Экономические науки/3.Финансовые отношения

Деркач Г.В., студентка магістратури

Мироненко М.Ю., к.е.н., доцент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця

Сучасні тенденції бюджетно-кошторисного фінансування

Постановка проблеми. В умовах трансформації економічної системи України актуальним напрямком наукових досліджень є розробка теоретичних аспектів фінансового механізму функціонування бюджетних установ, який є складовою господарського механізму держави. Нa сьогоднішній день більшість бюджетних зaклaдів мaють незaдовільний стaн фінaнсувaння, брaк грошових коштів для оновлення мaтеріaльно-технічної бaзи. Нa їх діяльність негaтивно впливaють обмеженість джерел формувaння фінaнсових ресурсів тa жорсткa реглaментaція нaпрямків їх використaння. Крім того, ефективність використання бюджетних коштів набуває особливого значення, тому вдосконалення фінансового забезпечення бюджетних установ є актуальним і потребує детального вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасній фінансовій літературі України питання фінансування бюджетних установ розглядалися вченими лише за окремими галузями господарювання із застосуванням тих чи інших форм та методів. Дослідження специфіки кошторисного фінансування бюджетних установ в Україні присвячено наукові роботи таких вчених як С. І. Юрія, Й. М. Бескида, В. Г. Дем’янишина, Л.І. Жаліло, В.М. Лехан, В.Ф. Москаленка, Н.Р. Я. М. Буздугана, В. М. Опаріна, В. Д. Базилевича і Л. О.Баластрика та інші.

Одне з перших визначень, яке можна зустріти у науковій літературі в період незалежності, дано авторами підручника «Бюджетна система України», виданому в 2000 році. Вчені-фінансисти С. І. Юрій, Й. М. Бескид трактують кошторисне фінансування як [4] процес забезпечення бюджетних установ лише державними коштами, що значно звужує спектр джерел, які сьогодні на практиці залучаються в рамках даного методу фінансування. В монографії вчених С. І. Юрія, В. Г. Дем’янишина, Я. М. Буздуган «Антологія бюджетного механізму», кошторисне фінансування формулюється як найпоширеніша форма, яка полягає у виділенні бюджетних коштів установам на основі фінансового плану [5].

Відомий вітчизняний вчений В. М. Опарін [2] вважає, що кошторисне фінансування може здійснюватися не лише за рахунок бюджету, а й будь-яким іншим коштом. Головною умовою цього виду фінансування, на його думку, повинна бути лише присутність фінансового документу – кошторису. Такий підхід є більш об’єктивним щодо сучасних реалій, оскільки показує, що кошторисне фінансування здійснюється не лише за рахунок бюджетних коштів, а на основі поєднання різних джерел фінансування, включаючи бюджет.

Аналізуючи вищенаведене, можна зауважити, що серед науковців немає абсолютної єдності у визначенні поняття «кошторисне фінансування». Спільним є лише той факт, що більшість вчених трактують це визначення як властивість бюджетного фінансування. Однак, на нашу думку, кошторисному фінансуванню притаманні деякі ознаки бюджетного фінансування, підтвердженням чого є сучасний вітчизняний досвід.

Метою статті є вивчення особливостей процесів фінансування бюджетних установ та сучасних підходів до бюджетного фінансування.

Виклад основного матеріалу. За своїм змістом кошторисне фінансування є ширшим поняттям, ніж бюджетне, оскільки об’єднує грошові кошти, що надходять з відповідного бюджету, і кошти, які установа отримує внаслідок неприбуткової діяльності. Кошторисне фінансування можна розглядати як метод фінансування, метою якого є покриття видатків бюджетної установи і задоволення суспільних потреб. Разом з тим кошторисне фінансування здійснюється лише для установ, що перебувають «на повному фінансуванні з бюджету». На практиці, у бюджетній сфері все рідше можна зустріти установи, які повністю залежать від державного чи місцевого бюджету, більшість закладів здійснюють позабюджетну діяльність і фактично перебувають на неповному бюджетному забезпеченні, однак це не означає, що кошторисне фінансування не притаманне їхній діяльності.

Кошторисне фінансування охоплює не тільки ті кошти, що надаються з бюджетів, але й ті, що надходять за рахунок здійснення господарської діяльності. З нашої точки зору під кошторисним фінансуванням слід розуміти покриття витрат бюджетних установ з метою виконання ними функцій та завдань, спрямованих на досягнення суспільних благ за рахунок бюджетного фінансування та позабюджетних коштів, які надходять в результаті надання платних послуг та отримання спонсорської допомоги. Отже, задоволення потреб бюджетних закладів лише частково здійснюються шляхом безпосереднього надання коштів з бюджету, які утворилися внаслідок перерозподілу валового внутрішнього продукту за джерелом походження дійсно є бюджетними – це кошти загального фонду бюджету.

Важливою передумовою здійснення кошторисного фінансування є процес поєднання грошових коштів, які за своїм походженням мають різні джерела утворення. Документом, на підставі якого визначаються основні напрямки і фіксується процес руху грошових коштів, що використовуються за кошторисним методом фінансування, є кошторис бюджетної установи. Кошторис є основою для виникнення, зміни та припинення фінансових правовідносин з приводу використання виділених з бюджету коштів. Порядок складання, розгляду, затвердження та вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року [3].

Ринкові засади передбачають принципово інші, ніж раніше, підходи до організації фінансового забезпечення діяльності бюджетних установ, що характеризується поєднанням бюджетного фінансування з розвитком послуг і виконанням робіт за договорами з підприємствами та організаціями на платній основі.

Зміни у фінансовому забезпеченні дозволяють отримати бюджетним установам можливість:

– на власний розсуд використовувати матеріальні та частину фінансових ресурсів, що знаходяться у їх розпорядженні. Так, бюджетні заклади отримали право здавати в оренду іншим підприємствам і організаціям будівлі та споруди, транспортні засоби, інші матеріальні цінності;

– надавати послуги на платній основі;

– встановлювати ціни на послуги таким чином, щоб вони відповідали завданню самоокупності та самофінансування.

Проте традиційно найвагомішим джерелом фінансового забезпечення бюджетних установ є кошти державного та місцевих бюджетів, тоді як кошти, отримані з інших джерел, – лише додатковий фінансовий ресурс. Тому основною формою фінансового забезпечення бюджетних установ виступає бюджетне фінансування.

Як свідчить практика, в повному обсязі, за рахунок загального фонду бюджету, бюджетні установи забезпечують видатки на виплату заробітної плати, стипендії, оплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування. А недостатність або взагалі відсутність бюджетних асигнувань на утримання матеріально-технічної бази установ призводить практично до повного фізичного та морального зносу наявної техніки, обладнання, устаткування.

У цій ситуації стабілізація витрат за допомогою засобів, спрямованих на економію коштів не дасть необхідного ефекту. Як показує досвід розвинутих держав необхідним є щорічне збільшення витрат. А за обмеженості бюджетних коштів та мінімальних нормативів бюджетного фінансування досягнути його можна шляхом залучення різних позабюджетних джерел фінансування, які на сьогодні стають все більш поширеними, про що свідчить стала тенденція збільшення питомої ваги спеціального фонду в загальній сумі видатків.

Одночасно, кошторисне фінансування має значні недоліки, які пов’язані з тим, що даний метод не передбачає достатніх стимулів для раціонального і ефективного господарювання та взаємозв’язку між рівнем фінансування бюджетної установи та результатами її діяльності. Відповідно здійснюється фінансування лише мережі бюджетних установ, а не наданих ними послуг. Окрім того, законодавством закріплено зв'язок джерел надходження коштів спеціального фонду з напрямками їх використання і заклад не може вільно, на власний розсуд розпоряджатися заробленими коштами, тобто фактично відсутня фінансова автономія бюджетних установ.

Висновки. Слід зазначити, що фінансовий механізм функціонування бюджетних закладів має свої відмінності, які обумовлені неприбутковою природою бюджетної сфери, особливостями джерел мобілізації та порядку розподілу грошових коштів, що пов’язане з використанням його різних форм і методів. Основною формою фінансового забезпечення бюджетних установ виступає бюджетне фінансування, що являє собою надання в безповоротному порядку коштів із державного (місцевого) бюджету на витрати, пов’язані з виконанням державних замовлень, державних програм, утримання державних організацій. У свою чергу, серед форм бюджетного фінансування найпоширенішою є кошторисне фінансування, що передбачає виділення бюджетних коштів установам в межах їхніх кошторисів доходів і видатків.

Література:

1. Василик О. Д. Державні фінанси України: Підручник / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.

2. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія) : навчальний посібник. – 3-тє вид., без змін / В.М.Опарін. – К. : КНЕУ, 2006. – 240 с.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» // Офіційний вісник України. – 2002. – № 9. – с. 102–112.

4. Юрій С. І. Бюджетна система України : навч. посібник / С. І. Юрій, Й. М. Бескид. – Київ : НІОС, 2000. – 396 с.

5. Юрій С. І. Антологія бюджетного механізму. Монографія / С. І. Юрій, В. Г. Дем’янишин, Я. М. Буздуган. – Тернопіль : Економічна думка. – 2001. – 250 с.