Педагогические науки 4.Стратегические направления реформирова­ния системы образования

 

К.п.н., доцент Т.В. Тарнавська

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Проблеми інтеграції дослідницьких університетів

у міжнародну систему науки і освіти  

 

Однією з важливих умов підтвердження статусу дослідницького університету є високий рівень інформаційної відкритості та інтеграції в міжнародну систему науки і освіти, що передбачає створення національної служби реферування наукових праць та відповідного формування баз даних. Досліджуючи необхідність створення в Україні власної науко метричної системи, А. Шостак [1] дійшов висновку, що незважаючи на те, що існуюча система оцінювання продуктивності вчених та ефективності роботи наукових і освітніх закладів на основі бібліометричного аналізу наукових проблем є доброю основою для загального прогнозування, за окремими напрямами вона недостатньо повно відслідковує пріоритети України у наукових дослідженнях, оскільки в ній станом на 2010 р. були відображені публікації лише 35-и українських наукових журналів із 900 існуючих, чого недостатньо для оцінювання української науки за всіма її напрямками.

Однією з причин недостатнього рівня розповсюдження результатів дослідження українських науковців є мовний бар’єр. Незважаючи на можливість автоматичного перекладу іншомовних публікацій онлайн, його якість не забезпечує стовідсоткового розуміння змісту і може навіть призвести до непорозуміння, а перекладати за його допомогою власні праці – зовсім неприпустимо. Професійні перекладачі не завжди достатньо обізнані у складних наукових проблемах, які описуються, тому під час перекладу можуть також ненавмисно перекрутити зміст. Оптимальним рішенням для даної проблеми є послуги з перекладу або редагуванню рукописів, які пропонують редакції відомих закордонних наукових видань. На жаль, це коштує чималих грошей, як і самі публікації, і не завжди під силу науковцям, особливо молодим.

Іншою проблемою стає швидка комерціалізація доступу до баз даних електронних ресурсів, на передплату яких бібліотеки вищих навчальних закладів вимушені витрачати дедалі більше коштів. Не всі університети мають таку можливість, тому створюються інноваційні проекти співпраці між університетами [2], що об’єднують бібліотеки вищих навчальних закладів, національні бібліотеки та інші організації України з метою забезпечення доступу до світової наукової інформації, створення власних академічних ресурсів, а також інтеграція української науки у світову наукову комунікацію. Одним з таких інноваційних проектів є ELibUkr («Електронна бібліотека України: створення Центрів знань в університетах України» http://www.elibukr.org/uk/). Його засновниками є три університети – Національний університет «Києво-Могилянська академія», Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича та Харківський національний університет ім. В. Каразіна; серед учасників – 22 університети та національні бібліотеки. Проект відкритий для участі і стрімко розширює національну мережу. Спільні закупівлі, централізоване придбання, встановлення та обслуговування програмного забезпечення для доступу до електронних ресурсів і спеціальні ціни від провідних провайдерів дають можливість скоротити витрати коштів на передплату баз даних. Студенти, викладачі й науковці кожного університету отримують вільний доступ до всіх ресурсів проекту – ліцензованих інформаційних продуктів (електронних журналів, електронних книг, баз даних тощо).

 Існує безліч ресурсів відкритого доступу наприклад, Вікіпедія (багатомовний Інтернет-проект зі створення вікі-енциклопедії), http://www.wikipedia.org/), Вікіджерела (україномовний розділ мережевої бібліотеки Wikisource, http://wikisource.org/wiki/Main_Page), Вікіпідручник (україномовний розділ сервісу Wikibooks http://www.wikibooks.org/), електронні інформаційні ресурси Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського (433 тис. записів, http://www.nbuv.gov.ua/node/624). Популярною серед українських науковців є найбільша в Росії наукова електронна бібліотека з усіх галузей наук eLIBRARY.RU (близько 1 000 журналів у відкритому доступі, http://elibrary.ru/), електронні журнали DOAJ (Directory of Open Access Journals, http://www.doaj.org/), електронні книги InTech (безкоштовний онлайновий доступ до високоякісних досліджень та можливість обмінюватись ідеями з науковцями по всьому світу, http://www.intechopen.com/), DOAB (Directory of Open Access Books, http://www.doabooks.org/), Europeana (4,5 мільйони зображень, текстів, аудіо та відеозаписів, http://www.europeana.eu/), Google books (http://books.google.com/), Open J-Gate (http://www.openj-gate.com/Search/QuickSearch.aspx) та ін.

Як видно з наведеного переліку, проблема полягає не в кількості або доступності ресурсів, а у відсутності методик навчання студентів дослідницьких університетів користуватись ними. Навіть викладачі далеко не всі їх використовують, або використовують хаотично, не маючи власної бібліотеки найважливіших для їхнього дослідження баз даних. Це ще раз підтверджує необхідність системного підходу до використання інформаційних технологій у дослідницьких університетах.

 

Литература:

1.       Шостак, А.В. Індекс Хірша і авторитет вченого / А. В. Шостак // Освіта: всеукр. громад.-політич. тижневик. – 2010. – 08 груд. (№ 50). – С. 8-9.

2.       Електронна бібліотека України ELibUkr. – URL : http://www.elibukr.org/uk/pro-proekt/opis-proektu.html