Педагогічні науки

К. соціол. н., доцент Маркозова О.О.

асистент, Маркозов Д.О.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ПРАКТИКИ

Сьогодні для усіх є очевидним, що традиційна система освіти, незважаючи на свою могутність, не завжди справляється з вирішенням тих освітніх завдань, які виникають у ході суспільного розвитку. Ця ситуація характеризується як криза освіти. Її суть полягає у значному розриві між стрімким розвитком суспільного життя і сферою освіти, яка опинилася не в змозі ефективно пристосуватися до швидких темпів зміни умов життя соціуму. Темпи технологічного, науково-технічного та інформаційного прогресу такі, що значна кількість знань стає застарілою вже протягом кількох років.

Усвідомлення цього призвело до пошуків шляхів вирішення проблем, що виникли, та нових напрямків розвитку освітньої системи. Підвалиною, на якій стало можливим практично реалізувати ідею подолання кризи освіти та створити нові освітні системи, був бурхливий розвиток нових інформаційних технологій та формулювання концепцій безперервної освіти, яка є однією з найбільш прогресивних ідей нашого часу.

Сучасна вища школа повинна базуватися на таких ринкових засадах, як: якість, економічність, мобільність, конкурентноздатність, свобода вибору, відкритість, можливість самовдосконалення та розвитку. Усім цим вимогам відповідає така нова форма організації освіти, як дистанційне навчання. Вона ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів отримання знань, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологіях.

Дистанційне навчання – це якісно новий, прогресивний вид освіти, що виник наприкінці ХХ сторіччя завдяки новим технологічним можливостям які стали результатом інформаційної революції. Воно представляє собою комплекс освітніх послуг, які можуть бути надані широкому колу студентів за допомогою спеціалізованого інформаційного освітнього середовища, що базується на засобах обміну навчальною інформацією на відстані.

В Україні у широкому впровадженню дистанційного навчання зацікавлені як учбові заклади, що здійсняють підготовку та перепідготовку спеціалістів на основі традиційних форм навчання (денної, вечірньої та заочної), так і різноманітні освітні, консалтингові та інші структури, які пропонують послуги у сфері короткострокової освіти через застосування нових форм та методів освітньої практики (тренінги, семінари тощо). У сукупності вони складають альтернативні варіанти отримання відповідної освіти та фахової підготовки, що доповнюють одна одну.

Безумовним лідером серед різних форм освіти в Україні залишається денна форма навчання, що дає змогу людині зосередитися власне на навчанні і отримати найбільш ґрунтовну, всебічну підготовку. Однак динамічний розвиток суспільства, постійні зміни, виникнення нових професій і сфер діяльності вимагають включення громадян у постійний освітній процес, а отже - отримання достатнього рівня знань на основі альтернативних форм навчання. Можливість задовольнити такі соціальні запити якраз і забезпечує дистанційна освіта.

Частина дорослих людей та молоді, що починає свій бізнес або працює у діючих комерційних структурах, змушена постійно здобувати нові навички та уміння, щоб стати конкурентноспроможними як у підприємництві, так і на ринку праці. Ця категорія населення України не має можливості отримувати довгострокову освіту. Також не планують довгострокової освіти і підприємці, яким необхідні досить конкретні знання, особливо із практичним застосуванням. Цим людям у більшій мірі потрібні знання, ніж диплом про вищу освіту. Дистанційна освіта якраз і відповідає цим вимогам. Її головною особливістю є практична спрямованість. Навчаючись дистанційно і виконуючи свої функціональні обов’язки на робочому місці, спеціаліст орієнтується на отримання тих знань, які йому у найбільшій мірі будуть необхідні у практичній діяльності.

У порівнянні з традиційними освітніми програмами, дистанційна форма навчання має і інші переваги. По-перше, вона дає змогу скоротити час, який відведено на вивчення предмета. По-друге, робота проводиться індивідуально, і тому кожен студент може сам для себе визначати час, який необхідно приділити на вивчення певних питань курсу. По-третє, людина, що навчається дистанційно, не обтяжена відвідуванням навчального закладу, а отже має змогу працювати та навчатися одночасно.

Отже, дистанційне навчання значно відрізняється від традиційних форм можливістю навчатися у зручний для себе час, у зручному місці та без відриву від виробництва. Для засвоєння матеріалу час не регламентується. Крім того, існує можливість звернення до багатьох джерел інформації (електронних бібліотек, банків даних тощо). Дистанційне навчання дозволяє заощаджувати кошти на навчальних площах, технічних засобах. Мультидоступ до інформації знижує витрати на підготовку спеціалістів.

Досить важливим моментом є також і те, що основу освітнього процесу при дистанційному навчанні складає цілеспрямована самостійна робота студента. Маючи комплект спеціальних програм і завдань, розроблених відповідним освітнім закладом, людина працює за індивідуальним розкладом під постійним контролем викладача, спілкуючись із ним за допомогою телефону, електронної або звичайної пошти, а також очно.

Все це має позитивний вплив на студента, що проявляється у підвищенні творчого та інтелектуального потенціалу за рахунок самоорганізації, вміння працювати з комп’ютерною технікою та науковою літературою.

При дистанційному навчанні змінюється і роль викладача. Він сам повинен постійно розвиватися, координувати досить складний навчальний процес, удосконалювати навчальні матеріали та розробляти нові курси, які він проводить, підвищувати творчу активність та кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій.

Що стосується якості дистанційного навчання, то вона не поступається перед якістю очної, а тим більше заочної форм отримання освіти, та навіть покращується за рахунок залучення до освітнього процесу широкого кола професорсько-викладацького складу; можливості прослухати різні лекції та отримати консультації; використання в навчальному процесі найкращий навчально-методичних видань та контролюючих тестів за дисциплінами; значної самостійності та відповідальності студентів.

Таким чином, у сучасних умовах дистанційне навчання поступово перетворюється на інтегровану форму освіти, яка базується на використанні широкого спектру традиційних і нових технологій та технічних засобів, які застосовуються для викладу навчального матеріалу, його самостійного вивчення, діалогового обміну між викладачем та студентом. Все це дає змогу стверджувати, що у недалекому майбутньому дистанційне навчання отримає значного розповсюдження і займе належне місце в системі сучасної освіти.

Література:

1. Кремень В. Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації / Кремень В. Г. – К.: Грамота, 2003. – 215 с.

2. Якименко Ю. І. Якість освіти – головний принцип Болонського процесу / Ю. І. Якименко // Проблеми модернізації освіти України в контексті Болонського процесу: мат. першої Всеукраїнської наук.- практ-конф., 20-21 лютого 2004 р. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – С. 27 – 29

3. Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації // Матеріали науково-практичного семінару. – Львів. – 111 с.

4. Корсак К. Нові міжнародні стандарти вищої освіти / К. Корсак // Науковий світ. – 2002. – №1. – С. 14 – 15.