Экономические науки/ 5. Управление трудовыми ресурсами

К.е.н. Худа В.В., Волошенюк Є.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Сутність оплати праці в сучасних умовах

У відповідності зі змінами в економічному та соціальному розвитку країни істотно змінюється і політика в галузі оплати праці, соціальної підтримки і захисту працівників. Багато функцій держави щодо реалізації цієї політики покладено безпосередньо на підприємства, які самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального стимулювання його результатів. Поняття «заробітна плата» наповнилися новим змістом і охоплює всі види заробітків (а також різних видів премії, доплат, надбавок і соціальних пільг), нарахованих у грошовій і натуральній формі (незалежно від джерел фінансування), включаючи грошові суми, нараховані працівникам відповідно до законодавством за не пророблений час (щорічна відпустка, святкові дні тощо).

У сучасних умовах підприємства шукають нові моделі оплати праці. Заробітна плата розподіляється не тільки за кількістю і якістю праці, але її розміри залежать і від фактичного трудового внеску працівника, від кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

В економічній теорії існує дві основні концепції визначення природи заробітної плати:

а) заробітна плата є ціна праці. Її величина і динаміка формуються під впливом ринкових факторів і в першу чергу попиту та пропозиції;
    б) заробітна плата - це грошове вираження вартості товару «робоча сила» чи «перетворена форма вартості товару робоча сила». Її величина визначається умовами виробництва і ринковими факторами - попитом та пропозицією, під впливом яких відбувається відхилення заробітної плати від вартості робочої сили.

Теоретичні основи концепції заробітна плата як ціна праці були розроблені А. Смітом і Д. Рікардо. А. Сміт вважав, що праця набирає якість товару і має природну ціну, тобто «природну заробітну плату». Вона визначається витратами виробництва, до складу яких він включав вартість необхідних засобів існування робітника і його родини. А. Сміт не проводив розходження між працею і «робочою силою» і тому під «природної заробітною платою» розумів вартість робочої сили. Величину заробітної плати він визначав фізичним мінімумом засобів існування робітника.

На ринках робочої сили продавцями виступають працівники певної кваліфікації, спеціальності, а покупцями - підприємства, фірми. Попит та пропозиція на робочу силу диференціюється за її професійної підготовки з урахуванням попиту з боку її специфічних споживачів та пропозиції з боку її власників. Величина заробітної плати визначається на основі витрат на відтворення робочої сили з урахуванням попиту на неї, ціни, та ціни на ринку праці.

Всі питання оплати праці тепер вирішуються на рівні підприємств. Держава встановлює лише мінімальний рівень оплати. З переходом до ринку заробітна плата стає головним елементом відтворення робочої сили і для підприємця, наймача робочої сили соціальна функція робочої сили починає грати цілком рівноправну роль поряд з стимулюючою. Бюджет працівника повинен забезпечувати йому витрати не тільки на одежу та їжу, але і покупку будинку, квартири, оплати побутових послуг і так далі.

При низькій ціні робочої сили виникає економічна можливість заміщення високовартісного обладнання дешевою робочою силою. Усувається стимул до росту ефективності виробництва. Низька заробітна плата - це деградація наявної системи освіти, оскільки немає сенсу стільки часу і коштів втрачати на те, щоб отримавши високу кваліфікацію, не знаходити їй застосування або отримувати мізерну заробітну плату.

Питання заробітної плати, його рішення на кожному конкретному підприємстві, є одним з найбільш актуальних у наш час.

Заробітна плата відроджує свою загублену соціальну функцію. Разом з тим, вона стає лише одним з елементів відшкодування вартості товару «робоча сила». Важливу роль в загальній сумі доходів в нових економічних умовах відіграють і різко зростають численні виплати, доплати працівникам на соціальні цілі. Фонди соціального розвитку відіграють все більшу роль у поліпшенні матеріальних умов життя працівників у зв'язку з необхідністю постійного все більш розширеного відтворення робочої сили як чинника підвищення продуктивності.Головною в данний час є стимулююча, а більш точно, мотиваційна функція трудових доходів працівників. Саме ця частина механізму заробітної плати та соціальних стимулів відіграє головну роль в інтенсивному використанні живої праці, направляє його на реалізацію цілей управління. Таким чином, заробітна плата як економічна категорія все менш виконує свої основні функції відтворення робочої сили і стимулювання праці. Вона фактично перетворилася у варіант соціальної допомоги, яка практично не пов'язана з результатами праці. Це призвело до того, що організація виробництва лишилось одного з потужних важелів підвищення ефективності і повноправного виходу на світовий ринок.

Можна зробити висновок, що уявлення про сутність заробітної плати мінялося з часом. У сучасних умовах заробітна плата фактично є товаром, і її розмір формується за допомогою попиту про пропозиції. Однак на відміну від звичайних товарів заробітна плата несе в собі три важливі функції: соціальну, розподільчу і стимулюючу. Тому є одним з найважливіших факторів, що впливають на економічні та соціальні процеси як всередині підприємства, так і в суспільстві в цілому.

Література:

1. Павловська О., Павловська Н. Удосконалення політики зайнятості населення на основі реальної оцінки вартості робочої сили // Україна: аспекти праці, 2000, № 4. – с.9

2. Рощин С.Ю. Экономическая теория труда. – М.: Инфра – М. 2000 – 400 с.