«Психологія і соціологія»
8. Педагогічна психологія
Шафоростов І.М., Пивоварова Н.В.
Бурхливий розвиток в усьому світі практики дистанційного навчання, яке є
дуже вигідним по багатьом критеріям, не обійшов стороною і вітчизняну систему
освіти, де офіційно воно запроваджене з 1995 року. На сьогоднішній день в
України функціонує понад тисячу учбових закладів, у яких повністю або частково впроваджено
дистанційне навчання.
Це легко пояснити. У наше століття, визнане століттям інформаційних
технологій, все більшу й більшу роль займає володіння людиною значним обсягом
знань, уміння оперувати ними й ефективно використовувати їх на практиці. Підтвердженням
останнього в сучасному суспільстві прийнято вважати наявність диплома про вищу
освіту. З огляду на динамічний розвиток багатьох галузей науки, знання,
отримані раніше, часто стають недостатніми для ефективної професійної
діяльності. Потреба в одержанні освіти
росте з кожним днем, проявляючись у
кількості, що збільшується, людей, що усвідомлюють необхідність його
одержання й бажають навчатися у вищих навчальних закладах. На жаль, попит у даній галузі не
дорівнює пропозиції, тому що традиційні alma mater надають обмежену кількість місць. До того ж
люди, що живуть у віддалених районах, не завжди можуть покинути своє місце
проживання, навіть тимчасово, щоб навчатися в гарному Вузі. А деякі не мають
можливості одержати гідну освіту у
зв'язку з її високою вартістю, або ж неможливістю навчання на денній формі за
будь-якими причинами. Розвиток
дистанційної форми освіти дозволяє
вирішити більшість цих проблем і забезпечити тих, хто навчається, повноцінною освітою.
Далеко не останнє місце серед вітчизняних вузів, що пропонують навчання за
допомогою гіпермедійних технологій займає й Дніпропетровський національний
університет, на базі якого більш ніж п’ять років тому було організовано
Науково-методичний Центр дистанційного навчання, який служить багатьом цілям, зокрема
підвищенню якості самостійної роботи студентів денного відділення.
Таке широке в наш час розповсюдження дистанційних університетів або
дистанційних курсів (найчастіше гіпермедійних) в межах традиційної освіти
актуалізує питання ефективності засвоєння матеріалу, що вивчається
дистанційно.
Аналіз літератури за вищезазначенною
тематикою заставив замислитися над ймовірністю впливу на ефективність
роботи з гіпермедійним курсом особистісних факторів тих, що навчаються, зокрема
переважання того чи іншого полюса когнітивних стилів.
В основі
нашого дослідження полягають концептуальні положення
сучасної когнітивної психології, що розвиваються у системно-структурному
підході (Л.М. Веккер, Н.І. Чуприкова,
М.А.Холодна), погляди багатьох дослідників
у сфері модернізації сучасної системи освіти, включаючи тих, що вивчають
особливості засвоєння матеріалу при навчанні за допомогою дистанційних курсів
(Л.І.Байсара, Е.Л. Носенко).
Слід зазначити, що в основу гіпермедійного
простору покладено гіпертекст, тобто текст
нелінійний, з великою кількістю вузлів та посилань. І, хоча, застосування гіпермедійних технологій
має багато переваг, але й певні недоліки, а саме висока вірогідність у такому
просторі «заблукати». Саме тому у нашому дослідженні впливу когнітивного стилю
на ефективність навчання за допомогою гіперкурса ми розглядали такі когнітивні
стилі як полезалежність/поленезалежність (здатність структурувати семантичне
поле, що, за нашою гипотезою, дуже впливає на орієнтування в гіперпросторі),
імпульсивність/рефлективність (можливі низькі показники навчання у імпульсивних
студентів, пов’язані з прийняттям дуже швидкого рішення про перехід до іншої
часті гіпертексу, що сприяє ефекту втрати в гіперпросторі), а також стилю
гнучкість/ригідність пізнавального контролю (як фактор, впливаючий на
ефективність навчання взагалі, зокрема при зміні способів переробки інформації,
що і трапляється при гіпермедійному навчанні). До того ж нами було взято до
уваги два альтернативних факторів, що впливають при зазаначенній формі
навчання: тривожність та рівень мотивації.
Групою досліджуваних була група
ДА-05-1 факультету
психології Дніпропетровського національного університету. Ці студенти були
слухачами курсу з «Вікової психології», гіпермедійна форма якого була розроблена
Самошкіною Л.М. і саме протестована на вищезазначеній групі.
Всі методики, що були використані у нашому дослідженні когнітивних стилів – саме ті, на які
посилалась більшість вчених, працюючих за цією тематикою, і які було доцільніше
провести у груповому форматі. Таким
чином було проведено методику «Включені фігури» Віткина (діагностування
полезалежності/поленезалежності), методика вільних асоціацій Гарднера (дозволяє
виявити переважання гнучкості або ригідності пізнавального контролю) та
«Порівняння схожик малюнків» Кагана (імпульсивність/рефлективність). До того
проведені дві додаткові методики – опитувальник Спілбергера та опитувальник
Реана, які дають інформацію про рівень тривожності та тип мотивації відповідно.
Отримані результати та їх аналіз дозволяє
підбити такі підсумки:
-
в межах даного дослідження виявлено
додатний кореляційний зв'язок між високим рівнем тривожності та успішністю
проходження гіпермедійного курсу з дисципліни «Вікова психологія»;
-
не виявлено значущого зв’язку між
переважання одного з полюсів стилю полезалежність/поленезалежність та
ефективністю проходження вищезазначеного курсу;
-
встановлено значущий зв'язок між
рефлективністю та успішністю проходження даного курсу;
-
мотивація досягнення успіху та
мотивація, що є не чітко диференційована не мала кореляційного зв’язку з
проходженням гіпермедійного курсу;
-
також не виявлено зв’язку між
когнітивним стилем гнучкість/ригідність пізнавального контролю та успішною
роботою з курсом, заснованим на гіпермедійних технологіях.
Розглядаючи отримані результати можна зробити припущення щодо їх причин.
Висока тривожність (як особистісна, так і ситуаційна), що за даними
дослідження корелює з високою успішністю проходження курсу, зазвичай викликає у
суб’єкта діяльності більш відповідального відношення щодо самої діяльності та
її результатів.
Що стосується стилю полезалежність/поленезалежність, то в межах цього
дослідження не було проведено розщеплення групи по чотирьох полюсах, до того ж
дуже здивувала незначна кількість досліджуваних, у яких переважала
поленезалежність (3 з 20). Але навіть
враховуючи це, є можливим припустити, що полезалежні студенти не мали
особливих складностей з проходженням гіпермедійного курсу, бо сам курс було
розроблено дуже грамотно, та добре структурованим. Саме завдяки цьому така
когнітивна особливість, як здатність структурувати складне поле, ймовірно, і не
мала значного впливу.
Підтвердження гіпотези про позитивний вплив рефлективності на учбову
діяльність в рамках гіпермедійного курсу було очікуваним, бо переважання рефлективності
взагалі вважається дуже важливим в контексті навчання, дистанційного включно.
Відсутність зв’язку між мотивацією та балами контролю успішності
проходження курсу можливо і не була б виявлена, якби серед групи були наявні
досліджуванні з мотивацією уникання невдачі.
Все це викликає низку питань, які необхідно розглянути у подальших
дослідженнях поставленої проблеми впливу особистісних факторів на ефективність
роботи з гіпермедійними курсами.