Географія та геологія/ 8. Економічна географія

 

К.і.н. Олексієвець Т.І.

Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету

 

Трансформація туристичної галузі Криму в сучасних умовах

Кримський півострів – один з найбільших туристичних центрів як в Україні, так і на Чорноморському узбережжі.

Продаж послуг курортів і туризму — пріоритетний напрямок соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим. Крим є одним з найбільших курортних регіонів на території колишнього СРСР, що приваблює мільйони відпочиваючих із країн СНД і далекого зарубіжжя. Значення Криму як курорту визначається його унікальними природними ресурсами, найцікавішими визначними пам'ятками, розвитою транспортною і санаторно-курортною інфраструктурою.

Рекреаційне господарство є однією з провідних галузей республіки. Матеріально-технічна база рекреаційної сфери Криму об'єднує діючі санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, готелі, кемпінги, туристичні бази, архітектурні пам'ятники, пізнавальні і розважальні об'єкти. Тут зосереджена майже половина місць рекреаційно-курортних підприємств чорноморського побережжя і серед курортів СНД Крим займає перше місце по кількості санаторіїв, будинків і пансіонатів відпочинку з розрахунком на 1000 чоловік місцевого населення. Рекреаційне господарство працює на пляжних, бальнеологічних і кліматичних ресурсах, лікувальних грязях, морській воді, ландшафтних ресурсах [3].

Проте, основні тенденції соціально-економічного розвитку Криму останніми роками не змінюються і визначаються збереженням негативних тенденцій у фінансовій і соціально-економічній сферах. Спад виробництва в поєднанні із зміною власності і нестабільністю політичної ситуації, привели до зниження виконавчої дисципліни підприємств, до зростання об'єктів незавершеного будівництва, зменшенню надходжень коштів, а головне – постійне посилення конкурентної боротьби за платоспроможного клієнта з сусідніми країнами регіону.

Всього в Криму більше 600 санаторно-курортних і оздоровчих установ державної та різних форм власності, що використовуються здебільшого для сезонного лікування і відпочинку. Різноманітність мікрокліматичних умов, велика кількість вічнозеленої рослинності, гір і плоскогірь, родовища лікувальних грязей і джерел мінеральних вод сформували декілька типів курортів: кліматичні (Старий Крим), кліматобальнеологічні (Ялта, Алушта), клімато-бальнео-грязеві (Євпаторія, Феодосія, Саки)[1].

Поряд з цими традиційними курортно-туристичними регіонами Криму, все більший розвитку набувають малоосвоєні ділянки Західного узбережжя півострова: селища Піщане, Миколаївка; Північно-Західний Крим, Керченський півострів. Чимале значення для росту привабливості цих регіонів має те, що відпочинок у цих місцях коштує значно дешевше.

Понад 90% рекреаційних об'єктів сконцентровано на вузькій 3-х кілометровій прибережній смузі моря. На іншій частині території розміщені лише невеликі (до 100 місць) малокомфортабельні об'єкти.

Платежі до бюджету від курортних регіонів становлять 45,5 відсотка всіх надходжень автономії. Це свідчить про те, що саме туризм — головна галузь економіки Криму, на яку мають працювати всі інші складові [6].

Сучасний Крим ставить для себе два завдання. На старих, уже освоєних курортах значно підвищити якість обслуговування, довести його до світового рівня. У той же час паралельно в курортному напрямку освоюватимуться нові регіони, сам сезон подовжуватиметься за рахунок нових видів туризму, які можуть функціонувати як восени й ранньою весною, так і взимку. Ставиться завдання: починати сезон уже в травні, а закінчувати як у жовтні-листопаді, за аналогією з курортами сусідньої  Туреччини. Крім того, будуть впроваджуватися зимові види туризму, розраховані на умови починаючи з грудня і до березня.

Практика останніх років рекреаційної діяльності в Криму виявила наступні тенденції. Перша - курорти Криму повністю завантажені лише протягом півтора місяця: з середини липня до кінця серпня. У червні - першій половині липня і в першій половині вересня завантаження складає 60-80%, весною і більш пізніше восени - 20-40%. У холодний період року курорти практично не працюють.
Друга - завантаження курортів в літній період забезпечують люди, що потребують рекреації, а не реабілітації і лікування. Серед них переважають громадяни України і країн “ближнього” зарубіжжя. Громадян країн “далекого” зарубіжжя практично немає. Третя - попит у відпочиваючих мають спеціалізовані курортні установи, а не приватний сектор. В результаті цього санаторії на літній період перетворюються в установи відпочинку. Весною - восени в них переважають особи, що потребують реабілітації і лікування, але вони не забезпечують навіть 50% завантаження. Взимку більшість санаторіїв закрита. У перерахунку на рік лікувально-профілактичний потенціал санаторіїв використовується не більше, ніж на 10-30%
[5].   

Звідси випливають наступні напрями перебудови курортів Криму для якомога повнішого використання їх можливостей і переорієнтації на потреби економіки Криму:

ü            Реструктуризація санаторно-курортної мережі з перетворенням більшої частини санаторіїв до сезонних установ відпочинку і підвищенням лікувально-реабілітаційного потенціалу санаторіїв, що залишаються, за рахунок концентрації в них найбільш кваліфікованих медичних кадрів і найбільш сучасної апаратури.

ü            Підвищення комфортності установ відпочинку, поліпшення сервісу, розвиток інфраструктури торгівлі і розваг. Для ПБК цей пріоритетний напрям, оскільки тут найбільш високий рекреаційний потенціал. І саме цей напрям буде користуватися найбільшою популярністю, у тому числі і громадянами "далекого” зарубіжжя. На комплексних клімато - бальнеологічних курортах громадянам “далекого” зарубіжжя можна запропонувати і лікувально-реабілітаційний напрям, причому, навіть більшою мірою, чим рекреаційний. Тому тут доцільно звернути увагу на підвищення комфортності санаторіїв.

ü            Розширення рамок сезону. Для ПБК рекреаційний період може продовжуватися не менше 6 місяців (травень-жовтень), зокрема купальный - не менше 4 місяців (червень-вересень). Лікувально - реабілітаційна діяльність на ПБК може бути цілорічною. На курортах степової частини Криму рекреаційний період може складати 3-4 місяці. Лікувально-реабілітаційна діяльність тут повинна бути цілорічною, оскільки заснована на незалежних від погоди чинниках [2].

ü            Залучення додаткових рекреаційних ресурсів (західна і східна частини ПБК, гірничо-лісова зона, Азовське узбережжя Криму) і лікувально-реабілітаційних (джерела ПБК, гірського і степового Криму). Це повинно відбуватися після першочергового забезпечення раціонального використання наявних ресурсів.

ü            Відродження ЮБК як кліматичного курорту, тобто забезпечення медично грамотного використання кліматичних чинників як в лікувально-реабілітаційних, так і в рекреаційних цілях. Для цього необхідне розширення біокліматичних досліджень, відтворення і розвиток інфраструктури кліматореабілітації і кліматорекреації (пляжі, аерарії, солярії, біокліматичні станції, парки, маршрути ближнього туризму і т.д.)

ü            Перебудова реклами, її базування на об'єктивних наукових даних про можливості і переваги курортів Криму, а не акцентування на недоцільності і навіть небезпеці для здоров'я поїздок влітку на курорти Кавказу та Південно-Східного Середземномор'я.

Література

1.        Бережная И.В. Комплекс условий и факторов рекреационной специализации Крыма // Вопросы развития Крыма (Научно-практический дискуссионно-аналитический сборник), № 2.-Симферополь: Центр регионального развития, 1996.-с.75-79

2.        Боков В.А. Устойчивое развитие Крыма-возможно ли оно? // Полуостров природы.-1996.-№ 1.-с. 55-61

3.        Дышловой И.Н. Методы стимулирования инноваций в сфере развития рекреационной отрасли АР Крым // Культура народов Причерноморья.-1997.-№ 2. - с. 25-28

4.        А.В. Мальгин. Русская Ривьера. - Симферополь: СОНАТ, 2004. - 352с.

5.        Ефремов А.В., Бережная И.В., Ветрова Н.М. Системный подход к формированию организационной структуры управления рекреационно-экономическим комплексом Крыма // Культура народов Причерноморья.-1997.-№ 2.-с. 263-266

6.        Живицкий А., Тараканов Н. Проблемы и перспективы создания курортно-рекреационных СЭЗ в Украинском Причерноморье // Экономика Украины.- 1997.-№ 1.-с. 61-65

7.        Калитюк В., Николаев Н. Управление санаторно-курортными предприятиями: новые реалии // Экономика Украины.-1997.-№ 1.-с. 71-74

8.        Карташевская И.Ф. Использование природного потенциала в индустрии туризма // Полуостров природы.-1996.-№ 1.-с. 61-63

9.        Подсолонко В.А., Подсолонко Е.А. Основные направления концепции развития рекреационного комплекса // Экономика Крыма (Ежемесячный научно-практический журнал Крымского отделения Академии экономических наук Украины).-1995.-№1.- с. 44-52

10.    Русяев В.Ф. Роль науки в создании и развитии конкурентоспособной экономики // Вопросы развития Крыма (Научно-практический дискуссионно-аналитический сборник), № 1.-Симферополь: Центр регионального развития, 1995.-с. 7-12