К.е.н. Попова В.Д.

Класичний приватний університет, Запоріжжя, Україна

ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ НА МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

У процесі свого розвитку, а також у міру зміни економічних умов всі підприємства стикаються з необхідністю вдосконалення своїх економічних структур. При цьому підприємства переслідують дві основні мети: підвищити ефективність використання внутрішніх ресурсів і адаптуватися до нових зовнішніх умов. Однією з проблем досягнення цих цілей є проблема підвищення ефективності управління запасами. Великий обсяг коштів, вкладених в запаси, надає проблемі управління ними першорядну важливість.

Однією з найбільш яскравих і наболілих проблем управління запасами на великих машинобудівних підприємствах є проблема неліквідів. Це величезна кількість запасів матеріалів, непотрібних підприємству для виробництва, які підприємство не може реалізувати. Обсяг запасів таких матеріалів досягає 10% обсягу поточних запасів підприємства.

До причин виникнення зайвих запасів можна віднести нестабільність планів випуску продукції (зменшення планованого випуску до декількох разів в значній мірі впливає на споживання, використання запасів), зайві страхові запаси, недостатньо ефективні методи контролю рівня запасів, помилки в обліку, брак, дискретність обсягу закупівель тощо.

Перш за все, слід зазначити, що зайвий запас, що зберігається на складі, приносить збитки підприємству у вигляді витрат на зберігання, облік, заморожування оборотних коштів і т.п. Також відбувається моральне та фізичне старіння, що тягне зниження його вартості, і, відповідно, упущену вигоду. Згладити ці витрати можна за рахунок альтернативних способів використання ресурсу: продажі, використання в якості заміни для інших матеріалів, утилізація та ін. У цьому випадку частково вдасться погасити витрати або навіть отримати вигоду від реалізації. Повністю уникнути появи зайвих запасів неможливо. Зниження збитків підприємства від зберігання зайвих запасів є однією з головних завдань системи управління запасами.

Проблема неліквідів полягає також у складності реалізації цих запасів унаслідок відсутності механізмів їх продажу. На сучасному етапі відсутні структури, що забезпечують обмін інформацією про неліквіди між підприємствами. Завдання продажу неліквідних запасів доповнюється низкою організаційних завдань всередині підприємства. Необхідно завжди мати об'єктивну інформацію про неліквіди, щоб не вводити в оману потенційного покупця. Необхідно розробити методики формування ціни продажу, що дозволяють не продешевити, і в той же час, не завищувати ціни на неліквідну продукцію. Все це вимагає перегляду старих і створення нових стандартів підприємства, що регулюють ці питання.

Існують ще не виявлені зайві запаси, виявити які серед величезної кількості матеріалів, застосовуючи існуючі методи і моделі управління запасами, неможливо. В існуючих методиках [1, 2, 3, 4] більшою мірою ці недоліки обумовлені неточністю інформації про збережені ресурси й їх пересуванні, недостатньою опрацюванням методів і методик їх виявлення.

Неліквідні запаси підприємства мертвим вантажем лежать на складах підприємства, приносячи збитки у вигляді упущеної вигоди (заморожування оборотних коштів), витрат на зберігання, втрати вартості в результаті морального і фізичного старіння. Саме тому методики виявлення зайвих запасів, засновані на аналізі часу пролежування запасів [3], неефективні.

Проблеми управління запасами великих машинобудівних підприємств визначаються також низкою особливостей, які зумовлюють жорстокі вимоги до застосовуваних на практиці моделей управління запасами.

Система постачання великого промислового підприємства відноситься до числа багатономенклатурних. Багатономенклатурної є основним чинником, що ускладнює систему управління запасами, що відбивається і на інших елементах системи. Облік і аналіз руху ресурсів на таких підприємствах неможливий без використання потужної інформаційної системи.

Безперервні і досить істотні зміни в технологіях, ринках збуту і потребах клієнтів стали звичайним явищем, і компанії, прагнучи вижити і зберегти конкурентоспроможність, змушені безперервно перебудовувати свою стратегію і тактику. Цей факт також доводить необхідність реінжинірингу бізнес процесів підприємств.

З розвитком можливостей обчислювальної техніки та інформаційних технологій з'являється можливість не тільки ефективно використовувати існуючі моделі управління запасами, але і розробляти нові, більш точні і якісні. Нові методики, методи і моделі управління запасами повинні забезпечити підприємствам зниження витрат при управлінні запасами, підвищити надійність поставок, скоротити витрати час на зберігання запасів, підвищити оборотність оборотних коштів.

Література:

1. Горобець О. I. Структура товарних запасів як чинник розвитку споживчого ринку / О. І. Горобець, О. О. Бровко // Регіональні перспективи. - 2003. - № 6. - С. 62-63.

2. Іванова М. І. Сучасні аспекти в нормуванні та плануванні запасів як складової частини оборотних коштів / М. І. Іванова // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. - 2005. - № 1 (13). - С. 65-70.

3. Миротин Л.Б. Проектирование доставки грузов: Транспортно-экспедиционное обеспечение производителей товаров и их потребителей на основе принципов логистики / Л.Б. Миротин, К.Мадалиев, Ы.Э.Ташбаев // РИСК: Ресурсы. Информация. Снабжение. Конкуренция: Аналитический журнал. - 1996. 6-7. - С. 60-65.

4. Рыжиков Ю. И. Теория очередей и управление запасами / Ю. И. Рыжиков. - СПб. : Питер, 2001. - 384 с.