Українська державна
академія залізничного транспорту
Сучасний рівень
розвитку економіки, впровадження інноваційних технологій, що засновані на
розповсюдженні та використанні знань,
визначає важливість нормативно-правового забезпечення функціонування
інтелектуального капіталу в нашій країні. Наявність міжнародно-визнаної системи
нормативно-правового забезпечення складових інтелектуального капіталу сприяє
інноваційному розвитку країни, що і визначає актуальність теми доповіді.
Предметом даної доповіді є норми законодавства України у сфері забезпечення функціонування оцінки інтелектуального капіталу. Традиційний підхід до визначення інтелектуального капіталу передбачає ділення його на три складових – людський, структурний та клієнтський (споживчий) капітал [1]. Людський капітал охоплює знання, навички, можливості співробітників, а також корпоративну культуру підприємства. Структурний капітал охоплює клієнтський та організаційний капітал. Структурний капітал складається з, організаційної структури, бізнес-процесів, технологій брендів, патентів, тощо. Перший з них містить у собі напрацьовані зв’язки з контрагентами, брендів, тощо. Другий охоплює продукти, технології, організаційну структуру, програмного забезпечення, бази даних, тощо, що у більшості випадків становлять інтелектуальну власність підприємства.
Інтелектуальну
власність у широкому розумінні слід розглядати як закріплені законом права
на результат інтелектуальної діяльності
людини у різних сферах. Ці права є об’єктом цивільно-правових відносин щодо
можливості володіти, користуватись та розпоряджатися результатами такої
розумової діяльності.
Становлення законодавства України в сфері інтелектуальної власності
відбувалося одночасно з формуванням України як правової держави. Вперше термін
„інтелектуальна власність" було використано в Законі України „Про
власність" від 7.02.1991 року. Інтелектуальну власність, як важливу
складову інтелектуального капіталу регулюють положення Конституції України,
Цивільний кодекс України, Постанова КМУ та спеціальні закони у сфері
інтелектуальної власності. Так, Книга четверта Цивільного кодексу України
визначає загальні положення про право інтелектуальної власності (поняття права
інтелектуальної власності, об'єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності,
авторське право, суміжні права, право інтелектуальної власності на наукове
відкриття та ін.). Постанова КМУ від 27 серпня 1997 р. N 938 затверджує
положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних
повірених). Регламентація авторського і патентного права передбачена
Цивільно-процесуальним кодексом, Господарським кодексом, Господарсько-процесуальним
кодексом, Митним кодексом. Відповідальність за порушення авторських і патентних
прав встановлено Кримінальним кодексом і Кодексом про адміністративні
правопорушення.
Основні Закони, які регламентують відносини у сфері інтелектуальної
власності: Закон України «Про авторське право і суміжні права»; Закон України
«Про електронний цифровий підпис»; Закон України «Про захист від
недобросовісної конкуренції»; Закон України «Про захист інформації в
інформаційно-телекомунікаційних системах»; Закон
України «Про інформаційні агентства»; Закон України «Про інформацію»; Закон
України «Про кінематографію»; Закон України «Про науково-технічну інформацію»; Закон
України «Про наукову і науково-технічну експертизу»; Закон України «Про охорону
прав на винаходи і корисні моделі»; Закон України «Про охорону прав на
зазначення походження товарів»; Закон України «Про охорону прав на знаки для
товарів і послуг»; Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»; Закон України «Про охорону прав на сорти
рослин»; Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»;
Закон України «Про рекламу»; Закон України «Про розповсюдження примірників
аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних».
Правове
забезпечення людського капіталу як частини інтелектуального капіталу
забезпечується Конституцією України. Так, в частині 1 статті 41 Конституції
України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися
результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Відповідно до частини
1 статті 54 Конституції, громадянам гарантується свобода літературної,
художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх
авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з
різними видами інтелектуальної діяльності. Згідно частини 2 статті 54
Конституції, кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної,
творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його
згоди, за винятками, встановленими законом.
Клієнтська
складова інтелектуального капіталу регулюється дійсним законодавством в питаннях партнерства, сертифікації і
стандартизації продукції, що надходить споживачам (ст. 673 Цивільного кодексу
України, Господарського кодексу України і Закону "Про захист прав
споживачів".
Таким чином, проведений аналіз показав, що існуюча
нормативно-правова база забезпечую функціонування складових інтелектуального
капіталу. В той же час проблема захисту інтелектуального капіталу в цілому не є
до кінця вирішеною.
Література
1. Эдвинсон Л., Мелоун М. Интеллектуальный
капитал. Определение истинной стоимости компании / Новая постиндустриальная
волна на Западе Антология [Текст] / Под ред. В.Л. Иноземцева. -
М.: Academia, 1999. -108 с.