Образование и наука без границ - 2007

Секція «Психологія та соціологія»

Підсекція №12 Соціальна психологія

Шиліна А. А.

Харківський національний університет внутрішніх справ

Сенсожиттєві орієнтації працівників органів внутрішніх справ з різним типом ставлення до суїциду.

Під суїцидом розуміють акт позбавлення себе життя при якому людина діє навмисно, цілеспрямовано й усвідомлено. Ситуації, коли смерть заподіюється особою, що не може віддавати собі звіту у своїх діях або керувати ними, а також у результаті необережності суб'єкта, відносять не до самогубств, а до нещасних випадків. У наші дні суїцидальна поведінка не розглядається як однозначно патологічна. У більшості випадків це поведінка психічно нормальної людини, але в той же час поширена точка зору на суїцид як на одну з форм саморуйнівної поведінки [1].

Ставлення до самогубства в різний час і у різних народів було різне. В історії це ставлення обумовлювалося не стільки релігійними настановами й поглядами тих або інших філософів, скільки регламентувалося законодавством. Однак уже в рамках законодавчих положень виникла необхідність диференційованого ставлення до окремих самогубств. Так, римські закони часів республіки не вважали самогубство злочином, якщо це не могло зашкодити державі або скарбниці. Відповідно до християнського віровчення середніх віків, самогубство вважалося більш важким злочином, чим убивство, тому що людина, що вбиває себе, зазіхає не тільки на тіло, але й на душу, а у випадку вбивства знищує тільки тіло іншого. У старі часи існувало однобоке пояснення самогубству, яке було запропоноване церквою, тобто самогубство - результат божевілля, що виникає через те, що в душу проникають біси, що пожирають її зсередини.

Однак пізніше такого тлумачення стало недостатньо - явно не всі випадки самогубства можна було пояснити божевіллям, тому стала потрібна належна аргументація, заснована на науковій теорії. У результаті багаторічних досліджень було показано, що, з одного боку, самогубці представляють гетерогенну групу, що включає осіб з різними психіатричними діагнозами, індивідуально-психологічними й соціальними характеристиками, і, з іншого боку суїцидальна поведінка не є однорідним феноменом і має безліч різних форм. Були розроблені класифікації суїцидальної поведінки, що враховують опосередкованість суїцидальних дій усвідомленими намірами індивіда; характер цілей, переслідуваних при виконанні суїцидальних дій; ступінь серйозності намірів умерти; летальність використовуваних засобів суїциду; ступінь планування; повторюваність і стереотипність суїцидальних реакцій [2].

За останні роки серед працівників органів внутрішніх справ спостерігається неухильний зріст кількості самогубств. Цей факт не залишається без уваги і розробляються комплексні програми попередження суїцидальних проявів. Проте, ця проблема потребує більш детальної розробки та вивчення. На наш погляд, при розробці профілактичних заходів необхідно враховувати такий факт, як ставлення до самогубства, яке може бути пов'язане з виникненням суїцидальної поведінки.

Метою нашого дослідження є вивчення сенсожиттєвих орієнтацій працівників органів внутрішніх справ з різним типом ставлення до самогубства. У дослідженні взяло участь 195 працівника ОВС різних підрозділів міліції у віці від 20 до 45 років, з них 106 чоловіків і 89 жінок. Всі випробувані були нами розділені на три групи, залежно від типу ставлення до самогубства. При визначенні типів ми керувалися даними деяких суїцидологів про те, що людина, яка навіть хотіла покінчити життя самогубством, або людина в якої є великі підстави припускати про наявність суїцидальних намірів, спроб або задумів при питанні про те, чи думає вона про самогубство, завжди відповість негативно [3]. А як відомо поряд з усвідомленим рівнем ставлення знаходиться неусвідомлений. Таким чином, виходячи з вище сказаного, ставлення працівників ОВС до самогубства нами вивчалося як на усвідомленому рівні, так і на неусвідомленому.

Для визначення усвідомленого аспекту ставлення до суїциду працівників ОВС була використана анкета, розроблена нами. Для дослідження ставлення до проблеми суїциду на неусвідомленому рівні було використано колірний тест ставлень Є. Ф. Бажина, А. М. Еткінда (КТС) [4]. Ця методика призначена для вивчення емоційних компонентів ставлення людини до значущих йому людей і яка відображає як усвідомлений так й неусвідомлений рівень цього ставлення. У нашому випадку замість людей працівникам було запропоновано підібрати коліри до ряду понять: життя, Я сам, самогубство, самовбивця, смерть, страх, любов, радість, ненависть. На підставі аналізу результатів двох методик працівників ОВС нами було виділено три групи. У першу групу ввійшли випробувані в кількості 68 чоловік з негативним ставленням до самогубства; 80 працівників ОВС склали другу, саму численну групу випробуваних, з нейтральним ставленням; найменша кількість випробуваних (47 чоловік) були віднесені до третьої групи з позитивним ставленням до самогубства. Сенсо-життєві орієнтації нами вивчалися за допомогою тесту сенсожиттєвих орієнтацій (СЖО) [5]. Ця методика являє собою набір з 20 шкал, кожна з яких являє собою ствердження із закінченням, що роздвоюється: два протилежних варіанти закінчення задають полюси оцінної шкали, між якими можливі сім градацій переваги. Тест сенсожиттєвих орієнтацій містить у собі поряд із загальним показником свідомості життя, п'ять субшкал, що відображають три конкретні сенсожиттєві орієнтації й два аспекти локусу контролю. Всі ці фактори, крім фактора «процес», можна розглядати як складову сенсу життя особистості. Людина може черпати сенс свого життя або в майбутньому, або в сьогоденні, або в минулому, а також у всіх трьох складових життя.

Результати дослідження сенсожиттєвих орієнтацій у працівників органів внутрішніх справ з різним типом ставлення до самогубства представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Середні показники сенсожиттєвих орієнтацій у працівників органів внутрішніх справ з різним типом ставлення до самогубства.

Фактори	1 група	2 група	3 група	Р 1,2	Р 1,3	Р 2,3
Зж	117,28±15,54	112,62±14,65	99,24±14,61	-	0,01	0,01
Мети	36,19±5,44	35,04±5,38	30,81±5,34	-	0,01	0,01
Процес	35,22±3,91	33,56±4,31	29,9±5,53	-	0,01	0,01
Результат	29,25±4,44	27,69±4,52	25,48±4,32	-	0,01	-
ЛК – Я	24,13±3,87	22,98±3,49	20,09±4,19	-	0,01	0,01
ЛК-життя	35,41±5,49	34,13±4,94	29,52±5,65	-	0,01	0,01

Середні показники по факторах даної методики у працівників першої групи, з негативним ставленням до суїцидальної поведінки розташувалися наступним чином: найвищий показник зареєстрований по фактору мети (36,19), далі йдуть практично однакові показники по факторах ЛК - життя (35,41), та процес (35,22), а по фактору результат реєструється показник в 29,25. Найменший результат реєструється по фактору ЛК - Я (24,13). Результати дослідження другої групи з нейтральним ставленням до суїцидальної поведінки по мірі втрати показників представлені у той же послідовності, як і в першій групі, відповідно: 35,04; 34,13; 33,56; 27,69 і найменший показник ми бачимо по фактору ЛК – Я - 22,98 балів.

Згідно даним, серед працівників ОВС з негативним та нейтральним ставленням до суїцидальної поведінки, по всіх факторах ОЖС результати реєструються вище норми. Це свідчить про те, що випробуваним першої й другої групи властива наявність цілей у майбутньому, які придають життю сенс та напрямок і часову перспективу. Вони вважають, що прожитий відрізок життя продуктивен і має сенс, представляють себе як сильну особистість у якої є свобода вибору.

Якщо зрівняти показники по факторах ОЖС випробуваних третьої групи - з позитивним ставленням до суїцидальної поведінки, то тут, на відміну від працівників з негативним й нейтральним ставленням, реєструються більш низькі показники по всіх факторах. Найвищі показники представлені по факторах мети, процесу та ЛК - життя: 30,81, 29,9 і 29,52. А найменші бали по факторах результат і ЛК - Я, відповідно 25,48 і 20,09. Працівникам з позитивним ставленням до самогубства властиве жити сьогоднішнім або вчорашнім днем, у сучасному вони незадоволені собою та вже прожитим життям, і вважають що загадувати майбутнє - це ілюзія.

Згідно даним, які представлені в таблиці 1, між першою й другою групою вірогідних відмінностей не виявлено не по одному фактору.

Третя група вірогідно відрізняється від перших двох практично по всіх факторах ОЖС. Зокрема, у працівників ОВС з позитивним ставленням до суїциду проявляються вірогідно більш низькі показники по всіх факторах ОЖС (р<0,01), ніж у працівників з негативним та нейтральним ставленням до самогубства, окрім фактору результат. По цьому показнику вірогідних відмінностей між другою та третьою групою не виявлено.

Тобто, працівникам внутрішніх справ з позитивним ставленням до самогубства вірогідно більш властивий фаталізм, переконання в тому, що життя людини непідвладне свідомому контролю й нема ніякого сенсу що-небудь загадувати на майбутнє. Випробувані третьої групи взагалі незадоволені своїм життям як у минулому, так і у сучасному.

Як свідчать показники загального сенсу життя, працівникам органів внутрішніх справ першої й другої групи властиві вірогідно більш високі результати ніж у працівникам з позитивним ставленням до самогубства - відповідно (117,28±15,54, 112,62±14,65 та 99,24±14,65, р<0,01). Тобто, можна зробити висновок, що працівники органів внутрішніх справ з позитивним ставленням до самогубства вірогідно більш не впевнені в можливості самостійного життєвого вибору, ніж працівники з негативним та нейтральним ставленням.

Отримані в процесі дослідження результати можуть мати практичне значення при профілактиці й попередженні суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ.

Література.

1. Змановская Е. В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 288с.

2. Зотов М. В. Суицидальное поведения: механизмы развития, диагностика, коррекция. - Спб.: Речь, 2006. - 144с.

3. Ефремов В. С. Основы суицидологии. - Спб.: «Издательство «Диалект», 2004. - 480 с.

4. Цветовой тест отношений. Метод. рекомендации. /Под ред. Е. Ф. Бажина, А. М, Эткинда. - Л.: Фабрика «Детская книга» №2 Росглавполитрафпром, 1985 - 18с.

5. Леонтьев Д. А. Тест смысложизненных ориентаций (СЖО). – М.: «СМЫСЛ», 1992. – 16с.

Відомості про автора:

Шиліна Алла Андріївна

Харківський національний університет внутрішніх справ

викладач кафедри загальної та прикладної психології і педагогіки