РЕАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Бондаренко О.В.

Завдання прискореного відродження національної економіки вимагає пошуку нових підходів до формування політики регіонального розвитку, яка забезпечила б стійке економічне зростання країни в цілому.

Актуальним напрямом такого розвитку стають розробки програм промислової та інвестиційної політики, спрямованої на розвиток промислових підприємств не тільки в Одеській області, а й в Українському Причорномор'ї. Важливо, щоб вказана політика при її реалізації формувалася на основі використання організаційно - економічних, ринкових механізмів сталого розвитку промислових підприємств. Саме завдання таких механізмів забезпечить життєвість реалізації зазначених програм.

Таким чином, в цілому для розвитку промислових підприємств дуже важливо, щоб у регіоні діяв системний механізм промислової та інвестиційної політики. Концептуально така політика може бути сформульована таким чином. У першу чергу повинна бути зафіксована загальна стратегічна мета розвитку промислових підприємств, завдань та механізмів її реалізації.

До основних цілей розвитку промислових підприємств Одеської області та причорноморських регіонів слід віднести:

- стабілізацію економічної ситуації на підприємствах;

- підвищення рівня життя населення регіону;

- досягнення конкурентних переваг підприємств за рахунок взаємодії з паливно-економічним комплексом (ПЕК), використання можливостей промислового комплексу (ПК), науково-технологічного та інноваційного потенціалу;

- інтеграції промисловості Причорномор'я в економіку України, світову економіку.

Реалізація зазначених та інших цілей зажадає вирішення наступних завдань: 1) формування пріоритетних, магістральних напрямків розвитку промисловості, в тому числі і з точки зору поповнення бюджету; 2) розробка механізмів запуску економічного зростання по важливих напрямках розвитку промисловості, створення економічних зон; 3) створення умов взаємодії підприємств ПК, ПЕК на базі використання науково-виробничого потенціалу регіону; 4) збереження існуючих та створення нових робочих місць; 5) мінімізація соціальних наслідків при реструктуризації промисловості; 6) підвищення інвестиційної привабливості регіону; 7) розвиток інфраструктур ринку та промисловості, товарів і цінних паперів; 8) розвиток взаємодії підприємств і малого бізнесу; 9) організація регіональних ринків (конкурентної олігополії).

Механізм реалізації зазначених цілей і завдань складається з наступних складових:

- збір як суспільної інформації про промисловість регіону, так і більш детальної, спеціальної інформації по кожному з найбільш значущих підприємств;

- узагальнення наявних можливостей підприємств з точки зору досягнення поставлених цілей;

- вибір пріоритетних напрямів розвитку промисловості і механізмів реалізації цих стратегій;

- формування переліку проектів розвитку промисловості і оцінок інвестиційної їх привабливості (економічної ефективності, строків окупності, соціально-економічної значущості);

- формування комплексу елементів механізму реалізації стратегії розвитку промислових підприємств.

Управління реалізацією промислової та інвестиційної політики здійснюється через вирішення наступних завдань: 1) розробка рекомендацій щодо зміни нормативно-законодавчої бази діяльності підприємств, наприклад, розробка закону про холдинги; 2) формування регіональних механізмів, що сприяють підвищенню ступеня державного управління підприємствами; 3) підвищення ефективності керованості інвестиційними процесами; 4) створення інформаційно-аналітичного забезпечення процесу управління розвитком і функціонуванням підприємств; 5) розробка системи формування загальної інфраструктури, що сприяє реалізації процесу управління підприємствами регіону.

Механізм реалізації зазначених завдань буде складатися з певного комплексу елементів. До основних елементів такого механізму реалізації системи управління промисловими підприємствами в регіоні слід віднести наступні напрямки.

1. Формування ринкової конкуренції. При створенні у регіоні потужних корпорацій, ПФГ монополізму на ринку не повинно бути. Для цього необхідне поєднання державного регулювання і ринкових механізмів. Звідси і концепцію державного регулювання структурної перебудови промисловості можна представити як формування олігополії великих корпорацій плюс малий бізнес. Світова практика говорить про те, що саме великі виробничо-господарські комплекси, інтегровані корпоративні структури визначають сучасний науково-технічний прогрес у світі. Недоліки такої схеми організації ринку повинні усуватися державним регулюванням. Навколо великих корпорацій формується мережа середніх і малих бізнес-фірм. Великі корпорації стають стратегічними партнерами держави і підтримуються нею.      

2. Сприяння зовнішньоекономічної діяльності підприємствам регіону. Вихід на зовнішній ринок окремими підприємствами досить складний, до того ж може бути не зовсім вдалим. Тому найбільш ефективним є створення комерційних фірм з необхідною інфраструктурою, обслуговуючих цей процес на професійній основі з урахуванням специфіки регіону, але під контролем підприємств.      

3. Підтримка інноваційного та малого бізнесу в рамках структурної перебудови промисловості. Малий бізнес – це один з ефективних напрямів структурної перебудови промисловості, але не є визначальним. Малі фірми під «дахом» великих підприємств можуть сприяти інноваційному процесу. Великі можливості у малих підприємств і з просування товарів на ринку.     

4. Розвиток системи заходів щодо залучення інвестиційних коштів у регіони. Основною передумовою надходження інвестицій на промислові підприємства стають структурні реорганізації для цілей організації виробництва високорентабельної продукції. Іншим важливим джерелом фінансування виробництва стає випуск продукції для ПЕК, експорт складної, наукомісткої продукції.      

5. Створення в інших регіонах України представництв по просуванню товарів. Важливим елементом створення ринкового простору є формування промисловими підприємствами споживчого попиту на території всієї України і за кордоном. Регіонам Причорномор'я необхідно створювати маркетингові центри як з вивчення попиту на продукцію підприємств, так і з просування товарів на ринку.     

6. Створення керуючих компаній. Тут сформульовано методологічний підхід до одного з можливих рішень проблеми розробки системного механізму використання в економічному управлінні регіоном принципів корпоративного управління, тобто представлений концептуальний підхід до формування компанії (типу промислово-фінансової групи) економічного державного управління в регіоні. Як показала практика, в регіоні механізм реалізації заходів з відновлення і розвитку економіки в основному лягає на певні підрозділи обладміністрацій. Це вимагає значних витрат і проведення робіт, не властивих структурам управління такого рівня. Для виконання подібних робіт потрібен господарюючий суб'єкт, який діє в рамках законодавства ПФГ і регіонів, стратегічне управління яким має здійснюватися обладміністрацією. Крім того, існує обмеженість фінансової підтримки розвитку економіки регіону з бюджетних коштів. Отже, необхідно ще мати і програму (і механізм її реалізації) залучення коштів населення і приватних фірм. Мова йде про створення керуючих компаній, контрольованих (майново) обладміністраціями. В якості керуючих компаній можуть виступати і існуючі промислово-фінансові групи, корпорації. Використання такого механізму передбачає створення нової юридичної особи – керуючої компанії, до статутного капіталу якого будуть передані акції або частки у статутних капіталах підприємств, що знаходяться в місцевій та обласної власності. Через цю компанію повинні спрямовуватися і кошти державної інвестиційної підтримки. Компанія контролюється (майново) обладміністраціями і несе перед ними відповідальність за виконання функцій управління відповідно до договору. Розвиток керуючої компанії (яка фактично перетвориться поступово в ПФГ) може бути здійснено в різних напрямках. Так, на баланс компанії може надходити майно підприємств-боржників місцевого бюджету для організації бізнесу підприємців. У її складі можуть бути організовані банки, страхові, інвестиційні, торгові фірми, що недержавний пенсійний фонд, інвестиційний фонд, лізингова фірма – все, що може сприяти становленню та розвитку економіки регіону. Керуюча компанія як віртуальне підприємство може консолідувати діяльність різних підприємств, «випускати» продукцію на давальницькій сировині, фінансувати проекти, залучати фінансові ресурси населення. Економічне управління регіоном є основним завданням керуючих компаній.      

Таким чином, можна стверджувати, що даний перелік може бути доповнений і іншими елементами механізму реалізації промислової та інвестиційної політики.