психология и социология/педагогическая
психология
Кузьменко Олеся
студентка хіміко-біологічного
факультету
Мелітопольського державного
педагогічного університету
імені Богдана Хмельницького,
Україна
Житнік Тетяна Сергіївна
асистент кафедри загальної психології
Мелітопольського державного
педагогічного університету
імені Богдана Хмельницького,
Україна
ПРОБЛЕМА НЕПОІНФОРМОВАНОСТІ
СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ ПРО ВІЛ ЯК ФАКТОР РИЗИКОВАНОЇ ПОВЕДІНКИ
Багато молодих людей
вважають, що ВІЛ-інфекція не
представляє для них загрози. Але,
саме молодь знаходяться в центрі епідемії ВІЛ/СНІДУ. Їх поведінка, ступінь захисту їх
прав, а також отримувані ними своєчасно
потрібної інформації визначають якість життя мільйонів людей. Для підвищення рівня розуміння
проблеми ВІЛ/СНІДУ і сприянні пропаганди здорового способу життя потрібні
ширші і добре налагоджені зусилля у сфері комунікації і мобілізації
суспільства. Такі заходи повинні бути направлені на усунення стигми і
дискримінації, пов’язаної з ВІЛ/СНІДОМ. Молоді люди особливо схильні до ВІЛ-інфекції; крім того, на них лягає тягар по догляду за
членами сім’ї, що живуть з ВІЛ/СНІДОМ. Проте, саме на молодь
покладаються найбільші надії в змінах розвитку епідемії[2]. По оцінках соціологів, 10,3 млн. чоловік у
віці 15-24 років живуть з ВІЛ/СНІДОМ; половина всіх новий випадків інфекцій – більше 7000 щодня — має
місце серед молодих людей. Більше всього
постраждали країни Африки, розташовані на південь від Сахари. Тут проживає
більше 70% від загального числа молоді, інфікованих ВІЛ або хворих СНІДОМ, і 90% всіх дітей, чиї батьки померли від СНІДУ (12,1
мільйона дітей).
Мета статті – дослідження поінформованості молоді про Віл-інфекцію, що виникає унаслідок ризикованої сексуальної поведінки, вживання наркотичних речовин
і відсутності доступу до послуг з інформування, навчання і профілактики ВІЛ/СНІДУ.
Непоінформованість про
епідемію — це широко поширене явище серед молоді; багато хто не знає, як
захиститися від ВІЛ-інфекції.
Наприклад, в Мозамбіку 74% дівчаток і 62% хлопчиків у віці 15-19 років не
знають жодного способу захисту. Половина дівчаток-підлітків в країнах Африки,
розташованих на південь від Сахари, не знають про те, що абсолютно здорова на
вигляд людина може мати ВІЛ або СНІД. Молодим людям необхідна безпека і підтримка. Це
вимагає добре зважених підходів, політики і законодавства на рівні сім’ї, середовища і країни в цілому.
Найважливіше значення мають міцні відносини з дбайливими батьками і інші ролеві
моделі відносин з дорослими[1].
28 листопада 2012
року на соціально-гуманітарному факультеті проходила акція до дня боротьби зі СНІДом. Головна мета акції
– інформування населення міста та району щодо ВІЧ–інфекції. Разом з акцією
проводилося інформаційно-діагностичне заняття для І-го курсу
соціально-гуманітарного факультету та кураторів І-го курсу. Перша частина
заняття була присвячена з’ясуванню шляхів зараження ВІЧ-інфекцією та засобам
запобігання зараження, на якому детально було повідомлено про наслідки та ризик
неконтрольованої поведінки молоді, які потрапляють в нові соціальні умови,
отримуючи певну свободу. Наступна частина інформаційно-діагностичного заняття
була присвячена опитуванню студентів І-го курсу. Кількість опитуваних – 77
молодих людей віком від 16 до 20-ти років. Анкетування проводилося анонімно,
студенти мали зазначити тільки вік та стать. Студентам було запропоновано
вибрати, на їхню думку, вірну відповідь із 5-ти запропонованих запитань. До
кожного питання було запропоновано три відповіді, одна з яких вірна. Мета
опитування – дізнатися про рівень поінформованості студентів І-го курсу щодо
ВІЧ-інфекції.
Отримали наступні
результати. Найбільш обізнані студенти у питанні шляхів передачі ВІЧ інфекції
(питання №1) та засобів запобігання від ВІЧ інфекції (питання № 3). На питання
“Які Ви знаєте шляхи передачі ВІЧ інфекції?” 98% студентів відповіли вірно
(через кров, через грудне молоко від матері до дитини, при незахищених статевих
контактах). Уточнімо, що через тварин та комах ВІЧ інфекція не передається.
Також безпечними є поцілунки та обійми. Третє питання стосувалося засобів
запобігання від ВІЧ інфекції. 98% опитуваних студентів знають відповідь на це
питання. А саме, захищеність статевих контактів, здоровий образ життя та
контрольована поведінка є запорукою захисту від зараження ВІЧ. Друге питання
викликало у студентів більше сумнівів ніж перше та третє. Питання стосувалося
рівня поінформованості студентів стосовно рідини організму, що має потенційну
загрозу зараження ВІЧ інфекцією. Вірно відповіли на це питання 93% студентів
(кров, материнське молоко). 7% студентів вважають що слина та піт становлять
загрозу зараження. Насправді, ця думка є хибною. Четверте питання стосувалося
способу життя та поведінки людини, що можуть призвести до зараження ВІЧ
інфекцією. 97% студентів усвідомлюють той факт, що найбільш ризикованим є
вживання наркотиків, незахищені статеві стосунки та татуювання в умовах не
відведених для цієї процедури. Спільне користування посудом, обійми та
поцілунки не несуть загрози зараження ВІЧ інфекцією. Найбільш складним та
незрозумілим для студентів виявилося 5-те питання: “Чи може ВІЧ інфікована
жінка народити здорову дитину?”. Тільки 82% студентів відповіли вірно – “Так,
може”; 18% студентів не знали відповідь на це питання або вважали це
неможливим.
Загалом,
поінформованість студентів І-го курсу можна вважати достатньою. Наступним
завданням є визначення шляхів отримання інформації щодо ВІЧ/СНІД захворювання.
Таке анкетування дасть змогу визначити найбільш ефективні засоби доведення
інформації до населення, загалом молоді.
Література:
1. Классен В.И. “Мир
в объятиях СПИДа“. – Пермь, Издание
ПГМА, 1994.
2. Лузин П.М.,
Шапиро А.Б. “Социологические аспекты профилактики ВИЧ/СПИДа”. Сборник статей. –
Пермь, Издание ПГМА, 1997.