К.е.н Крючко Л.С.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Теоретичні аспекти фінансових відносин

Сучасна ринкова економіка — складний господарський організм, до якого належать багато різник виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, що взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм підприємництва і об'єднуються єдиним поняттям — ринок.

Невід'ємною складовою ринкової економіки є гроші та грошовий обіг. Переважна більшість матеріально-речових процесів в економіці ринкового типу так чи інакше відтворюється у вигляді грошей.

Фінансові потоки і рухи коштів, які називають грошовим обігом, утворюють розгалужену багаторівневу фінансову систему, що складається з численних каналів, що розгалужуються і з'єднуються. В окремих місцях і вузлах цієї системи містяться нагромаджувальні та розподільні пункти, що регулюють спрямування та інтенсивність руху фінансових потоків — готівки (банкноти, грошові знаки) і безготівкових коштів (рахунки, платіжні доручення, перекази).

Розглянемо в найзагальніших рисах винятково складну фінансову систему, що постійно трансформується і має певні відмінності в кожній країні, а також фінансово-кредитну систему. Ці системи функціонують в умовах сучасної ринкової економіки.

У широкому розумінні фінанси — це економічні відносини у процесі утворення і використання фондів коштів, що опосередковують розширене відтворення. Фінанси охоплюють усі види коштів в усій різноманітності форм їх існування і руху. Разом їх називають фінансовими ресурсами.

Отже, поняття "фінанси" можна визначити як кошти і фонди в найрізноманітніших видах і формах їх існування, включаючи готівку, в тому числі валюту, безготівкові гроші на рахунках і вкладах, цінні папери, що мають властивість бути грошовим еквівалентом. Кошти можуть належати будь-яким власникам: державі та її органам, територіальним і місцевим органам, громадським організаціям, сім'ям, окремим особам.

Втім, навіть і таке визначення ще не характеризує фінанси за усієї повноти їх прояву в економіці. Разом із засобами грошового обігу це й система утворення, формування, розподілу, руху, використання грошей. Тому в економіці під фінансами мають на увазі грошову систему, яка включає як усі види коштів, так і трансформації, що відбуваються з ними у процесі використання.

Фінанси впливають практично на всі елементи будь-якої економічної системи. Тому правомірно говорити про фінансове управління. Конкретні форми фінансових відносин — це потужний інструмент впливу держави на господарські процеси, засіб взаємодії й узгодження економічних інтересів галузей, регіонів, підприємств, окремих громадян. За допомогою фінансів регулюються міждержавні економічні та політичні відносини. Фінанси сприяють саморегулюванню економічних процесів.

Тим часом в Україні донедавна спостерігалося природне для економіки адміністративного типу недооцінювання можливостей фінансів, девальвація їх ролі в суспільній свідомості. Консерватизм, недостатня повага до фінансової системи і до закономірностей її функціонування, локальні спроби змінити її окремими заходами призвели до подальшого розладу фінансів і грошового обігу.

Невміння використовувати фінанси як дієві механізми управління економікою породило напружений фінансовий стан підприємств і галузей господарства, дефіцитність (що дедалі збільшується) бюджетів держави загалом, Автономної Республіки Крим, регіонів та областей України зокрема. Емісія та інфляція досягають величезних розмірів і тому важко піддаються регулюванню з боку держави. За таких фінансових умов жодна економічна система не спроможна ефективно функціонувати і переходить у кризовий стан.

Виходячи із загальної принципової схеми фінансових взаємодій в економіці виокремимо значніші її представницькі зв'язки і розглянемо детальніше фінансові відносини на різних рівнях. Це, зокрема, такі види зв'язків і фінансових потоків: "держава — підприємство" (ДП), "підприємство — держава" (ПД), "держава — населення" (ДН), "населення — держава" (НД), "держава — держава" (ДД), "підприємство — населення" (ПН), "населення — підприємство" (НП), "підприємство — підприємство" (ПП), "населення — населення" (НН).

Зв'язок "держава — держава" характеризує перерозподіл коштів з одних каналів бюджету в інші. Зв'язок "підприємство — підприємство" відображає фінансові потоки між підприємствами, а зв'язок "населення — населення" визначає рух коштів між окремими групами населення, сім'ями, громадянами.

Фінансові відносини є органічною складовою економічних відносин, яка виражає взаємодію і зв'язки у грошовій формі суб'єктів економічної системи на різних рівнях. Насамперед виокремлюють три категорії економічних суб'єктів: держава; підприємства і підприємці; населення (надалі, коли йтиметься про підприємців, матимемо на увазі й підприємства, що функціонують на підприємницьких засадах). Між ними розвиваються фінансові зв'язки, що виявляються як фінансово-грошові потоки. Державними фінансами вважаються кошти, якими в Україні розпоряджаються державні, республіканські (Автономної Республіки Крим) та місцеві органи. Фінанси підприємств і підприємців використовуються для виробничо-підприємницької господарської діяльності. Фінанси населення— це особисті кошти сім'ї та окремих громадян.