Экономические науки/13. Региональная экономика.

асистент Горчинська В.В.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури, Україна

Принципи розробки про-підприємницької політики як пріоритету соціально-економічного розвитку регіону

Розвиток підприємництва дозволяє створювати добробут і економічне зростання за рахунок нових підприємницьких проектів і створення робочих місць. Саме тому про-підприємницька політика одноголосно розглядається як один з важелів забезпечення економічного розвитку регіону. За останні 20 років, політики активно намагаються досягнути амбітної мети – створити підприємницьку економку. Сьогодні існує величезний масив механізмів державної політики, за допомогою яких може бути реалізовано підтримку та заохочення підприємницької діяльності різними рівнями влади в цілях стимулювання економічного зростання. Наприклад, було виявлено, що державні програми та політика в галузі освіти, фінансового ринку, державних закупівель, зменшення адміністративного і податкового тягаря, захисту знань і інновації та ефективність ринку праці можуть впливати на кількість, якість, розвиток і успіх підприємницьких ініціатив.

Необхідність проведення про-підприємницької політики обумовлюється низкою причин. Однією з них є недосконалість інформації. У самому простому випадку, такі недоліки можуть включати в себе невігластво серед населення про приватну вигоду від заснування бізнесу, що відображається низьким показником добровільного підприємництва. По-друге, обґрунтування необхідності проведення про-підприємницької політики виникає тоді, коли підприємницькі дії сигналізують про існування цінних можливостей для інших, хто може увійти на цей ринок і конкурувати за частку споживачів та прибутку. Небезпека полягає в тому, що занадто мало підприємців мають стимули ввійти в нові галузі, коли в якості піонерів ринку вони випадково дають сигнал для інших, сильніших фірм про доступну можливість отримання прибутку. «Першопрохідці» несуть усі витрати на відкриття, але недоліки в законодавстві про захист прав інтелектуальної власності дозволяють користуватися можливостями копіювання інновації, не розділяючи витрати. Передбачаючи більш низькі доходи завдяки недобросовісній поведінці конкурентів, підприємці можуть більше не знайти доцільним розробляти нові інновації. Результатом є недостатнє інвестування в інновації, зниження показника інноваційного підприємництва. Третє обґрунтування про-підприємницької політики полягає в тому, що підприємці можуть генерувати позитивні зовнішні ефекти. Наприклад, підприємці, які впроваджують процесні інновації знижають витрати виробництва і, отже, ціни на продукцію, але не враховують збільшення споживчого надлишку в результаті. Конкуренція дифундує інновації в рамках і за рамками різних галузей промисловості, споживачі можуть зробити величезні прибутки, в той час як винахідники і підприємці відповідальні за створення і залучення нових інновацій на ринок можуть скористатися тільки несуттєвими фінансовими доходами. Компанія Amazon, яка розпочала свою діяльність в 1995 році, дає гарний приклад цього явища. Незважаючи на значні вигоди, які отримали мільйони споживачів через зниження цін на книги та інші товари, поряд з підвищенням зручності та підвищення рівня обслуговування, Amazon став прибутковим тільки в 2002 році, і навіть в 2005 повний чистий прибуток дорівнював тільки 78 млн. дол. США [2].

В основі успішної розробки державної політики лежать три основні принципи. Одним з них є «додатковість». Цей принцип вимагає, щоб політика сприяла збільшенню кількості людей, що здійснюють підприємницьку діяльність. З цим пов'язана проблема «заміни», коли потенційні підприємці, що підпадають під політику підтримки підприємництва знаходяться в більш сприятливому, щодо існуючих підприємців, положенні, що призводить до заміни останніх на ринку. Наприклад, політика субсидування вступу нових фірм в умовах жорсткої конкуренції на ринок, швидше за все, витисне несубсидійованих діючих підприємців. В результаті це призводить до відсутності взагалі будь-якого ефекту від політики на продуктивність, виробництво або зайнятість. Проблема заміни схожа з ефектом від «бізнес-крадіжок», описаних вище, і в цілому знижує вплив про-підприємницької політики. Другий важливий принцип розробки про-підприємницької політики полягає в тому, що програми успішно досягають осіб, для яких вони призначені. Це означає, що політика повинна бути цілеспрямованою. Третій принцип полягає в тому, що програми не повинні бути ні занадто складними для розуміння цільовою аудиторією, ні занадто дорогими для адміністрування. Варто відзначити, що на практиці ці принципи важко узгодити між собою.

Також достатньо складно оцінити вплив заходів про-підприємницької політики. Повністю виявити, що сталося б у відсутності програми є проблематичним. Дослідники зазвичай повинні передбачити розвиток подій у відсутності заходів сприяння підприємництву на основі ряду припущень про вподобання і поведінку населення. Ці оцінки не можуть бути точними, якщо припущення невірні. Поширеним явищем для аналітиків є опитування учасників програми, чи вважають вони, що почали би вони займатися підприємницькою діяльністю, якщо б програми не існувало. Очевидною проблемою цієї стратегії є те, що респонденти не можуть дати точної відповіді [3].

Державної політики в галузі сприяння підприємництву повинні бути засновані на чотирьох домінантах дії. Кожна домінанта для дій включає в себе набір пріоритетів, які мають бути реалізовані шляхом здійснення конкретних дій:

¾ домінанта 1 - підприємництво для всіх – програми про-підприємницької політики повинні бути спрямовані на усунення перешкод для розвитку бізнесу та його зростанню;

¾ домінанта 2 - поширення підприємницької культури - про-підприємницька політика повинна ставити за мету прищеплення культури підприємництва в громадянському суспільстві;

¾ домінанта 3 - підсилення підприємництва - про-підприємницька політика повинна бути спрямована на цінування людей, які готові йти на ризик в розробці нових проектів;

¾ домінанта 4 – ефективний менеджмент підприємницьких ініціатив - про-підприємницька політика повинна бути спрямована на сприяння орієнтованого на результати управління у всіх розвинутих ініціативах.

Про-підприємницька державна регіональна політика може бути реалізована в різних формах:

¾ створення і просування бізнес-та соціальних мереж, з використанням засобів масової інформації та кампаній з пропаганди рольових моделей успіху і вигоди підприємництва;

¾ створення більш сприятливих нормативно-адміністративних засад для заснування підприємства;

¾ розвиток позитивного відношення і навичок шляхом сприяння освіті та підготовці кадрів, розвитку послуг, орієнтованих на проблеми і труднощі;

¾ впровадження нових моделей фінансування і методів, які спростили доступ до фінансування для більшого числа потенційних підприємців.

Державні програми та державна політика можуть стати незамінними інструментами для створення регіональної та національної підприємницьких екосистем. В умовах глобалізації та переходу до наукомісткої економіки, про-підприємницька політика повинна передбачати зміщення акценту на освітні аспекти з метою сприяння розвитку підприємницькій культури серед населення, забезпечуючи зміцнення інновацій, підвищення продуктивності праці в сфері підприємства.

Література:

1. Lundström, A., Stevenson, L.A. Entrepreneurship Policy. Theory and Practice. New York: Springer, 2005, 310 p. ISBN 0-387-24140-X .

2. Simon C. Parker, The Economics of Entrepreneurship University of Western Ontario, 2009. 568 p. ISBN:9780521728355.

3. Jonathan Graham Potter,D. J. Storey. Oecd Framework for the Evaluation of Sme and Entrepreneurship Policies. Source OECD (Online Service), Organisation for Economic Co-operation and Development.