Нечай Т. П., Дермідонова О.Е.

Донбаський державний технічний університет

ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ В БУДІВНИЦТВІ

 

На сьогодні в Україні витрати на оплату праці є третьою після ма­теріальних витрат та інших операційних витрат за значущістю складовою витрат операційної дія­льності вітчизняних підприємств більшості галу­зей економіки, в тому числі будівництва. Значна частка цих витрат (близько 15 % від загальних витрат операційної діяльності) потребує доскона­лого обліку. Особливо великі завдання стоять перед управлінським обліком таких витрат. Він повинен включати до себе, на наш думку, вирі­шення наступних питань:

- вибір оптимальних систем і форм оплати праці;

- визначення витрат на оплату праці в струк­турі майбутніх контрактів;

- визначення витрат на оплату праці в струк­турі трансфертних цін;

- облік витрат на оплату праці в розрізі об'єк­тів будівництва, продукції та послуг підсобних і допоміжних виробництв;

- облік витрат на оплату праці за калькуля­ційними статтями та видами діяльності;

- облік витрат на оплату праці в розрізі мате­реально-відповідальних осіб із складанням внут­рішньої звітності.

Питання управлінського обліку витрат на оплату праці висвітлено в роботах Ф. Бутинця, М. Вах­рушиної, С. Голова, В. Добровського, К. Друрі, Т. Карпової, В. Ластовецького, О. Міхалкевича, М. Пушкаря  та інших вітчизняних і зарубіжних учених-економістів. Проте методика обліку названих витрат на підприємствах будівельної галузі на сьогодні в науковій літературі  висвітлена,  недостатньо і потребує подальших досліджень.

У будівництві, як і в інших галузях економіки, використовують погодинну, відрядну оплату праці з їх відповідними системами. В 70-80-х роках ми­нулого століття досить поширеною системою опла­ти праці в будівельних організаціях була акордна. При її використанні робітників преміювали за ско­рочення нормативного часу будівництва, якість ви­конаної роботи, економію будівельних матеріалів. Останнім часом, як показали практичні досліджен­ня, на підприємствах галузі її майже не застосову­ють. Основним первинним документом з обліку за­робітної плати при акордній системі є акордний на­ряд. Разом із відповідною формою оплати праці він має знайти значно ширше викори­стання на практиці та стати дійовим механізмом розвитку економічних відносин у будівництві.

Міністерством статистики України 9 жовтня 1995 р. і 22 травня 1996 р. були видані відповідні накази № 253 і № 144 про затвердження типових форм первинного обліку особового складу, вико­ристання робочого часу та розрахунків із робітни­ками і службовцями по заробітній платі. Серед названих форм документи з обліку виробітку від­сутні. Вважаємо, що найближчим часом необхідно видати новий наказ, в якому було б враховано цей недолік. Використання типових форм первинних документів полегшить процес їх опрацювання при проведенні аналізу, аудиту, складанні програмно­го забезпечення з обліку оплати праці, заповненні статистичної звітності.

Перехід будівельних організацій на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку і новий План рахунків внесли суттєві зміни в облік витрат на оплату праці. Останні включають до собівартості об’єктів будівництва, продукції  допоміжних (підсобних) виробництв, до витрат періоду по можливості за прямою ознакою незалежно від того, яка це заробітна плата: основна чи додаткова

На сьогодні поділ  заробітної плати на основну і додаткову регламентується Законом України „Про оплату праці” від 24.03.95 р. № 108 / 95-ВР (далі - Закон) та Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 12.101.2004р. № 5.

Щодо оплати за час простоїв не з вини працівни­ка, винагороди за підсумками роботи за рік та інших складових інших заохочувальних і компенсаційних виплат, то, вважаємо, що вони за економічним змістом більше є додатковою заробітною платою згідно з її визначенням.

Чітке розмежування основної та додаткової за­робітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат є необхідною умовою ефективного управління виробництвом, основою точно­го визначення собівартості окремих об'єктів буді­вництва, продукції та послуг допоміжних і підсоб­них виробництв.

Кожен вид витрат на оплату праці відповідних категорій працюючих потрібно по можливості від­носити за прямою ознакою на собівартість, щоб не викривлювати її через розподіл загальновиробни­чих витрат.

До завдання управлінського обліку входить та­кож вибір оптимальних баз розподілу додаткової за­робітної плати між центрами витрат у випадку, коли пряме її включення до собівартості продукції (робіт, послуг) неможливе. Це саме стосується й основної заробітної плати працюючих, крім робітників, без­посередньо зайнятих у виробничому процесі.

Вибір методики розподілу непрямої заробітної плати,  залежить від прийнятої класифікації витрат на оплату праці, техніки обліку витрат на виробниц­тво та інших чинників.

Створення системи управлінського обліку по­требує ревізії всіх облікових регістрів.

Як показали практичні дослідження, на під­приємствах будівельної галузі мало хто використовує в обліку рахунки класу 8, в тому числі рахунок 81. Відмову від за­стосування рахунків цього класу можна пояснити значним скороченням кількості бухгалтерських записів у облікових регістрах Інформацію для за­повнення розділу II «Елементи операційних витрат», з метою отримання якої були введені ці ра­хунки, вони одержують за даними бухгалтерських записів по дебету рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністратив­ні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші ви­трати операційної діяльності» і кредиту рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидко­зношувані предмети», 63 «Розрахунки з постача­льниками і підрядниками» (в частині вартості по­купної електроенергії) як суму за елементом «ма­теріальні затрати».

Суми витрат за елементами «витрати на оплату праці», «відрахування на соціальні заходи», «амортизація», «інші операційні витрати» визна­чають за бухгалтерськими записами за дебетом тих самих рахунків і кредитом рахунків 66 «Розраху­нки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням»,13 «Знос (амортизація) необоротних ак­тивів», всіх інших, крім рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» в частині еле­ктроенергії, отриманої зі сторони, та 91 «Загаль­новиробничі витрати».

Вважаємо, що цю методику можуть використо­вувати також інші підприємства галузі, в яких відсутні залишки незавершеного виробництва на кінець звітного періоду. Інформацію управлінсь­кого обліку щодо окремих виплат, які виступають у вигляді субрахунків до рахунка 81, можна отримати, відкривши відповідні аналітичні рахун­ки до рахунків 23, 91, 92, 93, 94.

Усі перелічені в статті рекомендації щодо вдос­коналення обліку витрат на оплату праці будівель­них підприємств можуть бути використані, в їх практичній діяльності та при уточненні інструктивних і нормативних документів.

 

Перелік посилань

1 Закон України „Про оплату праці” від 24.03.95 р. № 108 / 95-ВР (зі змінами та доповненнями)

2. Зеновій, Задорожний фінансовий й податковий облік витрати на оплату праці./ Бухгалтерській облік і аудит. 2004, №10.-С.-37

3. В. Карєв. Деякі  аспекти застосування пунктів 11 та 12 П(С)БО7 „заробітна плата ”/БОІА.2004, № 9-с. 41

4. Ластовецький В.О. Виробничо - комерційний облік і внутрішньогосподарська (управлінська) звітність за центрами витрат і відповідальності. - Чернівці, 2003. № 33 (100).-С.-53