К.е.н. Супрун С.Д., Бабчук К.Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Подальше посилення конкуренції серед українських підприємств потребує використання найбільш ефективних методів управління фінансово-господарською діяльністю для забезпечення найбільш пріоритетних перспектив їх розвитку. Одним із критеріїв такої ефективності є критерій вартості. Постійно зростає зацікавленість до використання вартості в щоденній практиці управління підприємством Проте, застосування концепції вартості на більшості вітчизняних підприємств ще не одержало достатнього поширення. Це пов’язане з відсутністю доступних методик, процедур та, що найголовніше, досвіду практичної діяльності фахівців на підприємстві. Актуальність цих питань зумовила необхідність проведення досліджень, в рамках яких досить значну увагу, на нашу думку, слід приділити дослідженню розвитку теоретичних положень та методичних підходів щодо вибору дієвого механізму визначення повної вартості підприємства.

У вітчизняній українській науці проблема оцінки вартості підприємства найбільш актуальною стала в останні роки. Такі методики досить детально розкриті у цілому ряді публікацій [1-5]. Визначення вартості підприємства можливе із застосування усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Так, зокрема, оцінка майна підприємства проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки (виду вартості) залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог.

У роботі [1] розглядаються методи оцінки вартості підприємства, які, в свою чергу, підрозділяються на чотири групи: метод балансової вартості, що базується на основі бухгалтерського балансу підприємства; методи оцінки вартості заміщення, де в основі ціни лежить вартість затрат, які необхідні для відтворення усіх аналогічних активів, що формують майновий склад підприємства; метод ринкової оцінки (аналоговий метод); оцінка по капіталізації прибутку, в основі якого – дисконтування майбутнього прибутку підприємства. Окремі автори праць [3, 4] методики обчислення вартості майна підприємства об’єднують у три основні групи: методи майнового (затратного) підходу; методи доходного підходу; методи ринкового (порівняльного) підходу.

Дослідження показали, що затратний підхід, як правило, використовується при оцінці нерухомості, він ґрунтується на припущеннях, що вартість об’єкта не перевищує витрат по заміну його новим, а також на раціональному поводженні типового продавця, який бажає повернути витрачені на будівництво засобу. Доходний методичний підхід найбільш часто використовується при оцінці будинків, споруджень, цілісних майнових комплексів, пакетів акцій. Він базується на припущенні, що тільки той об’єкт має вартість, що приносить доход, а також на тому, що вартість об’єкта визначається сумою доходів, отриманих в результаті його експлуатації найкращим і найбільш ефективним способом. Усі базові показники при використанні даного методу розраховуються винятково на основі даних про ринок. Кожний з перерахованих методичних підходів має обмеження в застосуванні, пов’язані з метою оцінки, наявністю достовірної інформації, законодавчими обмеженнями. Саме ці особливості відрізняють практику української оцінки від закордонної практики.

Економічний зміст вартості підприємства виявляється у реальному відношенні власника чи потенційного інвестора до вигоди у момент прийняття рішення стосовно вкладень інвестиційних ресурсів. Таке відношення є неоднозначним, адже продавець бачить у вартості підприємства адекватну оцінку втраченої вигоди від володіння підприємством, а покупець – теперішню вартість наявних інвестиційних ресурсів, так як не має намірів витрачати їх більше, ніж цього вимагає оцінка ринкової ситуації.

У випадках оцінки вартості підприємства як об’єкта інвестування, варто застосовувати метод скоректованих чистих активів, який має багато переваг. Але тут слід зауважити, що коректування активів та зобов’язань передбачає наявність найбільш широкої інформаційної бази (безпосередньо про діяльність потенційного об’єкта інвестування, про ринок нерухомості, товарний ринок), доступ до якої найчастіше є обмеженим, тому, на нашу думку, є достатнім розрахунок балансової вартості чистих активів підприємства як мінімального рівня його ціни. За таких умов наявність чистих активів буде свідчити, що підприємство може розглядатися як один із варіантів інвестування коштів. Також, беручи до уваги фактори, що формують ринок нерухомості в Україні та існуючі передумови для використання методів ринкового підходу можна зробити висновок, що найбільш доцільними та об’єктивними є методи на основі майнового підходу (метод чистих активів та метод ліквідаційної вартості) та які залежать від цілей здійснення оцінки вартості підприємства: інвестування коштів на розвиток підприємства, страхування майна або санація чи реорганізація підприємства, тощо.

Список використаних джерел

1. Оценка стоимости предприятия (бизнеса): Учеб. пособие / Под ред. Н. А. Абдулаева, Н. А. Колайко. — М.: ЭКМОС, 2008. - 352 с.

2. Кобальчинська Є.О. Визначення факторів впливу на вартість підприємства в сучасних умовах / С.О. Кобальчинська // Збірник наукових праць / Одеський державний економічний університет. - Одеса, 2008.

3. Алексеев А.Н. Новая индустриализация: оценка потребности в накоплении / А. Алексеев // Экономист. – 2012. – №3. – С. 29-41.

4. Головкова Л.С. Методологічні проблеми вимірювання потенціалу підприємства // Фондовый рынок. - 2007. - №35. - С. 32-36.

5. Островська Г. Оцінювання вартості підприємства як основа ефективного управління // Галицький економічний вісник. - 2011. -№1. - C.107-115.