К.е.н. Лютак О.М., Баховський І.М., Дудко Л.І.

Луцький національний технічний університет

Особливості європейської інтеграції України 
На сучасному етапі найбільш актуальним є питання європейської інтеграції України, адже для суверенної країни інтеграція може розумітися як членство в певних міжнародних організаціях і, як наслідок, прийняття на себе певних спільних для всіх країн-членів зобов’язань. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів,  побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.
Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спро­можності вітчизняного товаровироб­ника, вихід на світові ринки,  насам­перед на ринок ЄС. Можна навести цілу низку аргументів на користь розвитку співпраці України  з ЄС.
Так, економічний потенціал ЄС та динаміка його розвитку дають мож­ливість дійти висновку про те, що Європейський Союз являє собою великий ринок збуту виробів та дже­рело задоволення потреб України в найрізноманітніших споживчих та інвестиційних товарах. До того ж торгівля з ЄС є важливим джерелом надходження вільно конвертованої валюти, дозволяє обмежувати бартер, масштаби якого сьогодні загрожують економічній безпеці країни. Разом з тим, співробітництво України з Євро­пейським Союзом необхідне для технологічного оновлення українського виробництва. 
Вихід на європейський ринок має велике зна­чення як джерело досвіду та практичних вмінь конкурувати з виробниками інших країн, розробляти та реалізовувати стратегію виробничо-комерційної діяльності, зорієнтованої на світову кон'юнктуру відповідних ринків. При цьому слід окремо зазначити, що вміння успішно діяти на міжнародних ринках веде до підвищення рівня та якості задоволення потреб національних споживачів.
Розвиток співробітництва з ЄС сприятиме повнішому використанню потенціалу України як транзитної держави, що означає збільшення надходжень від експорту транспортних послуг та розвиток відповідних галузей промисловості.
Однією з тенденцій сучасного промислового розвитку є формування виробничо-комерційних ланцюгів, учасниками яких є фірми та підпри­ємства різних країн. Інтеграція укра­їнських виробників у такі ланцюги дасть змогу виходити на нові перспективні ринки збуту, раціоналізувати власне виробництво, гнучкіше реагувати на зміни міжнародної економічної кон'юн­ктури, забезпечувати стабільний роз­виток відповідних виробництв.
Розвиток співробітництва з ЄС неминуче означає необхідність запро­ваджувати відповідні правила та стан­дарти вироблення та реалізації еко­номічної політики, поведінки первинних економічних агентів. А це, в свою чергу, сприятиме формуванню прозорого середовища виробничо-комерційної діяльності на національному ринку, що має надзвичайно велике значення для України.
Розвиток міжнародного співробітництва в цілому та економічних зв'язків з ЄС зокрема безпосередньо впливає на більш раціональний розподіл ре­сурсів, підвищення ефективності еко­номічних процесів, тобто має позитивні наслідки в довготерміновому плані.
Таким чином, правильне розуміння євроінтеграційного курсу України має бути таким: Україні необхідно наблизитися до Європи не за процедурними, а за кінцевими стандартами і показниками, адже основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політичної системи та її інститутів, модернізація правового поля і забез­печення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії і повага до прав людини. 

Незважаючи на вибір вектору інтеграції, важливу роль продовжує відігравати зовнішньоекономічний курс нашої держави, що має органічно узго­джуватися з економічними відносинами з іншими країнами, не членами Європейського Союзу. Ці страте­гічні стосунки мають базуватися на принципах добросусідства, партнерства, рівності та взаємної вигоди.

Формування зовнішнього вектору економіки України відбу­вається в умовах реструктуризації міжнародної економіки, суть якої полягає у формуванні на мегаекономічному рівні багатополярної системи суб'єктів ЗЕД за радикальної зміни співвідно­шення сил між ними і центрами їх геоекономічного впливу. Посилюється тенденція до створення й подальшого розвитку високоінтегрованих економічних просторів, які об'єднують країни, близькі за географічним положенням, рівнем економіч­ного та культурного розвитку.

Зовнішньоекономічна стратегія нового етапу має підпоряд­ковуватися ідеї європейської інтеграції, але використовувати такі форми та механізми, які забезпечать повніше й ефективніше використання потенціалу взаємозв'язків України з розвинени­ми країнами світу, особливо в трансфері технологій, залученні прямих інвестицій, запровадженні су­часних систем менеджменту та маркетингу.

Тобто, незважаючи на європейський вектор інтеграції, слід суттєво активізувати зовнішньоекономічні зв'язки з іншими країнами не членами ЄС, для яких Україна може стати перспективним і привабливим партнером, зокрема щодо транзитних перевезень, агропромислового виробництва, машинобудування, рекреаційно-туристичної галузі. Напрям зовнішньоекономічної діяльності повинен бути полівекторним, зорієнтованим перш за все на забезпечення економічними інтересів України та її регіонів, оскільки налагоджені зв’язки не можуть бути розірвані після вибору конкретного шляху інтеграції, це суперечить раціональним відносинам.