Економічні науки/10. Економіка підприємства

Мацак А. Г.

Кременчуцький державний університет ім. М. Остроградського, Україна

Управління інноваційними процесами на підприємствах

 

Конкурентоспроможність економіки країни, темпи її зростання значною мірою обумовлені здатністю підприємств швидко реагувати на зміни в темпах науково-технічного прогресу, їх можливістю впроваджувати нові технологічні процеси та виготовляти нову конкурентоспроможну продукцію. У вирішенні цієї проблеми значну роль відіграє перехід промислового комплексу України на інноваційний шлях розвитку. Активізація інноваційних процесів на як на мікро-, так і на макрорівні є важливим фактором при формуванні економічної політики будь-якої країни.

Управління інноваційною діяльністю є важливою проблемою в умовах переходу підприємств нашої країни на інноваційний шлях розвитку.

Управління інноваційним процесом є невід'ємною складовою діяльності будь-якого підприємства, що охоплює планування, організацію та стимулювання інноваційної діяльності, реалізацію інноваційних проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства.

В рамках управління продуктовими інноваціями основними завданнями, які вирішуються, є:

-         дослідження ринку для нових продуктів;

-         прогнозування характеру і стадій життєвого циклу нового продукту;

-         визначення способів продажу нового продукту;

-         дослідження кон'юнктури ринку ресурсів;

-         здійснення комплексного аналізу витрат, ціни, обсягів виробництва і продажу нового продукту;

-         оцінювання ефективності інноваційного проекту;

-         аналіз ризиків, визначення методів їх мінімізації та страхування.

Дослідження показують, що ефективність управління інноваційними процесами визначається ступенем теоретичної й методичної обґрунтованості інноваційної політики об'єкта управління, фундаментом якої є його інноваційна стратегія.

Велике значення для удосконалення механізму управління інноваціями має класифікація інновацій. Серед головних класифікаційних чинників слід відокремити: масштаб інновації, об’єкт інновації, джерело інновації, вид новини, спосіб заміни існуючих аналогів, ефект новини, ефективність інновацій.

Інноваційна стратегія виступає результатом формування довгострокових цілей і завдань підприємства, узгодження послідовності етапів інноваційної діяльності та перерозподілу інноваційних ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей. Інноваційна стратегія кожного конкретного підприємства повністю залежить від повного циклу інноваційного процесу, тобто протікання на окремому підприємстві всіх його стадій. У свою чергу стадії інноваційного процесу залежать від: обсягу і характеру інноваційного потенціалу підприємства та позиції підприємства на ринку.

Стратегічне управління інноваційною діяльністю є прогнозуванням глобальних змін в економічній ситуації та пошуком і реалізацією масштабних інноваційних проектів, які сприятимуть успіхові підприємства і забезпечуватимуть його ефективне функціонування і розвиток у перспективі.

Плани і програми інноваційної діяльності складають на основі ретельного вивчення таких чинників зовнішнього середовища, як: економічні, науково-технологічні, демографічні, екологічні, рівень конкуренції в галузі, можливості розширення ринку.

Планування інноваційної діяльності підприємства поділяють на 6 етапів.

1.                   Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку.

На цьому етапі аналізують поточну кон'юнктуру ринку і її визначальні фактори, прогнозують розвиток кон'юнктури. Виділяють фактори, що сприяють розвитку підприємства, створюючи для нього нові можливості, і фактори, що можуть становити загрозу, їх співвідношення впливає на вибір загальної та інноваційної стратегії підприємства.

2.                   Аналіз внутрішнього середовища підприємства.

На цьому етапі аналізують результати минулої діяльності, ефективність функціонування підприємства загалом і за окремими видами діяльності, на основі чого визначають його сильні та слабкі сторони.

3.                   Визначення загальної стратегії підприємства.

Здійснюється на основі зіставлення місії підприємства, його сильних і слабких сторін, а також можливостей і загроз зовнішнього середовища. Полягає у виборі одного із можливих напрямів поведінки підприємства у майбутньому.

4.                   Визначення інноваційних можливостей. Передбачає зіставлення інноваційного потенціалу підприємства та інноваційно-інвестиційного клімату, сформованого у країні.

5.                   Формування стратегічних інноваційних цілей.

Інноваційні цілі вказують вектор розвитку, на основі якого формують інноваційну стратегію підприємства. Стратегічні цілі підприємства, яке планує масштабне завоювання ринку, відрізняються від стратегічних завдань фірми, яка ледве зводить кінці з кінцями. У першому випадку в основі наступальної стратегії мають бути радикальні інновації, у другому – інновації поліпшувального характеру, оскільки на інше немає ні фінансових, ні інтелектуальних ресурсів.

6.                   Розроблення концепції інноваційної стратегії Основою розроблення інноваційної стратегії є теорія життєвого циклу продукту, ринкові позиції фірми та її науково-технічна політика.

Отже, сучасна практика господарювання свідчить про необхідність активної інноваційної діяльності підприємств, і тому проблема управління інноваційною діяльністю є досить важливою.

Література:

1.     Дудар Т. Г., Мельниченко В. В. Інноваційний менеджмент. – К.: ЦУЛ, 2009 – 256 с.

2.     Федулова Л. І. Інноваційна економіка. – К.: Либідь, 2006 – 480 с.