ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ БОРГОВИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ФОНДОВОГО РИНКУ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

 

К.е.н., доцент Фаюра Н.Д., Слободянюк О.В.

Вінницький національний аграрний університет

 

У статті розглянуто особливості формування банками ресурсів із використанням боргових цінних паперів у передкризовий, кризовий та після кризовий період та основні проблеми на фондовому ринку

Ключові слова: банки, банківський сектор, банківська криза, боргові цінні папери, фінансові посередники, валютний ринок, формування ресурсів, фондовий ринок.

Вступ. Становлення ринкових відносин призвело не тільки до трансформації існуючих раніше форм і методів управління, а й до зміни технології функціонування товарних і фінансових ринків, модернізації усіх сфер економіки. Одним із головних завдань при цьому є створення умов для залучення у вітчизняну економіку додаткових інвестиційних ресурсів. Ключову роль в цьому відіграє фінансовий ринок і його складова — фондовий ринок та інструменти, які на ньому обертаються.

Постановка завдання. Мета статті полягає у з’ясуванні особливостей запозичення коштів банками з використанням боргових цінних паперів та у виявленні основних проблем, які потрібно вирішити для покращення рівня розвитку фондового ринку в Україні за сучасних умов господарювання.

Результати. Кризи в банківському секторі мають давню історію. Банківські кризи досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні науковці, зокрема Х.П. Бургхоф, Д. Даймонд, П. Дібвіг, А. Деміргук-Кунт, Е. Детражіа, Е. Мендоза, В. Квадріні, Х.В. Ріос-Рул, Н. Горюнова, П. Мінакір, О. Барановський, С. Науменкова, С. Міщенко, Н. Шелудько, А. Шкляр. Безперечно, в зазначених працях не тільки розкриваються причини й наслідки криз у банківському секторі, а й пропонуються моделі їх прогнозування, класифікації тощо. Водночас варто підкреслити, що дослідження особливостей формування банками ресурсної бази з використанням боргових цінних паперів в умовах кризи не здійснювалося, що й обумовлює актуальність його проведення.

На сьогодні в Україні присутні всі ознаки класичної банківської кризи. Так, обсяги проблемних кредитів у банківському секторі збільшилися з 18015 млн. грн.. станом на 01.01.2009 до 36497 млн. грн.. на 01.06.2009, відповідно частка проблемних кредитів у кредитному портфелі зросла за півріччя більш ніж удвічі, з 2,27 % до 4,89 %.

У 15-ти банках України запроваджено не тільки тимчасові адміністрації, а й мораторій на задоволення вимог кредиторів на різні терміни. У цілому частка активів банків із тимчасовою адміністрацією в активах усього банківського сектору становить 8,5 % відповідно частка депозитів цих банків у загальному обсязі коштів фізичних осіб у банківському секторі перевищує 15 %, що є надзвичайно загрозливим. У 2009 році уряд країни прийняв рішення про націоналізацію трьох із п’ятнадцяти банків, які постраждали внаслідок кризової ситуації. Таким чином, держава стане власницею 99,97% акцій ВАТ «Родовід Банк», 99,94% акцій АКБ «Київ» і 84,21% акцій ВАТ АБ «Укргазбанк». Загальний обсяг вкладень держави в ці банки становитиме 9,57 млрд. грн. На 01.06.2009 ВАТ АБ «Укргазбанк» посідав 17-е місце за величиною активів (близько 12 100 млн. грн.), а обсяг депозитів фізичних осіб у ньому становив близько 4100 млн. грн.; відповідно ВАТ «Родовід Банк» — 18-е місце (9547,31 млн грн), маючи депозити фізичних осіб на суму 2596,532 млн. грн.; АКБ «Київ» — 38-е місце (3624,21 млн. грн.) із обсягом депозитів фізичних осіб 2135,703 млн. грн. Загалом частка активів цих банків у активах банківського сектору становить 2,7%, а депозитів фізичних осіб — 4,6%.

Паніка вкладників завдала сильного удару банківському сектору в жовтні — листопаді 2008 року: за цей час було вилучено 32 417,6 млн. грн. У зв’язку з цим 11.10.2008 було прийнято Постанову Правління НБУ «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» № 319, якою обмежено здійснення активних операцій у обсягах, досягнутих кожним із них на цю дату.

Банківська криза в Україні розпочалася восени 2008 року. До цього протягом трьох років фінансовий рахунок платіжного балансу мав додатне значення, тому й національна валюта була стабільною. Однак у першому кварталі 2009 року значення фінансового рахунку платіжного балансу істотно скоротилося, що спричинило девальвацію гривні, яка знецінилася майже вдвічі.

Для подальшого порівняння варто розглянути темпи зростання ВВП в Україні. Так, до 2008 року спостерігалося досить стабільне зростання ВВП — у середньому на 10% за рік. Але у 2008-му ситуація погіршилася: зростання реального ВВП становило лише 2,1% порівняно з попереднім роком.

Обсяги коштів, запозичених українськими банками із допомогою боргових цінних паперів, мали постійну тенденцію до зростання починаючи з 2003 року.

У 2008-му обсяги зовнішніх запозичень банків скоротилися майже вдвічі. Це означає, що відбуватиметься й подальше скорочення обсягів коштів, які формуються з використанням боргових цінних паперів.

Щоб остаточно з’ясувати, якими є взаємозалежності таких показників, як

 внутрішні й зовнішні запозичення банків із використанням боргових цінних паперів, курс національної валюти відносно долара США, темп зростання ВВП, фінансовий рахунок платіжного балансу, треба провести кореляційний аналіз на основі наведених даних.

Як видно, зв’язок між внутрішніми й зовнішніми запозиченнями банків та курсом національної валюти є слабким і неоднозначним. Дивно, але девальвація національної валюти позитивно позначається на внутрішніх запозиченнях банків.

Це можна пояснити лише тим, що іноземні інвестори можуть бути активними не тільки на зовнішніх, а й на внутрішніх ринках. Таким чином, якщо національна валюта девальвує, це означає, що на одну й ту саму суму іноземної валюти можна придбати більше національної валюти, а отже, й більший обсяг боргових цінних паперів.

Досить сильною є залежність між станом фінансового рахунку платіжного балансу та курсом національної валюти. Причому від’ємне значення показника кореляції свідчить про те, що погіршення стану фінансового рахунку платіжного балансу призводить до девальвації національної валюти.

Існує ціла низка проблемних факторів, які негативно впливають на розвиток вітчизняного фондового ринку. До них, зокрема, належать:

1) низький рівень захисту прав власників і покупців цінних паперів;

2) недосконалість чинного законодавства України з питань захисту власності, що призводить до виникнення численних конфліктних ситуацій між учасниками ринків цінних паперів, які дуже складно і довго розглядаються в судових органах, що призводить до зниження активності фінансових операцій на ринках цінних паперів;

3) низький рівень нормативного та інформаційного забезпечення учасників ринків цінних паперів, що за відсутності відповідних законів з питань захисту інтересів власників цінних паперів призводить до нецивілізованих механізмів їх обігу - можливості існування тіньових фінансових операцій з цінними паперами;

4) відсутність рівних умов для всіх реальних і потенційних учасників фондового ринку щодо операцій, пов'язаних із купівлею і продажем цінних паперів;

5) не розробленість організаційних та фінансових механізмів, дія яких має забезпечувати прозоре та справедливе ціноутворення;

6) обмеженість асортименту цінних паперів, які реально використовуються на вітчизняних ринках цінних паперів, порівняно з аналогічними ринками розвинутих держав;

7) відсутність відкритих вторинних ринків цінних паперів, на яких має відбуватись масовий рух цінних паперів тощо.

Негативність дії зазначених факторів проявляється в тому, що вітчизняні ринки цінних паперів не мають можливості розвиватись відповідно до реальних потреб підприємців і населення. Вітчизняні ринки цінних паперів залишаються закритими для більшості дрібних учасників цінних паперів та непрозорими для вітчизняних і зарубіжних інвесторів, що безпосередньо впливає на зниження інвестиційної активності в державі.

На сучасному етапі важливого значення набуває тенденція до підвищення надійності фондового ринку і рівня довіри до нього масових інвесторів, що, особливо важливо для України.

У січні-вересні 2009 р. обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі дорівнював 15,18 млрд. грн., що на 39,7% менше за показник аналогічного періоду минулого року. Найбільші обсяги торгів було зафіксовано з акціями (6,59 млрд. грн.) та корпоративними облігаціями (6,11 млрд. грн.).

Регулювання цінних паперів в Україні відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» здійснює Державна комісії з цінних паперів та фондового ринку. Завданнями цієї комісії є забезпечення реалізації заходів, визначених в законодавстві, а також забезпечення реалізації основних напрямів розвитку фондового ринку в Україні. Згідно даних цієї комісії зареєстровано випуск облігацій підприємств на суму 133,82 млн. грн. Більш детальна інформація наведена в таблиці 1

Таблиця 1

Обсяг та кількість випусків облігацій підприємств

зареєстрованих Комісією протягом січня-лютого 2010 року

 

Місяць

Обсяг випуску облігацій підприємств, млн. грн.

Кількість випусків

Підприємства

(крім банків

та страхових компаній)

Банки

Страхові компанії

Загальний обсяг зареєстрованих випусків

Січень

24,00

0

0

24,0

3

Лютий

109,82

0

0

109,82

6

Всього

133,82

0

0

133,82

9

 

Обсяг зареєстрованих облігацій підприємств зменшився на 2,06 млрд. грн. порівняно з даними за аналогічний період 2009 року.

Протягом зазначеного періоду Комісією випуски облігацій місцевих позик не зареєстровано.

Висновки. По-перше, наприкінці ХХ ст. і на початку ХХІ ст. кризи в банківському секторі набули ознак системності, що зумовлено глобалізацією фінансових ринків. По-друге, посилення глобалізації у фінансовому секторі загалом може мати як позитивні, так і негативні наслідки, які особливо гостро проявляються у країнах із економіками, що розвиваються. Це пояснюється слабкістю як фінансового сектору загалом, так і банківського зокрема, який має недостатній рівень капіталізації. Як результат — банківський сектор стає надзвичайно залежним від зовнішніх інвестицій як прямих, так і портфельних. У разі стабільності економіки ця залежність не є обтяжливою, однак за умови загострення ситуації, особливо серйозної девальвації національної валюти, стає фатальною, оскільки банківський сектор не має власних ресурсів для погашення заборгованості, номінованої в іноземній валюті. По-третє, у 2009—2010 роках проблема запозичення українськими банками ресурсів шляхом випуску боргових цінних паперів лише поглибилась. Ці висновки підтверджуються також тим, що наслідком кризи стала значна девальвація національної валюти, чого могло не статися, якби не високий рівень валютизації кредитів як населенню, так і юридичним особам та активне позичання коштів на міжнародних ринках капіталів. Ситуація в українському банківському секторі ускладнюється ще й тим, що локальна фінансова криза збіглася зі світовою, що зумовило системність кризи в українському банківському секторі. Для поліпшення ситуації необхідна взаємодія органів державного управління й банківських установ. Слід відновити позитивне значення фінансового рахунку платіжного балансу та довіру внутрішніх інвесторів, тобто спиратися на запозичення на внутрішньому ринку, що має стабілізувати національну валюту. А вже наступним етапом може стати збільшення запозичень на міжнародних ринках капіталів.

Таким чином, актуальною є проблема оптимізації діяльності формалізованого ринку цінних паперів відповідно до реальних потреб національної економіки. Аналіз звітних даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку показує що український фондовий ринок має тенденцію до зниження у зв’язку з фінансовою кризою. Необхідно акцентувати увагу державної влади на пріоритетний розвиток первинного ринку цінних паперів (насамперед виходячи із досвіду США необхідно розвинути ринок облігацій перспективних компаній з інноваційною спрямованістю, але під жорстким контролем держави). Важливо підвищити обізнаність населення про необхідність та спосіб залучення заощаджених ними коштів в економіку країни через фондовий ринок.

Література

1.           Версаль Н.І., Кирій В.П. Особливості формування банками ресурсів із використанням боргових цінних паперів в умовах фінансової кризи / Фінанси України – 2009. - №10. – с.71-81

2.           Державна комісія з цінних паперів. Кількісні параметри вітчизняного ринку цінних паперів / Фінансовий ринок України. – 2010. - №3(77). – с.7

3.           Календарні ефекти на фондовому ринку / Фінансовий ринок України. – 2010. - №2(76). – с.16-17

4.           Майров С. Негативні ефекти алгоритмічної торгівлі на фондових біржах / Фінансовий ринок України. – 2010.-№4(78). – с.12-16

5.           Румянцев С.І. Тенденції розвитку фондового ринку / С.І. Румянцев // Цінні папери України. – 2009. – № 45. – С. 28-29.

6.           Тимчишин Л.В. Основні  проблеми розвитку фондового ринку в Україні / Л.В. Тимчишин // Економіка та держава. – 2009. – № 4. – С. 28-34.