Дмитренко О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету,Україна

Особливості оцінки кредитних ризиків банку

Для вітчизняного банківського сектору актуальним є використання в процесі організації кредитної діяльності провідних методів діагностики кредитного ризику на основі світового досвіду його оцінки.

У сучасних умовах досить могутнього впливу негативних зовнішніх і внутрішніх факторів лише обмежена кількість банків розробляє свою ризикову стратегію управління кредитними ризиками з обов’яз­ковою наявністю концептуальної складової.

Система управління ризиками повинна мати такі основні рівні:

·        Спостережна Рада, що представлена Комітетом з ризик-менеджменту, якому делеговані права й обов'язки щодо проведення політики управління ризиками та контролю за її виконанням;

·        Правління банку, що частково делегує свої функції відповідним профільним колегіальним виконавчим органам Банку - постійно діючим комітетам, затверджені відповідні положення та персональний склад цих комітетів;

·        управління ризиками  - постійно діючий підрозділ банку, до основних завдань якого відноситься: ідентифікація, вимір, оцінка, контроль, моніторинг та аналіз банківських ризиків, визначення причин їх виникнення та надання пропозицій щодо їх мінімізації; удосконалення існуючих методів управління ризиків з урахуванням законодавчих та нормативних актів, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на діяльність банку;

·        філії – на керівників філій покладена відповідальність за якісне управління ризиками в підпорядкованих їм установах банку в межах визначених Правлінням банку повноважень та установлених для них індивідуальних лімітів.

 Система управління ризиками має постійно вдосконалюватися і спрямовуватися не лише на виконання вимог та рекомендацій Національного банку України, зовнішніх аудиторів, міжнародних рейтингових агентств, Базельського комітету з банківського нагляду, а і на прийняття упереджу вальних заходів по запобіганню втрати банком активів, доходів, капіталу, платоспроможності, ліквідності, а також на відповідальне ставлення до коштів клієнтів та гарантоване виконання усіх зобов’язань перед клієнтами Банку.

Система управління ризиками повинна включати систему лімітів і обмежень, систему інформаційно-аналітичної підтримки, систему ціноутворення по активних і пасивних операціях, методологічне забезпечення. Управління ризиками має здійснюватися на консолідованій основі.

З метою управління індивідуальним кредитним ризиком структурні підрозділи Банку мають здійснювати аналіз кожного кредитного/інвестиційного проекту та надавати відповідні висновки кредитним  комітетам банку.

Якщо обсяг кредиту перевищує повноваження Кредитного комітету, рішення по кредитному/інвестиційному проекту після розгляду Кредитним комітетом приймається Правлінням банку. Для мінімізації індивідуального кредитного ризику необхідно встановлювати індивідуальні ліміти щодо обсягів здійснення активних операцій, зокрема - граничні обсяги заборгованості за кредитами на одного позичальника за рішенням кредитного комітету філії. З метою диверсифікації фінансових ризиків при здійсненні активних операцій банком, мінімізації кредитних ризиків необхідно затвердити оптимальний перелік страхових випадків, які підлягають страхуванню в акредитованих банком страхових компаніях.

Для визначення реальної ринкової вартості об’єктів застави, що пропонується позичальниками банку у якості забезпечення за наданими кредитами, керівництву банку необхідно прийняти рішення про залучення оціночних компаній для здійснення незалежної експертної оцінки ринкової вартості запропонованого забезпечення, розробити та впровадити порядок роботи із заставою за кредитними операціями  банку та типові форми для огляду і оцінки майна.

По кожному предмету застави мають розглядатися питання щодо доцільності прийняття в забезпечення запропонованого майна, аналізується його ринкова вартість та ліквідність, у разі прийняття майна в забезпечення - вноситися відповідні записи до державних реєстрів та страхується майно на весь термін дії

 У світовій банківський практиці використовуються два підходи до виявлення та оцінки ризиків кредитування, які можуть використовуватись разом або відокремлено:

·        суб’єктивна (логічна) оцінка експертів або кредитних інспекторів;

·        автоматизовані системи скорингу.

   Суб’єктивна (експертна) оцінка характеризує ступінь переваги одних показників над іншими. На підставі наявної інформації спеціаліст банку намагається скласти “узагальнений портрет” потенційного позичальника та порівняти його зі “стандартними образами” позичальників, які асоціюються із різним рівнем ризику.

Суб’єктивна оцінка, як правило, доповнюється системою моніторингу, який розкриває кредитну історію потенційних клієнтів. Перш за все, шляхом використання інформації, яка отримується від кредитних бюро.

Другий підхід є більш розповсюдженим у світовій банківській практиці та отримав назву “скоринг”. Традиційно скорингом вважають математичну або статистичну модель, за допомогою якої на підставі кредитної історії “минулих” клієнтів, банк намагається визначити, наскільки велика вірогідність того, що окремий потенційний позичальник поверне кредит у обумовлений строк.

Залежно від задач скорингові системи поділяють на наступні групи:

·        скоринг кредитної заявки (application scoring) – оцінка претендентів на отримання кредиту. Здійснюється з метою прийняття рішення про можливість надання кредиту;

·        скоринг поведінки (behavioral scoring) – оцінка вірогідності погашення вже виданих кредитів. Здійснюється з метою оцінки ризиків за вже виданими кредитами та прийняття превентивних заходів щодо зниження ризиків;

·        скоринг погашення (collecting scoring) – оцінка можливості повного або часткового погашення кредиту позичальником при порушенні ним термінів погашення кредиту. Здійснюється з метою прийняття рішень щодо погашення вже прострочених кредитів.

Управління кредитними ризиками з позицій комерційного банку можна представити як процес, що послідовно проходить наступні етапи:

1)     вироблення стратегії управління кредитними ризиками;

2)     ідентифікація (розпізнавання) ризику;

3)     оцінка наслідків настання ризиків;

4)     вибір рішень про управлінський вплив (тактика управління ризиками);

5)     контроль і корегування управління кредитними ризиками.

Кожний з перерахованих вище етапів виконує визначені задачі і функції, у своїй сукупності формуючи методологію управління кредитними ризиками, стратегічний рівень аналізу.

Таким чином, сучасні концептуальні питання управління кредитними ризиками можуть розглядатися тільки через призму стратегічного управління, при якому ризикові кредитні стратегії являють собою домінуючий, атрибутивний елемент системи банківських стратегій.

В основі стратегічного управління кредитними ризиками лежить стратегічне планування, механізм ув’язування тактичних і стратегічних рішень, інтегрований усеосяжний контроль за ходом реалізації цих рішень і можливість їхнього своєчасного корегування.

Мінімізувати кредитний ризик банку можливо лише на основі комплексного багатофакторного аналізу кредитоспроможності клієнтів банку, що дозволить створити надійну базу даних для оцінки ризику конкретного позичальника.

 

Література:

1.       Адамчук Н., Москвин А. Управление кредитным риском // Управление риском.- 1999.- № 3.- C.25-32.

2.       Берегова Г.І., Лабецька Л.М. Методи аналізу кредитного ризику та побудова моделі оцінки кредитоспроможності позичальника // Регіональна економіка.- 2005.- № 4.- C.113-123.

3.       Голуб В.М. Кредитні ризики комерційних банків та методи їх управління // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 5.- Суми: Мрія ЛТД, 2002.- 288 c.

4.       Ковальов О.П. Концептуальні питання банківського ризик-менеджменту // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.17: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2006.- 380 c.

5.       Ковальов О.П. Кредитні ризики в системі банківських ризиків // Формування ринкових відносин в Україні.- 2006.- № 1.- C.78-82 .

6.       Лобода Д.Л. Новые методы оценки рисков кредитного портфеля // Вісник Української академії банківської справи.- 2003.- № 2.- C.48-54.

7.       Павлюк Є., Павлюк О. Застосування сучасних кількісних моделей оцінки кредитного ризику позичальника // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - 2005.- № 11.- C.74-80.