АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСАХ

Киш Л. М., Войтенко О. А.

Вінницький національний аграрний університет

У статті проаналізовано експортний потенціал України з урахуванням її економічного потенціалу та можливостей розвитку в сучасному світовому господарстві, визначено шляхи становлення конкурентоспроможності національної економіки та розвитку експортного потенціалу країни.

Ключові слова: експорт, потенціал, конкурентоспроможність, глобалізація, світове господарство, зовнішньоекономічна діяльність, природні ресурси, сталий розвиток, науково-технічний прогрес, відкритість економіки.

Вступ. Вплив глобального світового господарства на країни та регіони суттєво підвищується. Країна, яка недооцінює глобальні тенденції, може перетворитися на деградуючу та відсталу. Тому у світі, який постійно змінюється, потрібно мати вигідне становище на міжнародному ринку, отримати нові переваги для подальшого сталого розвитку та не втратити вже існуючі.

Формування експортного потенціалу є важливою умовою входження країни в світогосподарський простір. Ефективність даних процесів визначається конкурентоспроможністю національної економіки, нарощуванням обсягів експорту та стимулювання національних виробників. Експортна діяльність є суттєвим чинником оздоровлення умов життя у країні, а поширення інновацій, наукомісткого виробництва, що має визначати сучасний розвиток країни, забезпечується завдяки формуванню сприятливої експортної спеціалізації.

Постановка проблеми. Для того, щоб Україна стала рівноправним членом міжнародних економічних відносин, необхідно реалізовувати заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних підприємств на світовому ринку. Реалізація цього завдання об'єктивно вимагає проведення комплексних досліджень і визначає масштаби аналізу та розробок, які спрямовані на удосконалення механізму державної підтримки українських підприємств і забезпечення їхньої конкурентоспроможності на світовому ринку Разом з тим, недосконалість наявних методів оцінки товарної та географічної структури експорту знижує результативність заходів зовнішньоторговельної політики країни.

Аналіз останніх досліджень. Проблемам розвитку експортної політики присвячено праці зарубіжних та українських дослідників: І. Бураковського , Р. Дорнбуша, Кредісова , П. Кругмана , М. Портера , А. Поручник , В.Р. Сіденка, Дж. Стігліца, Н. Татаренко , С. Фішера, A.C. Філіпенка та інших.

Проте чимало питань теорії та практики формування експортного потенціалу залишаються нерозв'язаними за сучасних світогосподарських умов, зокрема питання експортного потенціалу України.

Мета дослідження. Розкрити сутність і елементи експортного потенціалу як складової формування національної конкурентоспроможності та визначити напрямки активізації зовнішньоторговельної діяльності експортерів-виробників через надання пропозицій щодо державної підтримки розвитку експортного потенціалу України.

Основні результати дослідження. Економіка України характеризується високою матеріало- та енергомісткістю продукції, низьким рівнем продуктивності праці та екологічності виробництва, великою часткою застарілого устаткування і технологій. За індексом інноваційної економіки або економіки, що базується на знаннях (Knowledge Economy Index), розрахованим Інститутом Світового банку для 100 країн світу, у 2009 р. Україна поступається не тільки розвинутим країнам, але й багатьом країнам, що розвиваються. Значним бар'єром для розвитку торгівлі країни є тіньова економіка. У рейтингу корумпованості, що розраховується Трансперенсі Інтернешнл (м. Берлін, Німеччина), у 2009 р. Україна посідає 122 місце серед 146 країн.

Таблиця 1. Порівняльна таблиця співвідношення обсягів експортно-імпортної діяльності та ВВП України та окремих Європейських країн у 2010 р.

Країна	Показник співвідношення, %
Україна	90
Угорщина	67
Румунія	60
Польща	53
Росія	44

Однак ця відкритість віддзеркалює не зростаючу конкурентоспроможність українських товарів і послуг, а величезні структурні диспропорції — залежність від імпорту енергоносіїв та від експорту низькотехнологічної металургійної продукції, виробництво якої поглинає значну частку критичного енергоімпорту. Дослідження, виконане "The Heritage Foundation" і "Wall Street Jornal" у 2001 p., віднесло Україну за індексом економічної свободи на 133 місце зі 155. У 1998 р. Україна була на 124 місці, а у 2010 р. — на 152.

Таблиця 2. Показник свободи започаткування бізнесу (business freedom), що оцінює легкість початку нового бізнесу та ліквідації бізнесу збанкрутілого в 2010 р.

Країни	Відсотки, %
Естонія	84,5
Вірменія	81,3
Білорусія	56,6
Росія	49,9
Україна	44,3

Певну інтегративну інформацію про потенціал тієї чи іншої країни містить в собі індекс людського розвитку

Таблиця 3. Порівняльна таблиця місць деяких країн (в т. ч. і України) серед 162 країн за індексом людського розвитку у 2010 р.

Країна	Місця деяких країн серед 162 країн за індексом людського розвитку
	2007
Грузія	96
Туреччина	84
Вірменія	83
Китай	81
Таїланд	78
Колумбія	75
Венесуела	74
Казахстан	73
Білорусія	64
Росія	65
Україна	77

Економістами Європейського Союзу обгрунтовано критерій експортної квоти (обсяг експорту щодо ВВП), за якого країна не зазнає підвищення ризику впливу глобальних коливань кон'юнктури світових ринків, на рівні 25- 30%. Експортна квота України у 2003 р. складала 53% , а в 2010 році сягнула близько 60%, що свідчить про збільшення залежності нарощування обсягів вітчизняного експорту від тенденцій розвитку світового господарства і потребує розробки дієвих заходів удосконалення процесу формування та використання експортного потенціалу.

Аналіз структури експорту й імпорту України у 1999-2009 pp. свідчить про те, що входження економіки України у світове господарство поки що відбувається за сировинним і низькотехнологічним сценаріями. Ріст сировинної складової експорту України призвів до формування іміджу України як «сировинного придатку» у світовому господарстві. За багатьма товарними позиціями зовнішня торгівля України все більше перетворюється в односторонній потік. Оскільки частка зовнішньої торгівлі у ВВП країни сьогодні наближається до 40%, то змістовна сторона зовнішньоторговельного обороту країни все більше перетворюється в один з головних чинників національної економічної безпеки.

Проте в Україні зберігаються передумови для створення конкурентоспроможної економіки і зміцнення позицій на міжнародних ринках. Це насамперед багаті природні ресурси, вигідне географічне розташування, кваліфікована і порівняно дешева робоча сила, потенціал ІІП К. високі технології, наука і система освіти.

Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні ресурси - виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні тощо. Наявність робочої сили та природно-ресурсний потенціал України визначають особливість її економічного потенціалу. За сумарними запасами деяких з них Україна посідає одне з провідних місць в Європі (наприклад, мінеральних, ґрунтових, рекреаційних). Сукупна продуктивність мінерально-сировинного потенціалу України, розрахована В.П. Руденком. оцінюється в 17,3 млрд. дол. США. Переважну частину цієї вартості складає природно-ресурсний потенціал паливно-енергетичних ресурсів (71,9%), частка металевої сировини становить 16,6%, будматеріалів - 6,9%, нерудної сировини для металургійної промисловості - 2,3%, гірничо-хімічної сировини - 2,2%.

Потужними є позиції України у верстато- і суднобудуванні, біо- та інформаційних технологіях, технологіях з розробки нових матеріалів, радіоелектроніці, фізиці низьких температур, ядерній фізиці, електрозварюванні, технологіях у галузі інформатики, зв'язку, які здатні забезпечити розвиток високотех- пологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів.

Проте недостатнє фінансування науки і відсутність об'єктивної оплати праці вчених на сьогодні призводять до розпаду багатьох наукових колективів, до переходу найкваліфікованішої частини наукового потенціалу України - докторів і кандидатів наук — в інші сфери або до виїзду за межі України.

Ефективність використання економічного потенціалу в країні залежить від господарського механізму, недосконалість якого може призвести до нераціонального, малоефективного, а то й витратного використання складових економічного потенціалу. Роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу. Це означає, що Україна, маючи такий колосальний потенціал, може забезпечити потреби не лише громадян своєї країни, а й експортувати товари та послуги. Цеіі потенціал об'єктивно дає змогу багаторазово збільшити обсяги виробництва, змінити сальдо торговельного балансу, потроїти обсяги інвестицій у відновлення продуктивних сил, багаторазово підвищити рівень інноваційної активності. Проте ці ресурси залучаються не в інтересах соціально-скономічного розвитку країни.

Проблема експортного потенціалу України полягає в тому, що країна є переважно експортером продукції чорної металургії та інших товарів з невисоким рівнем доданої вартості і є неконкурентоспроможною на ринку високо- технологічних товарів. Це робить її малоперспективним партнером для регіональної інтеграції як на Заході, так і на Сході. Конкурентні можливості металургійної й хімічної галузей, що базуються на відносній дешевизні робочої сили і наявності власних сировинних складових, перетворили їх у головного постачальника валютних надходжень у країну.

Частка України у світовій торгівлі у 2009 р. зберігається на рівні 0,2—0,3% світового експорту товарів, що дозволило їй посісти 48 місце серед 145 країн, тоді як 2003 р. Україна посідала 45 місце.

Для забезпечення прориву, враховуючи стратегічні пріоритети української промислово-інноваційної політики, необхідно не тільки активізувати якісні чинники зростання на рівні виробництва і забезпечення фінансовими ресурсами, але й сконцентрувати можливості держави і приватного сектору економіки на забезпеченні реалізації інституційної політики та подальшого проведення структурних реформ.

Висновки. На шляху становлення конкурентоспроможності українського експорту стоїть низка серйозних структурних проблем: довготривала тенденція зменшення попиту та цін на світових ринках товарів традиційного українського експорту; посилення міжнародної конкуренції на тлі зростання державної підтримки експорту та активного застосування захисних заходів в інтересах національних виробників у провідних країнах світу; зниження ефективності використання значного вітчизняного експортного потенціалу та концентрація зусиль влади з експортоспроможними підприємствами; стрімке підвищення вимог споживачів до якості, сервісного супроводу, технологічного рівня продукції; недостатні обсяги інвестицій в технологічне та організаційне оновлення українських підприємств, що перешкоджає підвищенню їхньої конкурентоспроможності та поширенню на нові світові ринки.

В Україні склалися склалися об'єктивні передумови для позитивних зрушень у сфері зміцнення національної конкурентоспроможності. Підставою для такого твердження є формування засад ринкової економіки, фінансової системи, наявність великих підприємств, які активно розвиваються та можуть стати основою для економічного зростання. Нагромаджено певний національний капітал, сформовано базову платоспроможність споживчого ринку. Інтеграція в глобальну торговельну систему гарантуватиме Україні такий необхідний для неї доступ на світові ринки, на яких її товари і послуги зустрінуть так само прихильно, як товари і послуги більшості країн-членів COT.

З огляду на зазначені чинники Україні нагально необхідно визначити реальний економічний (а не лише політичний або ідеологічний) потенціал. Одним із вирішальних критеріїв при прийнятті відповідних рішень має бути нинішній і перспективний стани експортного потенціалу. Проблему нарощування експортного потенціалу України слід вирішувати з урахуванням конкретних внутрішніх і зовнішніх економічних умов, а також визнання суттєвої залежності вітчизняної економіки від зовнішньої торгівлі.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бураковський ¡.В. Украйна: новая экономическая политика // Украина - 2006 / Под ред. В.В. Кантора. - М., 2006. - С. 104-108.

2. Глобальна економіка XXI ст.: людський вимір: Монографія / Д.Г. Лук'яиенко, A.M. Поручник та in. - К.: КНЕУ, 2008. - 460 с.

3. Кредісов A.J., Панченко С.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. - К.: Знания, 1999.

- 556 с.

4. Рудснко В.П., Лісовський С.А. Природно-ресурсний потенціал економічного зростання »Україні // Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. - К.: Лнбідь, 2002. - С. 57-74.

5. Сіденко С.В. Проблеми забезпечення міжнародної конкурентоспроможності України: гуманітарний аспект / Антологія творчих досягнень: Наук, збірник.- 2008,- Вин. 5. - С. 78-82.

6. Сіденко С.В., Ольшевська І.П. Міграція інтелектуальних ресурсів в умовах формування інформаційного суспільства ,// Зовнішня торгівля: правова економіка,- 2008,- №2. - С. 32-36.

7. Статистична інформація // Державний комітет статистики України // wv.ukrstal.gov.ua.

8. Татаренко И.О. Позаекономічні чинники у глобальному і національному вимірах/ Антологія творчих досягнень: Наук, зб,— 2008,— Вип. 5. — С. 48—52.

9. Татаренко И.О. Ціннісна і економічна складові національного державотворення - феномени синергії і взаємовиключенпя 11 Економіка та підприємництво: 36. наук, праць,- 2008.— №20. - С. 45-50.