Хімія та хімічні технології

Фундаментальні проблеми створення

 нових матеріалів і технологій

 

Михайловська Т.М., Волощук Ю.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

        Вплив інгібіторів солеосадження на

   корозію металу в розчині кальцій гідрокарбонату

 

Різноманітність форм корозійних руйнувань, які найчастіше відбуваються на порівняно невеликих ділянках металевих поверхонь обладнання, і тому швидко проникають в глибину металу, пояснюється впливом на їх розвиток великої кількості факторів. До цих факторів належить і процес перетворення кальцій гідрокарбонату в карбонат, який призводить до утворення кальцій карбонату. Останній осідає на металевих поверхнях у вигляді твердих відкладень.

Процес перетворення кальцій гідрокарбонату в карбонат включає ряд макростадій, серед яких головні: 1) масопередача утвореного вуглекислого газу з рідкої фази в газову; 2) індуковане першою стадією гомогенне перетворення кальцій гідрокарбонату в карбонат і 3) перехід карбонату із рідкої фази в тверду з локалізацією її на поверхні.

Як і за відсутності інгібіторів розклад кальцій гідрокарбонату до карбонату, так і за їх наявності кінетичний опис процесу – рівняння 2-го порядку, яке в диференційній формі записується як:

d[Ca2+] / dt = kеф. · [Ca2+]2,

де kеф. представлена добутком масопередачі, поверхні контакту фаз і величини, до складу якої входять ряд констант рівноваги оборотних реакцій у розчині.

В той же час інгібітори суттєво впливають на величину ефективної константи швидкості даного гетерофазного процесу, тривалість індукційного періоду реакції, швидкість корозії і кількість відкладеного CaCO3  на металевій поверхні (табл.1).


Таблиця 1

Вплив природи інгібітора на kеф. перетворення Ca(HCO3)2 в CaCO3,

кількість відкладень і швидкість корозії Ст.3 в динамічних умовах.

Т=338 К, [Ca(HCO3)2]0=1,6 г/л, [Іng]=5·10-4 моль/л.

t, tінг. – час початку зменшення іонів кальцію в розчині за відсутності та присутності інгібітора; K, Kінг. – відповідно швидкості корозії Ст.3.

 

      Інгібітор

kеф інг./kеф

CaCO3інг./CaCO3

tінг./t

Kінг./K

Оксіетилідендифосфонова кислота ( ОЕДФ)

0,070

0,065

2,7

0,40

Натрій триполіфосфат

0,080

0,060

2,7

0,12

Пірофосфатна кислота

0,108

0,260

2,1

0,28

 

Зі збільшенням концентрації інгібітора в розчині кальцій гідрокарбонату  швидкості солевідкладення і корозії закономірно зменшуються, причому темпи зменшення швидкості корозії більші (табл. 2).

Таблиця 2.

Вплив концентрації пірофосфатної кислоти на зміну швидкості корозії            Ст.3 і кількості кальцій карбонату локалізованого на металевій поверхні. Т=338К, [Ca(HCO3)2]0 = 1,6 г/л

 

Пірофосфатна кислота, моль/л

 

10-6

 

5·10-6

 

10-5

 

5·10-5

 

10-4

 

5·10-4

 

10-3

Швидкість корозії, мг/см2·год

 

-

 

12,0

 

5,5

 

3,0

 

1,5

 

1,0

 

0,9

CaCO3, мас. %

12,6

-

9,8

-

5,0

4,9

4,2

 

З іншого боку, антикорозійна активність інших досліджуваних інгібіторів (табл.1) в одних випадках вища, а в інших менша в порівняні з ефективністю цих сполук як інгібіторів відкладення солей.

Характерно, що присутність інгібіторів відкладення солей суттєво змінює інтенсивність кольорових переходів на поверхні металу. Наприклад, за відсутності інгібіторів спостерігається такий характер кольорових переходів: зелений → світло-коричневий → темно-коричневий, за їх присутності продукти корозії зеленого кольору з’являються значно менше – лише на окремих ділянках поверхні. Поряд з уповільненням швидкості загальної корозії змінюється її характер – виразки перестають заглиблюватися в метал, тобто гальмується пітінгова корозія.

Наведені дані дозволяють зробити припущення, що в основі інгібування процесів відкладення солей і корозії лежить одна і та ж стадія. На користь цього свідчить і той факт, що, наприклад, пірофосфатна кислота значно уповільнює корозійні процеси на металевій поверхні у зм’якшеній воді. В цьому випадку карбонатні відкладення на металевій поверхні майже відсутні й основна дія інгібітора направлена на попередження корозійних процесів. Очевидно, уповільнення вказаних процесів відбувається внаслідок конкурентно-спроможної розрядки аніонів із інгібіторів у порівнянні з присутніми у воді, що знаходяться на поверхні металу в адсорбованому стані. Під час цього розрядка іонів інгібітора, що містять гідроксильні групи в своїх молекулах, певною мірою блокують анодні ділянки поверхні, що, з одного боку, утруднює перебіг корозійних процесів, а, з іншого – уповільнює утворення центрів кристалізації солей твердості під час розрядження гідрокарбонат і карбонат іонів на тих же анодних ділянках поверхні. Тобто, розрядження аніонів на анодних ділянках металевих поверхонь – загальна стадія і для корозії і для відкладення солей твердості. Підтвердження цього одержані в дослідах, проведених за умов, які моделюють роботу теплообмінного обладнання.