Економічні науки / 9.Економіка промисловості

Волкова О.Д.

Одеська національна академія харчових технологій

Шляхи зменшення собівартості продукції на підприємствах хлібопекарської галузі

 

Хлібопекарська галузь харчової промисловості забезпечує населення країни хлібом та хлібобулочними виробами. Так як ця продукція є соціально важливою, то держава здійснює регулювання цін на масові сорти хліба, що впливає на зменшення фактичного рівня рентабельності, який з 12 % в 1998 р. знизився до 3-4 % в 2009 р. В таких умовах господарювання відбувається укрупнення та концентрація виробництва: великі компанії купують хлібозаводи, здійснюють їх реконструкцію, нарощують виробничі потужності. До того ж, намітилася тенденція до створення замкнутого інтегрованого циклу виробництва: від вирощування зернових до реалізації готової продукції споживачеві, що зменшує собівартість продукції та сприяє зростанню ефективності діяльності.

Укрупнення хлібозаводів відповідає світовим тенденціям та сприяє підвищенню ефективності їх господарювання, але часто воно здійснюється за рахунок поглинання та ліквідації. Зокрема, ліквідовані Одеський
хлібозавод № 5, Київські хлібокомбінати № 1, № 4, цех № 1, Алуштинський, Суданський хлібозаводи та інші [1, с.25]. Тобто, можна зауважити, що створення інтегрованих структур є доцільним, особливо в кризових умовах господарювання, коли підприємствам катастрофічно не вистачає фінансових коштів на вирішення першочергових завдань виробничо-господарської діяльності, але цей процес повинен бути спрямований не лише на отримання прибутку, але й на підвищення ефективності діяльності всіх його учасників та з обов’язковим врахуваннях їх інтересів.

Собівартість продукції на підприємствах хлібопекарської галузі України приблизно на 80 % складається з вартості сировини і матеріалів, тому особливу увагу необхідно приділяти зменшенню саме цих витрат. Причому, так як на борошно припадає біля 60-70 % собівартості, то в першу чергу, варто забезпечити зменшення втрат борошна та використання обґрунтованих прогресивних норм використання сировини та матеріалів. Загальновідомо, що зниження втрат борошна призводить до збільшення виходу хліба, що, в свою чергу, призводить до зменшення витрат основних матеріалів на одиницю продукції, так як згідно рецептур їх нормування здійснюється у відсотках до борошна. Крім того варто здійснювати жорсткий вхідний контроль якості як борошна, так і всіх видів матеріалів, що безпосередньо сприятиме зменшенню браку та підвищенню якості кінцевої продукції.

Щоправда, деякі крупні підприємства досить часто включають у вартість хліба більш високий рівень цін на борошно, ніж інші підприємства, що призводить до штучного збільшення їх витрат. Зокрема, за інформацією АМКУ, мають місце випадки, коли крупні виробники хліба закуповують борошно у підконтрольних їм підприємств по цінам, які значно перевищують ринкові (у Вінницькій області ТОВ "Гайсинхліб", ВАТ "Барський хлібзавод" і ВАТ "Хлібодар" отримують борошно виключно від "ТД"Вінницяхліб" по цінам, які перевищують ринкові на 30–40 %; ВАТ "Сумський хлібокомбінат" закуповує борошно у посередників по цінам, які на 43–54 % перевищують ринкові) [2].

На зменшення собівартості продукції впливає збільшення продуктивності праці, яке варто забезпечувати шляхом органічної взаємодії нового ефективного обладнання та висококваліфікованого персоналу. Сьогодні, коли середньомісячна заробітна плата, нарахована на одного штатного працівника в хлібопекарській галузі, за січень-березень 2010 р. становила 1950 грн., що на
2 % нижче рівня середньої заробітної плати за видами економічної діяльності всього по Україні (1993 грн.) та на 16 % - нижче середньої заробітної плати по промисловості (2312 грн.) [3], варто розробляти додаткові мотиваційні заходи, які сприятимуть зацікавленості працівників у покращенні власної діяльності.

Необхідно постійно підтримувати високий рівень техніко-технологічного стану, причому, останнім часом значна увага приділяється модернізації та заміні старого зношеного обладнання на нове більш сучасне, що водночас забезпечує підвищення якості та зменшення собівартості продукції завдяки застосуванню сучасних енерго- та ресурсозберігаючих технологій та інших заходів, які сприятимуть зменшенню собівартості та підвищенню якісних характеристик продукції.

Зокрема, на ТОВ «Івнянський хліб» зауважують, що завдяки своєчасній заміні обладнання та застосуванню енергозберігаючих технологій ВАТ «Шебекинський машинобудівний завод» підприємство не збанкрутувало: витрати газу на старій печі ФТЛ з котлом для виробки пару складали 55000 м3 в місяць, а піч Г4-ХПФ-12С із вбудованим пароутворювачем споживає 10000–12000 м3 в місяць, що в п’ять разів менше [4].

Отже, основними напрямками зниження собівартості продукції мають бути: підвищення якості зберігання та транспортування як сировини, так і готової продукції; зменшення рівня накладних витрат; зниження енергомісткості продукції; використання інтеграційних об’єднань і т.п.

 

Література:

1. Акинфиева И. Хлеб наш насущный / Ирина Акинфиева // Продукты & ингредиенты. – 2008. – № 2 (44) февраль. – С. 24–27.

2. Региональные рынки хлеба остаются монополизированными в 13 областях Украины – АМКУ [Электронный ресурс] // Сайт информационно-аналитического агентства «АПК-информ». – Режим доступа : http://www.apk-inform.ru/showart.php?id=32565.

3. Цінова ситуація на споживчому ринку основних продовольчих товарів у січні-квітні 2010 року [Електронний ресурс] // Сайт міністерства аграрної політики України . – Режим доступу : http://www.minagro.gov.ua/page/?10312

4. От банкротства хлібозавод спасла новая печь [Электронный ресурс] // Сайт ОАО «Шебекинский машиностроительный завод». – Режим доступа: http://www.shemz.ru/images/cms/content/partner1.pdf