Економічні науки / Економіка підприємства

Рубан А. О.

Науковий керівник: к.е.н. Ховрак І. В.

КрНУ ім. Михайла Остроградського, Україна

АНТИКРИЗОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних умовах фінансово-економічної кризи підприємства, не маючи антикризових планів, опиняються на грані банкрутства. Тож розроблення певних стратегій антикризового управління є актуальним завданням на сьогодні. Оцінюючи роботу підприємства слід враховувати кон’юнктуру конкретного товарного ринку та певні внутрішні фактори, а саме: виробничі та технологічні особливості, внутрішню атмосферу і розвиток менеджменту.

Криза на підприємстві – це процес зміни й руйнування зв’язків та відносин, що може призвести до налагодження нових або до повного банкрутства. Тож найважливішим для підприємства є розробка антикризової політики. Для початку розробки антикризової політики необхідно проаналізувати наукову літературу, яка дає змогу виділити ряд теорій, що пояснюють причини виникнення фінансово-економічних криз. Також слід проаналізувати ефективність управління підприємством у кризовий період, яке залежить від таких факторів [2]: рівень готовності підприємства до кризи; ступінь володіння інформацією про можливі зміни навколишнього середовища; проведення передчасних профілактичних заходів; оперативність реагування підприємства на зміни зовнішнього середовища.

Сучасний менеджмент нараховує шість функцій антикризового управління [3-4]: управління перед кризою, під час кризи, процесами виходу з кризи, стабілізація нестабільних ситуацій, мінімізація втрат та втрачених можливостей, своєчасне прийняття рішень. Узагальнена схема антикризового управління на підприємстві представлена на рис. 1.

Рис. 1 Узагальнена схема антикризового управління на підприємстві

Одним з найважливіших етапів є розробка та виконання індивідуальних антикризових заходів, які повинні розроблятися кожним підприємством окремо, оскільки вони відрізняються один від одного і повинні бути унікальними. Як споживач завжди обирає неповторний товар, так і до антикризових заходів слід віднестись як до унікального товару.

Проаналізувавши діяльність вітчизняних підприємств, слід зазначити, що найважливішим інструментом, який застосовувався під час кризи було нормування всіх затрат і суворий контроль за виконанням встановлених нормативів. Для зниження затрат підприємства потрібна постійна мотивація персоналу до скорочення витрат. Для цього на підприємстві можуть виконуватися такі процедури [1]:

1) постійний та суворий контроль за всіма видами витрат;

2) застосування горизонтальної (пошук можливостей здійснення закупівель спільно з іншими покупцями, дає змогу отримати знижки за обсяг) та вертикальної інтеграції закупівель (передбачає партнерську роботу з постачальниками ключових найменувань сировини і матеріалів);

3) аналіз можливостей використання дорогих процесів (варто оцінити, які обсяги роботи вигідно здійснювати самостійно, а які дешевше закупати у сторонніх організаторів);

4) оптимізація технологічних процесів (удосконалення технології виробництва та якості продукції, що випускається);

5) оптимізація витрат на оплату праці (розробка бонусних схем для персоналу підприємства та мотивація його до зниження витрат).

В цілому, скоротити та оптимізувати витрати підприємства, підвищити рівень мотивації та лояльності персоналу можливо завдяки узгодженим управлінським рішенням та активним антикризовим планом. При цьому оперативні заходи антикризового управління мають включати не лише розробку та реалізацію антикризових програм, а й контроль за їх виконанням та постійне корегування.

Література:

1. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / В. О. Василенко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.

2. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій: навч. посіб. / Л. О. Лігоненко та ін. – К.: Б.в., 2004. – 580 с.

3. Ткаченко А. М. Антикризове управління як одне з напрямів підвищення ефективності діяльності підприємства / А. М. Ткаченко, С. В. Телін // Економічний вісник Донбасу. – 2010. – № 3 (21). – С. 122-124.

4. Штангрет А. М. Антикризове управління підприємством – К.: Знання, 2007. – 335 с.