юритизації. Наприклад, у 2006 р. Standard & Poor’s присвоїло рейтинги 646 випускам облігацій на суму $533,5 млрд., які були забезпечені високо ризикованими іпотечними кредитами, Moody’s — по 637 випускам на $533,8 млрд., Fitch Ratings — по 265 випускам на $244,3 млрд.

Також представники Єврокомісії заявили про те, що ситуація, коли рейтинговому агентству платять емітенти, а не користувачі рейтингів, провокує виникнення конфлікту інтересів між користувачами рейтингових послуг, коли емітенти зацікавлені у присвоєнні їм якомога вищого рейтингу і мають інструмент впливу на рейтингові агенції. З одного боку, занепокоєння Єврокомісії є небезпідставним, але з іншого – повна перебудова бізнес-моделі рейтингових агентств, коли платити їм будуть користувачі досліджень, на практиці є неможливою. Так, ефективна організація процесу зі збирання плати за рейтингове дослідження по емісіям, кількість власників яких вираховується тисячами, не є можливою, оскільки тоді втрачається основна ознака сучасних рейтингів – їх публічність, і вони попросту перетворюються на приватні замовні аналітичні дослідження. До того ж оплата послуг рейтингових агентств користувачами досліджень також не позбавлена конфлікту інтересів, коли наприклад, замовник рейтингу – андеррайтер – зацікавлений в тому, щоб по випускам, розміщенням яких він займається, рейтинги були високі. Тому єдиною можливістю розв’язання сучасної конфліктної ситуації є не перебудова бізнес-моделі роботи рейтингових агентств, а посилення вимог до транспарентності рейтингового процесу, коли публічними мають бути як методологія рейтингової оцінки, так і безпосередньо рейтингові звіти, що мають виконувати функцію обґрунтування того чи іншого значення рейтингу.

Безумовно, наслідком розслідування стане посилення вимог до діяльності рейтингових агентств на ринку ЄС, проте навряд чи якісь конкретні заходи будуть запроваджені до квітня 2008 р., коли СESR та IOSCO мають закінчити свої дослідження щодо діяльності рейтингових агентств та, скоріш за все, створять для них новий кодекс поведінки.

Таким чином, подальший розвиток міжнародних ринків та інтеграційні процеси на них сприяють розвитку світової економіки, оскільки дають змогу кращого розподілу фінансових ресурсів у світовому масштабі. Водночас вони роблять більш взаємозалежними економіки різних країн і зменшують можливості урядів країн у регулюванні процесів на національних фінансових ринках.

Внаслідок інтернаціоналізації фінансових ринків держави втратили значною мірою важелі впливу на рух капіталів. Це означає, що в разі дестабілізації міжнародного ринку державі важче здійнити стабілізуючий вплив на національний ринок. Розвиток та глобалізація фінансових ринків створили передумови для значного зростання системного ризику і для зменшення рентабельності міжнародної банківської системи.

Використана література:

1. Міщенко В.І., Шаповалов А.В., Юрчук Г.В. Електронний бізнес на ринку фінансових послуг. практ. посібник. – Київ: Знання, 2003. – 350с

2. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. – Київ: Знання, 2006. – 280с

3. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. навч. посібник – Київ: Знання-Прес, 2002. – 310с

4. http://zakon.rada.gov.ua/

5. http://meta.ua/finance/ifsnbu.asp

6. http://www.ac-rada.gov.ua/achamber/