Олексієвець Л.С.

Рівненський державний гуманітарний університет

Формування патріотичних позицій старшокласників

у процесі навчання рідної мови

Патріотизм (гр. pater – батьківщина) – одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури [ 5, с.480]. Почуття патріотизму включає також повагу до історичного минулого країни, бережне ставлення до народної пам’яті, почуття гіркоти, викликане невдачами й поразками своєї країни.

У загальноосвітній школі навчання рідної мови має бути спрямоване не лише на здобуття певної суми знань, а й на виховання почуття патріотизму. Засобом опанування національних і загальнолюдських культурних і духовних цінностей, нормами, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями є соціокультурна змістова лінія[ 4, с.9].

Нові підходи до уроку мови створюють сприятливі умови для розвитку творчості школяра, формування мовної особистості, тобто, людина, яка є носієм мови, володіє лінгвістичними знаннями й високим рівнем комунікативних умінь і навичок, дбає про красу й розвиток власного мовлення як однієї з ознак сформованого почуття патріотизму.

У наш час освітян турбує проблема виховання патріотичних почуттів у старшокласників. Уроки української мови дають великі можливості для виховання справжнього громадянина незалежної України, формування національної свідомості учнів. Необхідною умовою успішної реалізації цих завдань є створення системи роботи.

Найголовніше, на наш погляд, варто організувати науково – дослідницьку роботу старшокласників, оскільки дослідницька діяльність – це вища форма самоосвітньої діяльності учня. Формування дослідницьких умінь у школярів – процес складний і довготривалий, метою якого є формування в школярів стійкого інтересу до української мови, глибоких і міцних знань з обраної тематики, розвиток умінь і навичок дослідницької роботи та її відповідного оформлення.

Серед основних напрямів роботи з патріотичного виховання на уроках рідної мови в старших класах, на наш погляд, доцільно визначити як основні наступні:

- вивчення історії рідного краю;

- поглиблення знань про найвидатніші досягнення українців у культурі, науці, спорті.

Найбільш ефективним способом виховання патріотизму в старшій школі є робота з текстом.

Текст – природна ситуація функціонування одиниць усіх мовних рівнів, що дає можливість сформулювати значну кількість завдань на всіх рівнях. Засвоєння школярами позамовної інформації спричиняє усвідомлене, мотивоване опанування лінгвістичних програмових відомостей. Тому для вчителя текст – це засіб формування ціннісних орієнтацій, соціокультурної компетенції учнів [ 3, с.71]. Тексти, пов’язані з історією народу, його життям і побутом, сприяють вихованню поваги до української мови й народу – її носія.

У школі найпоширенішим видом роботи із готовим текстом є переказ, де він становить собою вправу, в основі якої лежить відтворення змісту висловлювання й складання тексту за готовим матеріалом. Значення переказу в навчальному процесі важливе, оскільки робота над ним сприяє оволодінню такими видами мовленнєвої діяльності, як слухання, читання; виробляє навички побудови самостійного висловлювання; допомагає вчителеві перевірити якість засвоєння учнями програмового матеріалу. Тому переказ виступає в ролі ефективного засобу розвитку пам’яті, мислення і мовлення. Прикладом переказів на патріотичну тематику є такі тексти: “Початки української держави” (за А.Лотоцьким), “Рідна земля” (за І.Пільгуком), “Цвіте в лузі калина” (за М.Яценком), “Звідки – то взялися козаки – запорожці”(за А.Лотоцьким), “Воскреснемо” (за Я.Гояном), “Український Фенікс” (за С.Білоконем) та ін.

Одним із видів роботи над текстом є складання власного висловлювання, твору. Твори класифікуються за різними параметрами. За метою твори поділяються на навчальні та контрольні. За формою – на усні та писемні. За джерелами матеріалу – на лінгвістичні теми, на основі власних спостережень, на основі почутого чи прочитаного, за картиною, кінофільмом, телепередачею. За цією класифікацією можна подати таку тематику творів: “Як тебе не любити, Києве мій...”, “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, є тисячі ланів, але один лиш мій”, “Український рушник”, “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні” (В.Стус),

“Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне” (П.Тичина), “Подивімось у вічі вікам”, “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була” (П.Тичина) та ін.

Диктанти – це також вид роботи з текстом, оскільки в процесі його виконання учні відтворюють письмово сприйнятий на слух текст. У практиці засвоєння знань із орфографії та пунктуації використовуються різні види диктантів: попереджувальний (спочатку проводиться усний аналіз тексту, щоб попередити неправильне виконання учнями певного завдання), пояснювальний (спочатку записується текст, потім здійснюється його розбір), вибірковий (згідно з поставленими завданнями фіксуються із продиктованого тексту тільки окремі його частини: слова, групи слів, речення, тобто виключається механічний запис тексту, розвивається аналітичне мислення, чітка реакція, вміння повністю переключати увагу на потрібний предмет, явище), творчий (доповнення тексту, заміна одних слів іншими), розподільний (мовний матеріал необхідно записати у відповідну кількість колонок), графічний (передбачає схематичний запис слів, речень і фіксацію розділових знаків[3. с.274]. Тематика диктантів повинна бути такою, щоб спонукала замислитися над питаннями національного самовираження та національної

самоідентифікації. Так, наприклад, патріотичному вихованню старшокласників на уроках рідної мови сприятиме робота із текстами наступного змісту: а) я і українська мова; б) я і ми (народ, родина, національна історія та культура); в) я як особистість; г) герої національно – визвольного руху; ґ) сьогодення нашої країни; д) роль громадянина у відродженні і зміцненні української державності;

е) слово як носій добра, істини й краси та ін.

Завдяки рідній мові дитина пізнає світ, формується як особистість і як громадянин України. І найголовніше тут є спілкування рідною мовою. Засвоєння української мови повинно здійснюватися через осмислення суті слів “Україна”, “українець”, “українська нація”, “рідна мова”.

Якщо власне розуміння ролі рідної мови формується в основній школі, то перед старшокласниками стоїть завдання постійно поглиблювати знання, розвивати свої комунікативні вміння й навички, пропагувати національні та загальнолюдські цінності засобами мови.

Уроки української мови дають великі можливості для виховання справжнього громадянина незалежної України, формування національної свідомості учнів. Необхідною умовою успішної реалізації цих завдань є створення системи роботи. По – перше, створити списки літератури, як методичної, так дидактичної, в якій досліджується проблема патріотичного виховання в загальноосвітній школі, по – друге, укласти збірники чи каталоги диктантів і переказів патріотичного характеру, по – третє, дотримуватися списку тем творів, поданих у чинній програмі навчання української мови, які б цілеспрямовано виховували почуття патріотизму, спонукали замислитися над питаннями національного самовираження, по – четверте, організувати науково – дослідницьку роботу старшокласників. Розвивати дослідницькі якості необхідно для формування людини, здатної самостійно ставити перед собою ті чи інші задачі, знаходити оптимальні способи їх вирішення, людини, здатної займати активну життєву позицію, бути патріотом своєї країни.

Спланувати роботу з формування патріотичної позиції в особистості старшокласника в процесі навчання рідної мови можна через дидактичний матеріал у формі різноманітних творчих і навчальних завдань і вправ; підбір текстів краєзнавчого та українознавчого характеру для переказів і семестрових диктантів; уроки розвитку зв’язного мовлення, побудовані на матеріалі патріотичного характеру.

Література:

1. Гонський В. патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави // Рідна школа. – 2001.- №2. – С.9- 14.

2. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Дошкільне виховання. – 2003.-№2.- С.3 –8.

3. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах: підручник [ М.Пентилюк, С.Караман, О.Караман, О.Горюшкіна та ін. ];за ред М.Пентилюк.- К.: Ленвіт, 2005.- 400с.

4. Українська мова: програма для загальноосвітніх навчальних закладів [ підг.Г.Шелехова, В.Тихоша, А.Корольчук та ін. ]; за ред. Л.Скуратівського.- К.: Перун, 2005.- 176с.

5. Філософський словник /за ред. В.І.Шинкарука. – 2 вид.і доп. –К.: Голов. ред. УРЕ, 1986.- 800с.