Экономические науки/3.Финансовые отношения

Абалмасова Н.С., Гордиенка Е.С.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

 имени Михаила Туган – Барановского, Украина

Дуалізм інтересів платників податків як суб’єктів податкового боргу

Податковий борг як предмет дослідження дедалі більше цікавить учених-економістів та практиків. Дійсно, в умовах дефіцитності бюджету пошук шляхів міні­мізації податкової заборгованості є актуальним і необхідним. На перший погляд може здатися, що науковий розгляд даного питання має здебільшого прикладний характер. Проте розв'язання даної проблеми не зводиться лише до вдосконален­ня технологій менеджменту і способів впливу на фіскальну поведінку платника з боку податкових органів, спрямованих на погашення податкового боргу. Важли­во зрозуміти, які об'єктивні та суб'єктивні процеси впливають на формування внутрішнього світу суб'єктів податкового боргу, зокрема платника, спонукуючи його до не сплати податків. Для цього слід провести глибоке теоретичне дослід­ження на основі обґрунтованого вибору методологічних підходів.

Причини девіантної поведінки платників податків досліджували О.ГО. Безгубенко, В.В. Вишнєвський, АС. Вєткш, П.Т. Гега, А.Є. Гугаик, А.М. Жеребних, І.І. Кучеров, С.В. Онишко, І.М. Таранов. Щоб запобігти виникненню податкової заборгованості, необхідно, з урахуванням інтересів платника податків, в узагаль­неному вигляді подати його образ і виявити типи платників, які становлять загро­зу як потенційні боржники перед державою.

Володіння майном і отримання доходів є результатом економічної діяльнос­ті або реалізації відносин власності. Отже, платник податку — це працівник, під­приємець, власник. Він є активним учасником економічних відносин у суспіль­стві, завдяки його діяльності створюються матеріальні блага, запроваджуються нові методи виробництва, здійснюється технічний прогрес.  Попри всі відмінності у статусах цих суб'єктів, рішення сплачувати чи не сплачувати податки в державну скарбни­цю залишається за людьми — менеджерами і власниками підприємств (індивіду­альними підприємцями, партнерами, акціонерами тощо) [5,с.341].

Платник максимізує корисність як у приватному секторі, витрачаючи на це кошти, що залишились у нього після оподаткування, так і у сфері суспільних благ, за які він сплатив податки. Блага та послуги, що надає держава, є визначеними, і ко­ристуватися ними мають право всі члени суспільства незалежно від рівня доходів. Але попри життєву необхідність і значимість цих благ, вони не можуть повною мі­рою задовольнити потреби платника. Відтак, він звертається до приватного сектору. Існує думка, що для бідніших індивідів гранична корисність товарів індивідуально­го споживання буде вищою, ніж для багатих, отже, перші виявлятимуть меншу, порівняно з другими готовність відмовитися від грошей, витрачених на приватні блага [1,c.16]. Таким чином, максимізації корис­ності немає меж, відтак — немає меж доходу, щоб задовольнити потреби. Як для бідніших, так і для багатших платників сплата податків зменшує можливості макси­мізації корисності в приватному секторі, тобто виконання обов'язку перед державою певною мірою не збігається з прагненням людини максимально задовольнити свої по­треби.

На основі всебічного розгляду поведінки індивіда, як платника податку мож­на зробити такий висновок: економічний інтерес платника не збігається з його обов'язком сплачувати податки. Це пояснюється тим, що прагнення максимізувати корисність, на нашу думку, можна вважати економічним інтересом.

Для визначення інтересів платників податків як суб’єктів податкового боргу потрібно виявити фактори, які впливають на їх поведінку та які бувають типи платників.

Фіскальна поведінка платника податку формується під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів відносять: економічний інтерес, задоволення потреб, інстинкти, звички та альтруїстичні почуття. Стосовно зовнішніх факторів відокремлюють: почуття спільності, обов’язку, податкова культура, контроль з боку держави та асиметричність інформації.

Вплив переважної більшості внутрішніх факторів сприяє формуванню не прийнятної для держави фіскальної поведінки платника, вплив зовнішніх — навпаки. Зовнішні фактори можуть як протидіяти внутрішнім, послаблюючи їх, так і підживлювати, посилювати, а іноді реалізовувати потенційні можливості несплати податків. Проти держави досить відчутно діє фактор неповноти інформа­ції. Зовнішнє середовище надає платнику можливість використати інформаційну перевагу перед державою щодо здійснених ним операцій, які підлягають оподатку­ванню, і він реалізує таку можливість, оскільки це диктується його економічним інтересом.

Від того, які фактори домінуватимуть при формуванні культури платника по­датку, залежатиме його фіскальна поведінка. Так, А. Вагнер вважав, що егоїстич­ні мотиви переважають над неегоїстичними: "економічною діяльністю людей керують егоїстичні мотиви: бажання вигоди, побоювання злиднів, сподівання на похвалу і страх покарання, почуття честі й страх ганьби, прагнення до діяльності як такої, і один неегоїстичний: почуття обов'яз­ку і страх перед докорами совісті" [3, с.78].

Погоджуючись з цим, виокремимо такі типи платників залежно від характеру їх фіскальної поведінки [4,с.172].

I тип. Платник усвідомлює свій обов'язок сплачувати податки незалежно від обсягу отримуваних суспільних послуг.

II тип. Платник виконує свій обов'язок перед державою, своєчасно і в пов­ному обсязі розраховується з бюджетом.

III тип. Платник сплачує податки до бюджету, але має на меті мінімізацію по­даткових зобов'язань через порушення податкового законодавства, навіть не бу­дучи впевненим, що заниження об'єктів оподаткування або неправильне обчис­лення сум податків не буде виявлене з боку контролюючих органів.

При характеристиці платників І і II типів ми не враховували фактор обсягу і якості послуг, що надаються державою. На нашу думку, це законослухняні платники, для яких сам факт покарання, навіть якщо суми штрафів не значні, справлятиме набагато більший з моральної та психологічної точок зору негативний вплив, ніж виправдовування своєї антизаконної фіскальної поведінки фактом не­раціонального і неефективного розподілу та використання ресурсів з боку держави. Треба зауважити, що готовність сплачувати податки залежить ще й від того, наскільки доцільними і справедливими виглядають в очах платників по­датків державні витрати, а також від довіри до держави в цілому [4,c.188].

Ми вважаємо, що у кожній країні існують платники всіх трьох типів, але у різ­ному співвідношенні, що впливає на інтегрований образ платника податку. Платники І і II типів фіскальної поведінки можуть пере­важати лише в суспільстві, де обсяг і якість наданих суспільних благ відповідають, з погляду платників, сумі сплачених податків. Звідси випливає висновок, що узгодженість інтересів держави і платника у сфері оподаткування полягає не лише у визна­ченні суми податків, яка задовольнить обидві сторони (тобто рівень централізації як забезпечуватиме державу достатніми коштами, так і не заважатиме фінансово-гос­подарській діяльності платників). Важливо, щоб розподіл вилучених з допомогою податків коштів та ефективність їх використання також у цілому задовольняли плат­ників. Саме під таким кутом зору слід вивчати фіскальні інтереси держави, що є на­прямом подальших досліджень питання податкового боргу.

Література

1.                     Стігліц Дж. Економіка державного сектора / пер. з англ.. А.Олійник, Р.Скільський. – К.: Основи, 2005. – с.257

2.                     Згубенко О.Ю. Податкове мислення та форми девіантної поведінки податкоплатників // Фінанси України. – 2002. - №9

3.                     Алле М. Условия эффективности в экономике: пер. с франц. – М.: Науч. – изд. Центр «Наука для общества», 2002. – с. 314

4.                     Институциональная экономика: Учеб. / Под общ. Ред. А.Олейника. – М.: ИНФРА-М, 2005. – с.573.