Рудніцький В.В.

Буковинська державна фінансова академія

Економічна безпека України: проблеми і шляхи забезпечення

Головним національним інтересом є сталий розвиток економіки та добробут громадян України. Забезпечення національних інтересів та економічної безпеки - найважливіші функції держави, реалізація яких покликана посилювати позиції в міжнародному співтоваристві. Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз - необхідна умова збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей. Питання дослідження теоретичних і практичних аспектів даної теми є досить важливим і актуальним.

Серед авторів, які активно досліджують об’єкти, суб’єктів, рівні, причини, загрози й обґрунтовують напрями забезпечення економічної безпеки можна виділити таких, як В. Геєць, С. Воронцов, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, М. Куркін, В. Понікаров, Д. Назаренко, Є. Олійник, О. Пасхавер, Є. Скулиш.

В економічній науці і практиці поки що немає одностайного визначення категорії “економічна безпека держави”. У відповідній літературі до цієї категорії включають такі складові: сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, воєнно-економічна, технологічна, продовольча, соціальна, демографічна, екологічна, промислово-технологічна, соціальна, продовольча, приватизаційна, безпека фінансово-кредитної сфери, зовнішньоекономічна. Але це надто широке трактування економічної безпеки. Якщо його дещо звузити, то до економічної безпеки слід відносити тільки ті складові, які містять лише економічні відносини. З такої точки зору до категорії “економічна безпека держави” доцільно відносити лише власне економічну, фінансову, зовнішньоекономічну і соціальну складові [1].

Найгостріші проблеми сьогодення у сфері забезпечення національної безпеки взагалі і економічної зокрема були визначені у минулорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України. Серед них суттєве посилення фінансової безпеки і максимальне поліпшення інвестиційного клімату; досягнення реального економічного зростання та утворення ефективної системи соціального захисту населення; посилення трудоресурсної безпеки; підвищення рівня продовольчої безпеки держави; створення надійних гарантій техногенної, екологічної та технологічної безпеки, розвитку науково-технічного потенціалу; посилення енергетичної безпеки; забезпечення інформаційної безпеки держави; поглиблення інтеграційних взаємовідносин; підвищення рівня конкурентоспроможності держави з урахуванням національних інтересів за всіма складовими зовнішньоекономічної політики.

Основне завдання держави в контексті забезпечення економічної безпеки – створення такого економічного, політичного та правового середовища й інституційної інфраструктури, які б стимулювали найбільш життєздатні підприємства, інвестиційні процеси, виробництво перспективних конкурентоспроможних товарів [1]. Цей процес має супроводжуватися реалізацією низки заходів, серед яких найактуальнішими є;

· діагностика галузевої конкурентоспроможності, створення умов для входження до світової господарської системи;

· вибір пріоритетних сфер, галузей, комплексів, які в змозі забезпечити вихід на світові ринки;

· розробка програм та механізмів їх реалізації відповідно до обраних пріоритетів;

· забезпечення активної участі в реалізації програм держави та інших суб'єктів господарської діяльності.

Сьогодні потрібно враховувати, що місце країни в сучасному світі визначається якістю людського капіталу, станом освіти і ступенем використання науки і техніки у виробництві. Достатня кількість робочої сили і сировинних матеріалів усе менше розцінюється як конкурентна перевага.

Нагальність зміцнення системи фінансової безпеки в Україні обумовлюється існуючими недоліками у фінансово-економічній сфері, а саме розладом фінансів держави, місцевого самоврядування та приватних підприємницьких структур, що, зокрема, проявляється в недосконалості міжбюджетних відносин та дефіцитності бюджетів усіх рівнів; втратами внутрішньої та зовнішньої платоспроможності, яка загрожує банкрутством; послабленням контролю у сфері розрахунків між економічними агентами; загостренням кризи платіжної системи; нерозвиненістю фондового ринку; домінуванням негрошових відносин в економіці; втечею національного капіталу за кордон; втратою довіри населення до національної грошової одиниці, фінансових інституцій тощо [2]. Однією з найсуттєвіших загроз фінансовій безпеці є істотна виснаженість ключових джерел фінансових ресурсів - прибутку суб'єктів господарювання, доходів бюджетів усіх рівнів, амортизаційних відрахувань, ресурсів цільових фондів та ін.

Подальше зміцнення фінансової безпеки повинно базуватися насамперед на врахуванні похідної ролі фінансів у забезпеченні функціонування економіки.

В організаційному аспекті дедалі важливішою запорукою дотримання економічної безпеки України стає узгодженість взаємодії державного, комунального та приватного сегментів фінансової сфери національного господарства та забезпечення керованості кожного з них. Іншою істотною передумовою фінансової безпеки є узгодженість взаємодії бюджетних, зокрема фіскальних та інвестиційних компонентів фінансової сфери, з такими складовими монетарного сектора економіки, як грошово-валютний, кредитний та фондовий ринок, страхова діяльність тощо.

Особливе місце в системі забезпечення фінансової безпеки має загострення проблеми грошового обігу загалом і позабанківського зокрема. Неадекватність протидії тінізації грошово-кредитної сфери і позабанківського грошового обігу є одним із чинників платіжної кризи, гальмування можливостей переведення національного господарства на шлях стабілізації та забезпечення економічного зростання. Отже, зростає необхідність ужиття комплексу заходів, спрямованих на усунення недоліків в управлінні грошовою сферою і забезпечення протидії і тінізації та криміналізації грошового обігу.

Небезпеку в енергетиці обумовлює домінування енергоємних галузей економіки і нестача енергетичних ресурсів - енергетична криза.

Загрозу стабільному, безпечному розвиткові України останніми роками складає усталена негативна тенденція до погіршення стану трудового потенціалу країни.

Серед основних чинників катастрофічної ситуації в науково-технологічній сфері слід виділити відсутність у суспільства і його політичної еліти усвідомлення сучасної ролі науки як основи економічного відродження України [2]. В результаті політичне проголошені цілі не знаходять адекватного втілення в життя.

Забезпечення економічної безпеки держави має здійснюватися як складова національної безпеки держави, що потребує орієнтації на стратегічні напрями її розвитку. Тому важливо корегувати свої наміри також відповідно до Стратегії національної безпеки України на 2010–2015 роки [2]. Основними напрямами державної політики національної безпеки України в економічній, соціальній та технологічній сферах є: недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів; забезпечення пріоритетності у структурі економіці наукомістких галузей та екологічно чистих технологій; забезпечення пропорційності територіального та соціально-економічного розвитку різних регіонів; недопущення монополізації галузей економіки; контроль за експортно-імпортною діяльністю; боротьба з протиправною економічною діяльністю; запобігання відтіканню кадрів за кордон; створення більш ефективної системи медичного обслуговування; дослідження та усунення причин, що ведуть до поляризації та розшарування населення; недопущення кризових демографічних тенденцій; створення та реалізація ефективної системи соціального захисту; сприяння духовному та культурному розвитку населення; захист прав споживачів; вжиття комплексних заходів щодо захисту та розвитку науково-технологічного потенціалу; виявлення та усунення причин науково-технологічного відставання України; створення ефективних механізмів боротьби з відтіканням інтелектуального та наукового потенціалу за межі України.

Потребою вирішення проблем – є реформи. Для успішного проведення економічних реформ необхідний дуже твердий тиск, що забезпечується деякими прийомами, основними з яких є: по-перше, персональна політична відповідальність особи, що береться за ту чи іншу реформу. Вона має відповідати перед суспільством, називати строк цієї реформи, повинна готовити відповідні документи; по-друге, у цієї особи є якась структура, незалежна від реформованих державних відомств, що не просто незалежна, а й прямо контактує із вищою владою в країні; по-третє, незалежне фінансування — окремий рядку бюджеті на здійснення тієї чи іншої реформи, це ціна цієї реформи; по-четверте, захистити реформи може закон, в якому зафіксовано всі три перелічені особливості.

На засіданні Ради Національної безпеки і оборони України 17 листопада 2010 р. розглядалися основні загрози для безпеки України в 2011 р. Секретар Ради Р. Богатирьова визнала: першою загрозою є те, що за 20 років незалежності Україні не вдалося побудувати державу з достатнім фінансово-економічним імунітетом; друга загроза — швидка втрата країною конкурентоспроможності на тлі низькотехнологічної української економіки, втрата мотивів для впровадження інновацій, неефективне державне керування; третя загроза — нарощування соціально-політичного конфлікту і загальногромадянської нестабільності. Були також розглянуті загрози, пов’язані з безпекою розвитку, обороноздатністю держави в умовах загроз терористичної діяльності, радикалізації сепаратизму, екстремізму, інформаційних воєн і появи нових видів зброї. Ці загрози можна мінімізувати тільки внаслідок забезпечення щорічного економічного зростання ВВП і усунення наслідків кризових явищ [3].

Отже, сьогодні як ніколи загострюється надзвичайно важливе питання забезпечення економічної безпеки України, що є одним з найважливіших національних пріоритетів і вимагає посиленої уваги представників владних структур, громадських і політичних рухів, науковців, широких кіл громадськості. Забезпечення економічної безпеки є гарантом державної незалежності України, умовою її сталого розвитку та зростання добробуту громадян. Тому досить важливим є ретельне дослідження економічного становища нашої держави і прийняття кардинальних рішень щодо його покращення.

Література:

1. Економічна безпека держави: сутність та напрями формування: монографія / за ред. Л. С. Шевченко. — Х. : Право, 2009.− 312 с.

2. Стратегія національної безпеки України на 2010–2015 рр. Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.cirs.kiev.ua/cs/en/home/98-2010-2015-.html.

3. Богатирьова, Р. В. Про три загрози для безпеки України в 2011 році. — Електронний ресурс / Р. В. Богатирьова. — Режим доступу: http:// www.ukrinform.info/bogatirova-ozvuchila-tri