Психологія та соціологія

8. Педагогічна психологія

Грисенко Н.В., Мельчина М.Б.

“ґендерні особливості розвитку емоційного вигорання

у працівників освіти”

Дніпропетровський національний університет

У сучасному світі можна відзначити суперечливі тенденції, що пов’язані з відмінностями людей залежно від статі і мають стресогенний характер. З одного боку, йдеться про ґендерну диференціацію – процес, у якому біологічним відмінностям між чоловічою і жіночою статями приписується соціальне значення, завдяки чому відбувається розподіл діяльності, статусу, влади залежно від статі. Дійсно у суспільстві є традиційно чоловічі й традиційно жіночі способи поведінки, цінності, професійні орієнтації. Такий поділ, на думку багатьох дослідників, є штучним і призводить до накладання безглуздих обмежень на обидві статі, сприяючи розвиткові ґендерного конфлікту. [1] З іншого боку, зміни в укладі життя ведуть до виникнення нових психологічних і соціальних характеристик обох статей, змішування чоловічих і жіночих якостей, заперечення нерівності статей і їхнього суто взаємодоповнюючого характеру. Отже, актуальним є психологічний аналіз ґендерних відомостей (характеристик) особистості взагалі, а також їх впливу на виникнення і розвиток стресу, зокрема в професійній діяльності.

Проблема професійного стресу, як окремого напрямку досліджень, особливо інтенсивно почала розроблятися у психологічній науці в останні два десятиріччя. Це пов’язано з тим, що було з’ясовано його негативний вплив на рівень працездатності, якість праці та стан здоров’я працівників. У багатьох публікаціях йшлося про наявні у працівників різних типів професій психічні перевантаження, психосоматичні розлади, негативні поведінкові реакції, які виникали внаслідок впливу робочих (професійних) стресорів. [2, 5, 6]

Чимало професій, що представляють систему “людина-людина”, це професії, що зазнають не абиякого стресогенного впливу. Найяскравішим прикладом є професія у сфері освіти – педагога, вчителя. Рівень професійного “вигорання” у людей цієї професії вважається чи не найвищим поміж усіх інших. Причиною цьому є сукупність проблем різних рівнів. Дослідження педагогічної діяльності показали, що найважливішими характеристиками праці вчителя є напруженість, підвищена відповідальність, наявність широкого кола обов΄язків, що обумовлює її стресогенність.[3, 4, 5]

Важкі соціально-економічні умови в Україні, які включають в себе аспекти фінансування та матеріального забезпечення працівника-освітянина (насамперед низька оплата праці) зумовлюють відтік найбільш кваліфікованих і мобільних кадрів, в першу чергу чоловіків, у більш престижні сфери трудової діяльності. Домінування жінок не лише обмежує їхні можливості побудувати особисте життя, збільшуючи кількість незаміжніх, а й негативно позначається на морально-психологічному кліматі педагогічних колективів, погіршує психологічне самопочуття педагогічних працівників, яке посилюється додатковими психічними й фізичними перевантаженнями.

Як результат жінки часто, а іноді постійно, знаходяться в емоційно й фізично напруженому стані, що робить їх дуже вразливими до дії стресогенних факторів й зумовлює швидке “вигорання” на роботі. Метою нашого дослідження було дослідити статеворольовий тип працівника освітньої сфери, який є найуразливішим до синдрому професійного “вигорання”, і ним виявився саме фемінінний. Проведене дослідження підтвердило гіпотезу про схильність особливо жінок до професійного “вигорання” (r = 0,669 при рівні значущості Р_0,01 = 0,449). Було виявлено позитивний статистичний зв’язок між фемінінним типом працівника освітньої сфери та середнім і високим рівнями професійного “вигорання”. Можна сказати, що ці рівні характеризуються частими психосоматичними проявами (головна біль, кишково-шлункові розлади, застуди тощо), а також негативним ставленням до оточуючих людей, особливо до учнів і колег по роботі, до себе, своєї професії і свого життя в цілому.[2, 3, 5] Звичайно, що і маскулінний, і андрогінний типи працівників-освітян не є цілковито невразливими до професійного стресу, а тому й до “вигорання”. Але, на сьогоднішній день типовий представник системи “людина-людина” особливо у сфері освіти, представник професії педагога, це саме жінка (фемінінний тип працівника-освітянина), можливо тому проблема стресу у навчальних закладах та висока схильність до нього, а тому й до професійного “вигорання”, стосується саме жінок.

Таким чином, як бачимо, проблема професійного “вигорання” особливо у загальноосвітніх закладах стоїть досить гостро. Руйнівному впливу піддається фізичне здоров’я й психологічний стан вчителя, що не може не відображатися у його роботі й негативно впливати і на учнів, і на співробітників. Так як проблема є багатогранною і немає жодного загального підходу до її розглядання, то і рішення по вирішенню даної проблеми має бути комплексним. Достатню увагу необхідно приділяти профілактиці й подоланню професійного стресу та синдрому професійного “вигорання”. Важливо використовувати знання й практичну базу ґендерної психології, готувати шкільних психологів, які досить обізнані саме в сфері ґендерної проблематики. Поінформованість у цих сферах може позитивно вплинути на вияви професійної мотивації педагогічних працівників, формування позитивного професійного мислення, пошук інноваційних шляхів підвищення ефективності діяльності закладів освіти та власної професійної діяльності, а також забезпечення ґендерної рівності та партнерства в закладах освіти.

Література:

1. Берн Ш. М. Гендерная психология. СПб.: Нева, 2001. – 320с.

2. Бодров В. А. Информационный стресс. – М.: ПЕР СЭ, 2000. – 352с.

3. Зайчикова Т. В. Особливості прояву та детермінанти синдрому «професійного вигорання» у педагогічних працівників // Актуальні проблеми психології. Том 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія.: Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. – К.: Міленіум, 2003. – Ч. 9. – С. 103.

4. Кулик С. М. Психологічні проблеми професійної адаптації вчителів // Актуальні проблеми психології. Том 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія.: .: Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. – К.: Міленіум, 2003. – Ч. 2. – С. 201.

5. Леонова А. Б. Основные подходы к изучению профессионального стресса // Вестник Московского ун-та. Серия 14. Психология. – 2000. – №3.

6. Шульц Д., Шульц С. Психология и работа. – СПб.: Питер, 2003. – 560с.