Економічні науки / 16. Макроекономіка

К.е.н., доцент, докторант Ігнатенко М.М.

Уманський національний університет садівництва, Україна

ЗМІСТ ТА СКЛАДОВІ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРАРНОЇ СФЕРИ ЕКОНОМІКИ

Аграрна сфера в сучасних умовах господарювання характеризується, насамперед, ефективністю економічних показників функціонування та розвитку. Соціальним показникам її діяльності надається мало значення і в науковому, і в практичному відношенні. Між тим саме досягнення соціальних стандартів рівня життєдіяльності населення належить до основних завдань будь-якого виробництва або невиробничої діяльності. Повною мірою це стосується функціонування галузей соціальної інфраструктури, які супроводжують аграрну сферу економіки.

Необхідно відзначити, що соціальна інфраструктура аграрної сфери господарювання має особливості структури, розміщення розвитку та використання. Ці особливості зумовлені сукупністю багатьох чинників, зокрема, мережею сільського розселення, людністю населенних пунктів, формами господарювання, організації праці, фінансового та інвестиційного забезпечення, особливостями сільського способу життя, мотивацією праці та життєдіяльності аграрних працівників.

Поняття «інфраструктура» досить давно використовується в економічній літературі, але до цього часу не існує загальновизнаного його визначення. Це пояснюється складністю сфери діяльності інфраструктури, різноплановістю об’єктів, які її складають, з однієї сторони, а також відсутністю єдиної думки щодо найбільш суттєвих її ознак, соціально-економічної сутності, функцій та завдань, які вона виконує у виробничих та соціальних процесах – з іншої. Певним чином на ідентифікацію категорії інфраструктури вплинули ринкові чинники та механізми господарювання. Вони зумовили наявність та розвиток комерціоналізації її послуг, появу нових форм організації, регулювання та управління, нові складники та види послуг.

У сучасних умовах суспільного розвитку поняття соціальна інфраструктура трактується або як сукупність галузей і видів діяльності, які забезпечують постійне обслуговування робочої сили, тобто створення таких факторів, які гарантували б нормальну трудову діяльність працівників з урахуванням всіх зобов'язань, що зберігають їх здоров'я, і сприяють відтворенню робочої сили, або ж як комплекс підприємств та закладів, які забезпечують необхідними житлово-побутовими і соціально-культурними умовами для розміщення і життя населення.

Вказані визначення потребують, на нашу думку, деяких уточнень. Аналіз наукових публікацій вітчизняних вчених, власні спостереження, дають підстави визначати соціальну інфраструктуру аграрної сфери як сукупність об'єктів, що забезпечують задоволення потреб сільського населення та аграрних працівників шляхом надання благ та опосередковано впливають на ефективність виробництва через них як основну продуктивну силу. Якщо під соціальною інфраструктурою розуміти сукупність галузей і видів діяльності по забезпеченню сприятливого режиму праці, розширеного відтворення робочої сили і збереження здоров'я працівників, то до складу цих галузей, на думку деяких авторів, доцільно включати і власне матеріальне виробництво, тому що в ньому створюються ресурси, необхідні для функціонування соціальної інфраструктури.

Таке розширене трактування терміну "соціальна інфраструктура" навряд чи доцільне. Воно зумовлює певну умовність її меж, функцій і специфічних ознак. Якщо під соціальною інфраструктурою розуміти тільки комплекс житлово-побутових і соціально-культурних підприємств і закладів, то тоді зміст даного терміну невиправдано звужується, зводиться до "матеріального змісту" даної сфери суспільної життєздатності, звільненої від такого важливого компоненту, як структура суспільних відносин в цій галузі і їх зв'язок з суспільними виробничими відносинами. Крім того, як у першому, так і у другому випадку в трактуванні поняття соціальна інфраструктура залишений поза увагою надзвичайно важливий момент - її виробнича визначеність і обумовленість.

Нарешті, на думку третьої групи дослідників, під інфраструктурою слід розуміти те, що матеріалізується в основних фондах галузей, на думку інших вчених, це − комплекс інженерно-технічних споруд. При такому підході інфраструктура визначається тільки як техніко-економічне утворення, яке не відображає соціально-економічних відносин, а характеризує обслуговування виробництва, тобто є визначеням поняття «виробнича інфраструктура». Вона відрізняється від соціальної завданнями, функціями, складниками, будучи тотожною за метою – наданням всебічних послуг.

З огляду на вказані визначення, необхідно зазначити, що під інфраструктурою слід розуміти цілісний функціонуючий об’єкт, діяльність якого створює загальні умови здійснення суспільного виробництва та соціального розвитку. Згідно здійснюваних функцій у складі інфраструктури доцільно виділити дві великі складноорганізовані сукупності – виробничу та соціальну. Трактування інфраструктури як підсистеми національного господарства, що обслуговує основне виробництво й населення, є фактично загальновизнаним (при часткових термінологічних розходженнях, що не змінюють змісту поняття).

У такому розумінні інфраструктури можна виокремити дві сутнісні ознаки категорії: її функціональне призначення – обслуговування основного виробництва й населення та форму, у якій виступають результати діяльності підсистеми – це послуги виробничого й соціального характеру. Проте даного трактування недостатньо для характеристики інфраструктури як економічної категорії. Це тільки вихідне загальне положення, що вимагає конкретизації шляхом виділення додаткових сутнісних ознак і властивостей. Вони дозволяють чітко визначити межі категорії в господарській та територіальній структурах економіки.

Відокремлення з господарського комплексу інфраструктури за набором галузей, що надають послуги, приводить до ототожнення її з поняттями «сфера обслуговування» й «сфера послуг». Для з’ясування змісту категорії «інфраструктура», і зокрема «соціальна інфраструктура», насамперед, необхідно розмежувати терміни «невиробнича сфера», «сфера послуг» й «сфера обслуговування населення».

Література:

1. Шишкин С.В. Экономика социальной сферы [учебное пособие] / С.В Шишкин. – М.:ГУ ВШЭ, 2003. – 367 с.

2. Ягодка А.Г. Соціальна інфраструктура і політика [навч. посібник] / А.Г. Ягодка. – К.: КНЕУ, 2000. – 212 с. – С. 5.