Медицина/12. Інфекційні хвороби

Григорова Н. В., Вайло В. В., Кузьміна М. А.

Запорізький національний університет

Показники крові при вірусних гепатитах В і С

Актуальність дослідження гематологічних показників при вірусних гепатитах В і С обумовлена широким поширенням цих захворювань у світі. Займаючи, за офіційними даними, друге місце за кількістю уражених після грипу, вірусні гепатити значно випереджають його за кількістю важких форм, несприятливих наслідків, економічним витратам [1]. Велике число носіїв вірусів гепатитів на земній кулі створює реальну загрозу поширення інфекції. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, 1/3 населення Землі перенесла вірусний гепатит (ВГ) В, з них близько 400 млн. людей залишилися вірусоносіями [2].

ВГ В і С дають високий (від 10 до 70%) відсоток хронізації. Надійні етіотропні засоби для лікування хворих на ВГ відсутні, не розроблені універсальні методи специфічної профілактики всіх ВГ, а впровадження в практику специфічної профілактики ВГ В тільки починається в багатьох країнах [3].

Відсутність перехресного імунітету дозволяє людині неодноразово протягом життя хворіти ВГ різної етіології, що не тільки сприяє формуванню хронічних захворювань печінки, а й призводить до виникнення інших хронічних захворювань (холецистит, панкреатит, гастрит тощо).

Тому як лікарями, так і біологами приділяється підвищена увага що для виявлення причин, умов, механізмів розвитку хвороби і розробки різних препаратів, які сприяють патогенетичній терапії.

Зважаючи на той факт, що кров – це один із основних найбільш доступних об'єктів досліджень, були проведені визначення основних показників крові при хронічних ВГ В і С. Для з'ясування важкості стану використовували традиційні гематологічні та біохімічні методи, а також цитохімічний метод виявлення цинку в зернистих лейкоцитах, розроблений на кафедри фізіології ЗНУ. Вибір в якості об'єкту дослідження саме цього мікроелементу обумовлений наявністю в нього антиоксидантних властивостей та участю в біосинтетичних процесах.

Мета роботи – дослідити показники крові осіб, хворих на ВГ В і С.

Матеріалом для дослідження були проби і мазки периферичної крові, а також проби венозної крові 36 осіб, серед яких 12 чоловік були практично здоровими і складали контрольну групу. Інші були хворими на хронічні гепатити В і С, давність захворювання становила від 1 року до 10 років.

Проводилось визначення вмісту гемоглобіну, загальної кількості еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів та показників лейкоцитарної формули периферичній крові, показників загального білірубіну, тимолової проби та активності АлАТ у сироватці крові, а також визначення вмісту цинку в гранулоцитах крові.

У практично здорових осіб, які складали контрольну групу, досліджувані показники відповідали нормальним величинам. В осіб, хворих на хронічні вірусні гепатити В і С спостерігались відхилення певних показників.

Загальна кількість лейкоцитів, еритроцитів, показники лейкоцитарної формули і рівень гемоглобіну в периферичній крові достовірно не змінювались (р>0,05). Загальна кількість тромбоцитів знижувалась при хронічних ВГ В на 34% (149,3±11,22 Г/л; р<0,001), хронічних ВГ С – на 35% (147,4±11,75 Г/л; р<0,001) у порівнянні з контрольною групою, що свідчить про пригнічуючу дію вірусів на тромбоцитопоез.

Спостерігалось збільшення рівня загального білірубіну в сироватці крові при хронічному ВГ В на 143% (26,7±3,81 мкмоль/л; р<0,001), при хронічному ВГ С - на 85% (20,3±2,75 мкмоль/л; р<0,001) у порівнянні з контрольними величинами.

Тимолова проба в осіб із захворюванням на хронічний гепатит В була вищою від контрольних показників на 236% (5,7±0,63 од. S-H; р<0,001), у хворих на хронічний гепатит С тимолова проба зростала на 200% (5,1±0,48 од. S-H; р<0,001).

Активність АлАТ у хворих на хронічний ВГ В збільшувалась на 300% (1,2±0,30 ммоль/(год∙мл); р<0,001). При захворюванні на хронічний гепатит С активність ферменту збільшилася на 237% (1,1±0,20 ммоль/(год∙мл); р<0,001).

Отримані дані досліджень вмісту цинку, визначеного за допомогою цитохімічної реакції дитизону в гранулоцитах крові осіб, хворих на хронічні ВГ В і С свідчать про те, що в осіб із захворюванням на хронічний гепатит В інтенсивність дитизонової реакції у зернистих лейкоцитах зменшувалась на 38% (0,8±0,06 ум. од.; р<0,001), а при хронічному гепатиті С – на 31% (0,9±0,07 ум. од.; р<0,001) відносно контрольних величин.

Кількість гранул дитизону в гранулоцитах крові осіб, хворих на хронічні ВГ В, виявилась меншою на 27% (102,7±4,62; р<0,001), а при хронічних ВГ С – на 19% (113,8±4,97; р<0,001) у порівнянні з контролем.

Таким чином, показники функціональних печінкових проб – рівень загального білірубіну, тимолова проба, активність АлАТ у сироватці крові осіб з ВГ В і С суттєво зростали, що свідчить про вражаючий вплив вірусів на клітини печінки.

Був встановлений дефіцит цинку в гранулоцитах крові осіб, хворих на хронічні ВГ В і С. Розвиток цинкової недостатності в зернистих лейкоцитах хворих осіб свідчить про зниження захисних властивостей клітин.

Література:

1. Возианова Ж. И. Инфекционные и паразитарные болезни: в 3-х т. / Ж. И. Возианова. – К.: Здоров’я, 2000. – Т. 1. – 904 с.

2. Ющук Н. Д. Инфекционные болезни: национальное руководство / Н. Д. Ющук, Ю. Я. Венгеров. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. – 1056 с.

3. Абдурахманов Д. Т. Хронический вирусный гепатит: пособие для врачей / Д. Т. Абдурахманов. – М.: 4ТЕ Арт, 2011. – 32 с.