Череп О.Г.

К.е.н., доцент

Торгашов П. В.

ДВНЗ «Запорізький національний університет»

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

Поняття «інноваційна діяльність» характеризується як «процес, спрямований на реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок, або інших науково-технічних досягнень у новий чи удосконалений продукт, реалізований на ринку, у новий чи удосконалений процес, який використовується в практичній діяльності, а також пов'язані з цим додаткові дослідження та розробки »[1]. Виходить, що «інноваційна діяльність» - це діяльність, створює інновацію; «інновація» ж - продукт інноваційної діяльності.

Не чітко сформульоване і поняття «інноваційно активного підприємства». Воно охарактеризоване як підприємство, що здійснює розробку і впровадження нових або вдосконалених продуктів, технологічних процесів та інших видів діяльності »[2]. Варто було б уточнити, що вважати «новим або вдосконаленим продуктом»; чи є удосконаленням зміна зовнішнього вигляду, чи є продукт новим тільки тому, що він вироблений вперше в нашій країні, але в інших країнах відмовилися від його виробництва через моральне старіння тощо.

Інновації (нововведення) представляють собою новий продукт, який продається на ринку. Термін «інновація» був сприйнятий економічною наукою на початку XX ст. У 1909 р. В. Зомбарт обгрунтував концепцію підприємця як інноватора. Він уклав, що основна функція підприємця полягає в тому, щоб заради отримання прибутку випускати на ринок технічні новинки, а це спонукає його НЕ задовольнятися отриманням нового, а прагнути поширити це нове якомога ширше [3].

У 1912 р. австрійський економіст Й. Шумпетер запропонував більш загальну концепцію інноваційного підприємництва. У роботі «Теорія господарського розвитку» він ввів терміни «новатор» і «нововведення» (інновація). Нововведення він визначив як використання нових комбінацій існуючих продуктивних сил для вирішення комерційних завдань. Саме ці нововведення, на думку Й. Шумпетера, визначають розвиток економіки. У роботі «Кон'юнктурні цикли» (1939) Й. Шумпетер ввів розходження базових інновацій та інновацій-наслідків. Це стало важливим кроком у становленні теорії інновацій.

Інноватор стикається з невизначеністю, яка випливає з неможливості заздалегідь оцінити майбутній результат. Невизначеність винахідницького процесу тим вище, чим менше початковий запас відповідної інформації, якою можна скористатися. Результати реалізації проектів фундаментальних досліджень більш невизначені, ніж способи вдосконалення відомого виробничого процесу. У силу невизначеності дослідження часто ведеться кількома різними шляхами і дослідники сподіваються, що один з них призведе до наміченої мети.

Таким чином, класична концепція організації та управління інноваціями виходить з наявності нововведення, яке необхідно швидше довести до максимального числа споживачів, включаючи ринки, раніше йому недоступні. Тривалий час у центрі такої концепції перебувала проблема стимулів і перешкод інноваційного процесу.

До середини XX в. економічна наука приділяла недостатньо уваги дослідженням впливу науково-технічного прогресу на розвиток економічних процесів. Важливим етапом у дослідженні впливу інновацій на розвиток економічних систем стала розроблена Р. Нельсоном, С. Уїнтером і Дж. Ходжсоном еволюційна теорія економічних змін [4].

У середині 50-х років з'явилися роботи М. Абрамовича, С. Фабриканта і Р. Солоу, у яких були опубліковані результати досліджень впливу технічного прогресу на зростання продуктивності праці [5].

Важливу роль у розвитку уявлень економічної теорії про роль інновацій відіграла теорія інноваційної економіки і підприємницького суспільства П. Друкера. Ця теорія виникла вже як результат осмислення реалій комп'ютерної революції і виникнення постіндустріального суспільства, зростання значення сфери послуг і витіснення традиційної економіки. Саме П. Друкеру належить фраза, що «єдина річ, що має значення - це інновації» [6].

Список використаних джерел:

1. Кокурін Д.І. Інноваційна діяльність. - К.: Іспит, 2001. - С.10.

2. Наука України в цифрах. 2007. - К.: ГОСКОМСТАТ Украины, 2007. - С.196.

3. Dosi G., С. Freeman, and R. Nelson (eds). Technical Change and Economic Theory. London: Pinter Publishers, 1988; Lundvall, В.-А. (Ed). National Systems of Innovation: Towards а Theory of innovation and Interactive Learning. London, Pinter Publishers, 1992. Freeman. – р. 15- 18

4. Праця Р. Нельсона і С. Вінтера, – «Еволюційна теорія економічних змін» (1982) [Є8, с. 158].

5. Объемы промышленного производства с 1899 по 1937 гг. (The Output of Manufacturing Industries, 1899—1937, 1941, в соавторстве с Дж. Шишкиным). – с. 23

6. Еurореаn Commission. Monitoring Industrial Research: The 2004 Industrial R & D Investment Scoreboard. Brusse1s: Еurореаn Communities, 2004.- Р.9