Соляник Л.Г., Целуйко А.В. УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАУКОВОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

*228232*

К. е. н., проф., Соляник Л. Г., Целуйко А.В.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАбезпечення наукової та інноваційної сфери УКРАЇНИ

Основним чинником розвитку економіки держави є її національний науково-технічний потенціал. Інтенсивність перебігу глобалізаційних процесів у світовій економіці вимагає від України реакції на важливі економічні виклики. Важливо розвинути здатність своєчасно й ефективно опанувати передові досягнення в галузях науки, техніки і новітніх технологій, оскільки вплив науково-технічної та інноваційної сфер сприяє швидкому економічному зростанню держави. Нехтування проблемами організації та стимулювання розвитку інноваційного складника економіки з боку держави може призвести до втрати Україною можливості брати активну участь у формуванні основних тенденцій відтворення глобальних ринків науково-технічних інновацій та нових технологій.

Функціонування економіки на засадах інноваційної моделі розвитку потребує створення сучасного адекватного механізму фінансового забезпечення, який би дозволив при наявності обмежених фінансових ресурсів перетворити його зі статусу витратного у механізм, що забезпечує її прогнозовану ефективність. Вирішення стратегічних завдань раціонального фінансового забезпечення інноваційного розвитку потребує раціонального використання наявних фінансових ресурсів на рівні як окремого підприємства, так і держави в цілому. Важливим кроком у цьому напрямку стало підписання та ратифікація Угоди про асоціацію та поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, що відкриває нові можливості для української економіки, але одночасно з цим вимагає здійснення докорінних реформ у соціально-економічній сфері та всеохоплюючої модернізації виробництва. Реалізація євроінтеграційних намірів України стане можливою лише за умови мобілізації та ефективного спрямування значних інвестиційних ресурсів у розбудову промислового комплексу, який має стати рушійною силою економічного зростання в Україні.

Аналізуючи дані державної служби статистики України, зміни в динаміці фінансування інноваційної діяльності протягом 2000-2015 рр., можна зробити висновок, що воно є досить нерівномірним: від активізації та зростання у 2008 та 2011 роках до значного падіння у 2012 та 2014 р. Найвищий обсяг фінансування був у 2011 р. і становив 14333,9 млн. грн. При цьому інноваційною діяльністю займалися 17,3% загальної кількості підприємств України. У 2015 р., порівняно з 2011р., обсяг фінансування зменшився на 3,6% при значній зміні кількості інноваційно активних підприємств (рис.1) [1].

Рис. 1 Загальний обсяг фінансування інноваційної діяльності

за 2000-2015 рр. (розроблено за даними [1])

Однією з причин такого незадовільного стану інноваційної активності можна назвати неналежне фінансове забезпечення, оскільки динамічне зростання витрат на інноваційні технології забезпечує нарощування і утримування ними конкурентоздатного потенціалу. Так, близько 16,3% підприємств вказують на нестачу фінансових ресурсів як основний чинник, який перешкоджає здійсненню інноваційної діяльності.

Отже, визначальними тенденціями фінансування інноваційної діяльності в Україні є обмеженість власних фінансових ресурсів її суб’єктів господарювання та інших джерел залучення коштів. Ключовими джерелами фінансування є власний капітал підприємств та позичкові кошти. За статистичними даними основним джерелом фінансування інноваційної діяльності в Україні протягом 2000-2015 рр. були власні кошти підприємств, зокрема, у 2015 р. їх питома вага становила 97%, що на 17,5% більше, ніж у 2000 р. До 2013 р. помітну частку мали іноземні інвестори та інші джерела, але в 2014 р. вони зазнали значного скорочення, зокрема, питома вага іноземних інвесторів в загальній структурі фінансування зменшилась до 0,4% [1] через політичну і економічну нестабільність, а також через низький рівень захисту власності з боку держави (рис.2). Як бачимо з представленої діаграми, питома вага коштів державного бюджету у загальній структурі фінансування інноваційної діяльності в 2015 р. становила 0,5% [1].

Рис. 2 Розподіл джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні

за 2005- 2015 рр. (розроблено за даними [1])

Це суттєво нижчий показник, ніж у 2014 р., де питома вага бюджетного фінансування складала 4,5%. Таке значення є недостатнім для стимулювання суб’єктів господарювання в інноваційній сфері і примушує підприємства, які мають інноваційний потенціал, використовувати інші зовнішні джерела для залучення фінансових ресурсів з метою здійснення інноваційної діяльності. У 2015 році спостерігалось максимальне забезпечення обсягу фінансування інноваційної діяльності суб’єктів господарювання за рахунок власних коштів і становило 13813,7 тис.грн., що на 55,7% більше у порівнянні з 2014 р. При цьому рентабельність операційної діяльності промисловості України суттєво зменшилась та досягла критичного значення 0,9%, що на 4,6% менше ніж у 2005 р. [1]. За досліджуваний період 2000-2015рр. виявлено високий ступінь залежності (рис.3) рентабельності операційної діяльності від обсягів фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств, що підтверджується високими значеннями множинного коефіцієнтів кореляції та детермінації. Встановлено, що рентабельність операційної діяльності в промисловості майже на 84% залежить від витрат підприємств на інноваційну діяльність.

Рис. 2 Залежність рентабельності операційної діяльності промисловості України від інноваційних витрат (розроблено за даними [1])

Отже, активізації інноваційної діяльності з відповідним зростанням інноваційних витрат є ключовим чинником забезпечення ефективного функціонування підприємств й забезпечення їх прибутковості шляхом переходу до 5-го та 6-го технологічних укладів.

Незважаючи на наявність досить потужного наукового потенціалу та багаторічний досвід створення технологічно складної продукції, можна визнати стан інноваційної діяльності в Україні незадовільним. Країна поступово втрачає свої позиції на ринках високотехнологічних товарів і послуг, що призводить до посилення технологічної залежності національного господарства.

Для здійснення ефективного фінансового забезпечення наукової та інноваційної сфери на макрорівні необхідно:

– надавати бюджетні кошти на здійснення науково-дослідних робіт пошукового характеру та НДР, які не мають прямого комерційного характеру, лише на конкурсній основі;

– суттєво розширити обсяги фінансування інноваційної діяльності через Державний банк розвитку України, як банк І-го рівня, законодавчо закріпивши за ним відповідні функції і фінансові ресурси, насамперед державні;

– створити Державний венчурний фонд, який за безпосередньої участі Банку розвитку здійснюватиме відбір та співфінансування інноваційних проектів у пріоритетних для економічного розвитку держави видах економічної діяльності. Розробити комплексну Державну програму щодо розвитку венчурного інвестування в Україні

– закріпити у Податковому кодексі України порядок і обсяги податкових пільг для інноваційних проектів, положення про контроль за їх використанням та вилученням коштів у бюджет у разі нецільового використання. Запровадити надання державних субсидій та дотацій для проведення НДДКР щодо нових технологій та технологічних рішень у важливих для держави напрямках у розмірі 20-30% від загальної суми витрат [2];

– встановити особливий порядок стимулювання інноваційної діяльності підприємств, зокрема, за рахунок амортизаційної, податкової та грошово-кредитної політики. Так, передбачити введення пільгового оподаткування для підприємств, які виробляють інноваційну продукцію 5-го та 6-го технологічних укладів або приймають активну участь в фінансуванні інноваційної діяльності малих підприємств (звільнення від податку на прибуток частини доходу, що спрямовується на інновації);

– упорядкувати систему органів, що регулюють державні цільові науково- технологічні та інноваційні програми, диференціювати їх стратегічні, тактичні та оперативні функції, а також функції науково-методичного забезпечення розроблення і реалізації програм.

Велике значення має переймання і адаптація успішного зарубіжного досвіду таких країн як США, Японія, Франція, Велика Британія, Іспанія, Бразилія. Ці країни змогли організувати та підтримати сприятливі умови для фінансування інноваційної активності підприємств переважно за рахунок власних коштів та державного сектору на початкових стадіях, і за допомогою приватних інвестицій - на подальших стадіях інноваційного циклу.

Збільшення фінансування наукової та науково-технічної діяльності, у свою чергу, створить перспективи для вітчизняних вчених, підвищить престиж наукової діяльності і, таким чином, вирішить проблему відпливу умів.

Література:

1. Економічна статистика науки, технологій та інновацій [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

2. Геєць В.М. Інноваційна Україна - 2020. Основні положення національної доповіді / Вісник НАН України, 2015. – № 7. – С.14-22.