Бутенко Т.В.

Міжнародний університет бізнесу і права( м. Херсон)

НЕОБХІДНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ БЕНЧМАРКІНГУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АПК В УКРАЇНІ

У процесі соціально-політичних та економічних перетворень в Україні постає питання про необхідність наукового вирішення проблем, пов’язаних із підвищенням ефективності функціонування аграрно-промислового комплексу. Багато невирішених проблем у цьому секторі та їх висока соціальна значимість вимагають створення необхідних передумов і проведення економічних перетворень, які неможливі без формування та розвитку конкурентного середовища. Протягом останніх років середовище, в якому функціонує АПК, суттєво змінюється: постійно зростає ступінь його невизначеності, з’являються невраховані чинники ризику. Більшість досліджень лише частково торкаються аспектів аналізу формування та розвитку аграрного сектору в конкурентному середовищі. Тому надзвичайно важливим та актуальним є наукове дослідження методів стратегічного аналізу і управління. Підвищується інтерес до нових теорій та напрямків розвитку аналізу, управління, менеджменту і маркетингу. До таких теорій відноситься і бенчмаркінг – порівняльний конкурентний аналіз.

В економічній науці давно вже стали аксіоматичними поняття, що, по-перше, аграрних сектор відіграє важливу роль при вирішені задач економічного і соціального характеру, по-друге, є життєво необхідним для економічного росту і конкурентоспроможності економіки, та, по-третє, що ефективне управління аграрно-промисловим комплексом забезпечує створення більшої чисельності робочих місць, збільшує базу оподаткування, і ріст національного доходу. На жаль, практика господарювання засвідчує про наявність багатьох проблем у сфері менеджменту аграрного бізнесу. На нашу думку, необхідно проводити дослідження, які б розкривали потенціал аграрного сектору і джерела нових тенденцій в управлінні ним.

Традиція запозичення досвіду менеджменту спостерігалася в Японії ще задовго до визнання бенчмаркінгу як офіційного інструменту управління. Очевидно, що аналіз можливостей бенчмаркінгу для аграрного сектору слід проводити через призму особливостей підприємств-представників цього сектору економіки та розгляду змістовних характеристик даного методу.

Перші згадування про бенчмаркінг на науковому рівні з’явилися в Японії на початку 50-х років, відразу після перших візитів японських спеціалістів в західні компанії. Загострюючи увагу на особливостях виробничих процесів, які використовувалися в компаніях США та країнах Західної Європи, японці виділяли в них найкраще, і це найкраще ефективно використовували на своїх підприємствах.

Згідно з класичним визначенням, бенчмаркінг (benchmarking) - це збір та аналіз інформації про діяльність кращих підприємств-партнерів та конкурентів, про методи управління, що використовуються ними. Бенчмаркінг ще іноді називають еталонним тестуванням. Найбільшого поширення набув у США і країнах ЄС.

Метою бенчмаркінгу є підвищення ефективності власної діяльності та завоювання переваг у конкурентній боротьбі. Порівняння результатів роботи компанії з діяльністю конкурентів або лідерів галузі дозволяє своєчасно переглядати стратегію розвитку підприємства або галузі і успішно діяти на ринку. Фактично бенчмаркінг – це альтернативний метод стратегічного планування і аналізу не від досягнутого, а відповідно до досягнень конкурентів, тобто орієнтиром у розробці стратегічних планів є не власні досягнення, а найкраща практика конкурентів.

Дослідження підтверджують домінуючу роль стандартних індикаторів для бенчмаркінгу в АПК. Увага до інших показників, на нашу думку, це питання часу та розвитку культури удосконалення. Сьогодні представники аграрного бізнесу, на жаль, не в повній мірі володіють збалансованими системами збору, оцінки, аналізу та впровадження успішних бізнес-рішень для вимірювання і еталонного порівнювання показників, які не мають чітких методик визначення.

Як це не парадоксально, але аграрний сектор має набагато більший потенціал для конкурентного бенчмаркінгу, ніж прийнято думати. Теоретично представники цього сектору завжди мають перед очима масу прикладів (орієнтирів), до яких слід прагнути. Але на практиці всі методи, які використовують провідні компанії або недоступні, або невідомі. Крім того, застосуванню бенчмаркінгу на підприємствах АПК перешкоджає ще дуже багато факторів та бар’єрів. По-перше, в силу обмеженості ресурсів, не всі підприємства комплексу намагаються приваблювати спеціалістів зі сторони та користуватися послугами консультаційних фірм, якщо є заміна у формі різноманітних посібників та книжок про успішні бізнес-рішення.

По-друге, членство в будь-якому бенчмаркінговому “клубі” доволі дорого для вітчизняних суб’єктів господарювання. Наприклад, членство у Європейському фонді управління якістю для невеликої компанії складає від 1350 євро на рік.

По-третє, для досягнення бажаного ефекту від еталонного порівняння, показники, що вимірюються, повинні бути досить гнучкими, такими, що відображають різноманітні особливості аграрного бізнесу. Встановлено, що більшість із перерахованих вище бар’єрів для проведення еталонного порівняння носять нефінансовий характер.

На нашу думку, потенціал бенчмаркінгу в аграрному секторі економіки може бути реалізований через усунення основних бар’єрів та поступове введення еталонного тестування у практику управління вітчизняними підприємствами АПК.

Література:

1. Ареф’єва О.В. Бенчмаркінг / О.В.Ареф’ва, О.В.Ареф’єв. – К.: Вид-во Європ.ун-ту, 2003. – 56 с.

2. Михайлова Е.А. Основы бенчмаркинга / Е.А.Михайлова. - М.: Юристъ, 2002. – 110 с.

3. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: навч.посіб. / К.І.Редченко. – Львів: Новий світ – 2000, Альтаїр – 2002, 2003. – 272 с.